Підпільний музей у сільській хаті
У Скадовському районі в полі зору правоохоронців майже випадково потрапив «чорний археолог» із власним музеєм, що складався з величезної кількості цінних знахідок
Від одного з мешканців місцевого села Хатки міліція отримала «наколку» про те, що тутешній безробітний веде нелегальні розкопки на місцях колишніх боїв і може зберігати міни та снаряди для вилучення та продажу вибухівки. Звісно, такі сигнали завжди ретельно перевіряють, і до будинку селянина прийшли з обшуком. Мін зі снарядами там не знайшли, хоча господар садиби добровільно видав обріз мисливської рушниці, гвинтівку та бойові патрони до пістолета ПМ. Але це виявилося аж ніяк не головне.
Зайшовши до будинку копача, співробітники Скадовського райвідділу міліції просто ахнули: одну з його кімнат було перетворено на приватний музей, який власник постійно поповнював за рахунок «піратських» розкопок (знайдено також їхні карти) у місцях античних поселень та поховань кочових народів на території Північного Причорномор'я. А оскільки збирач займався цим майже чверть століття, то й експозиція виявилася великою – понад півтори тисячі раритетів скіфської та кіммерійської культур, датування яких починається з ІІІ–ІV століть до нашої ери. Одна лише кераміка в його колекції займала три великі полиці!
- Щодо вилучених «стволів» та патронів, то з ними все ясно: офіційно вони не зареєстровані, і їхній власник відповідатиме за нелегальне зберігання зброї. Складніше зі знахідками. До їхнього опису та кваліфікованої ідентифікації ми підключили співробітників краєзнавчого музею, які дуже високо оцінили колекцію, – розповідає начальник Скадовського райвідділу міліції Микола Цап. – Наскільки нам відомо, речі з розкопок власник не продавав – це було пристрасне захоплення всього його життя, а не джерело наживи.
Скарби зі скіфських курганів
- Наш хранитель фондів Олександр Бухтій, та й я теж з подивом відзначили чудову безпеку предметів із зборів «чорного археолога». Черепа, кераміка, зброя та прикраси зі скіфських курганів не тільки були акуратно розкладені по поличках та систематизовані за історичними періодами, а й відреставровані (уламки кераміки мали сліди професійного склеювання). А ще до кожного експонату додавалася бирка із зазначенням місця та часу знахідки. Таке для аматорських колекцій нехарактерне, і раніше мені з таким стикатися не доводилося, – продовжує розповідь директор Скадовського краєзнавчого музею Олена Мавріді.
У приватному музеї в селі Хатки міліція не виявила вироби із золота та срібла, проте це зовсім не применшує цінність вилучених раритетів. Скадовські краєзнавці кажуть, що тільки їх вивчення та опис може зайняти щонайменше кілька місяців, і до цієї роботи необхідно буде залучити досвідчених колег із Херсона (сам «чорний археолог», кажуть, добровільно погодився в цьому допомогти). І всі ці історичні скарби самостійно збирала людина, якій орудувати поодинці лопатою і скребком було вкрай складно фізично – ще в дитинстві через нещасний випадок він втратив руки!
На подібні збори нерідко робили замах злодії, проте скадовський «мисливець за старовинами» багато років примудрявся не потрапляти в поле зору як кримінального елемента, так і правоохоронців. Жив він скромно, і хоч жителі крихітного села знали про захоплення земляка, вони не надавали йому особливого значення і не обговорювали цю тему зі сторонніми.
«Піратські» розкопки – лихо для науки
Відомий у Херсоні знавець історії, співробітник Херсонського краєзнавчого музею Віктор Пиворович у розмові підтвердив, що саме у Скадовському районі спостерігається підвищена активність «чорних археологів». Звідти рукою подати до багатьох античних поселень та портів. Та й «ринок збуту» зручний: серед численних курортників з грошима завжди знайдуться і поціновувачі, готові викласти гроші за якусь давню дрібничку.
- У колах колекціонерів циркулюють чутки про кілька груп «чорних копачів» зі Скадовського району: хтось із них промишляє в курганах, хтось спеціалізується на пошуку затонулих кораблів із амфорами. Але навіть якщо їхні знахідки не переправляються контрабандою за кордон, а залишаються в Україні, така діяльність все одно завдає науці значної шкоди, – наголошує Віктор Пиворович. - Якщо розкопки ведуться фахівцями, то вони в обов'язковому порядку описують місце знахідки і кожен камінчик, який лежить поруч, який непрофесіонали зазвичай ігнорують. А камінчик може виявитися інструментом, яким користувалися люди. Навіть якщо реліквії з «піратських» розкопок потрапляють до музею, вже не можна визначити, чим вони були – частиною давнього скарбу, здобиччю, взятою під час нападу на поселення, або елементом поховання тисячолітньої давності. Тож відсутність достовірної інформації про експонат – це непоправна шкода для історії.
Сергій Яновський
«Гривня».- № 31 (812).- 29.07.2010.- стор.
