on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Новини регіону

22.03.2024, 13:15

Книга історій "Плач Херсонщини". Художниця створила ілюстрації використовуючи старослов'янські символи

  Художниця з Херсона Валерія Гуран працювала в Естонії та ...
20.03.2024, 23:16

Сквер на проспекті Незалежності в Херсоні назвали на честь Джона Говарда

  У Херсоні завершилось громадське голосування щодо перейменування ...
20.03.2024, 22:51

Присвятила 50 років свого життя театру. Історія Заслуженої артистки України з Херсона Олександри Тарновської

Заслужена артистка України Олександра Тарновська присвятила 50 років ...
> Персоналії > Література > Кичинський Анатолій Іванович > Про збірку Анатолія Кичинського "Бджола на піску"

 

Про збірку Анатолія Кичинського "Бджола на піску"
 

10.03.2006

Голобородько Ярослав
доктор філологічних наук, академік

Поезія, як і будь-яка інша сфера творчості, мистецтва (йдеться про справжню творчість, а не про імітат-мистецтво, не про кітч, що просто-таки заполонили нинішнє повсякдення), перебуває у стані нескінченного розвою й потребує постійного внутрішнього розвитку від тих, хто працює у її царині.

До поетів, які відрізняються концептуально-образною динамікою, належить і Анатолій Кичинський - автор низки вишуканих і по-інтелігентному майстерних збірок, що вони виходять друком вже не одне десятиліття.

Дебютував А.Кичинський у віці, коли в творчій особистості поєднуються молодість духу, зрілість погляду й художня вправність. Перша збірка з цілковито романтичною назвою і такою ж романтично-образною тональністю - "Вулиця закоханих дерев" - вийшла друком, коли поетові було 26 років.

Творчої перерви, що часто спіткає людей мистецтва, після першої книжки, тим більш вдалої, у поета не трапилося. Навпаки, майже форсованими і напрочуд потужними художніми темпами почали виходити нові збірки Анатолія Кичинського, з перервою у два-три роки, а то й частіше.

Збірка "Вулиця закоханих дерев" (1976) променисте й гаряче освітилася книжкою "Світло трави" (1979). Невдовзі поет зазвучав по-новому, бо у перекладі російською мовою вийшла друком його збірка "Средь белого дня" (1980). Незабаром побачила світ ще одна поетична книжка А.Кичинського - "Землі зелена кров" (1982). Після неї проникливими й журливими поезіями ожила збірка "Листоноша-Земля" (1985). Поет ішов далі й сформулював своє кредо: "Дорога завдовжки в любов" та "Сотвори свет" - так називалися дві книжки, що були видрукувані 1988 року (друга - у перекладі російською мовою). Після цього прийшов час збірки "Повторення непройденого" (1990), а невдовзі побачила світ і книжка "В гості до мами" (1991). Наприкінці минулого століття вийшла друком ще одна збірка А.Кичинського, яка, продовжуючи традиції його ранньої лірики й поетику попередніх поетичних назв, одержала досить метафоричну й розлогу назву - "Жива і скошена тече в мені трава" (1999).

За двадцять три роки літературної діяльності (з 1976 до 1999) вийшло десять поетичних книжок Анатолія Кичинського. Пломенистих, задушевних, мелодійних, ліричних і філософських. Кожна з них засвідчувала талант довгостроковий, небуденний, виразний. Кожна з них відкривала А.Кичинського як творця різних поетичних стилів, форм, інтонацій. Кожна з них ставала помітним кроком у художньому розвитку поета.

І от з'явилася нова збірка поета - "Бджола на піску" (2003), що вона, хочеться вірити, відкриває новий десяток у його творчому доробку.

До книжки "Бджола на піску" ввійшли вірші та дві поеми - "Вишивання хрестиком" й "Пісня про зубра". Хоча поезії та поеми складають приблизно рівні за обсягом частини нової збірки А.Кичинського, усе ж таки саме вірші виступають її духовним концентром.

Анатолій Кичинський є передусім ліриком, і тому ліричні, лірико-філософські, медитативні інтонації домінують у "Бджолі на піску".

У творчості митця простежується помітна тенденція до філософування, і саме ця інтонаційна, ритмостильова, образна стилістика визначає характер його нової книжки.

Поет філософує, він продовжує пошуки істинного слова, начала, істинної сутності. Він продовжує медитувати над питаннями "людина у часі" та "час у людині", "життя як хрест людини" та "життя як імпульси людської свідомості", "почуттєве й драматичне" та "інтелектуальне й трагічне". Буття людини, за концепцією збірки, постає видимою чи не завжди видимою, але від того не меншою драмою її свідомих і несвідомих поривань, почуттів, устремлінь.

Життя й дух людини, за версією поета, сповнені загадок, контрастів, немислимих перепадів фарб і настроїв, ситуацій і психологічних сюжетів, вони густо насичені неясними і не проясненими місцями, натяками, символами. Людське життя й дух варто розгадувати, для того щоб, імовірно, так до кінця і не розгадати. У вірші "Оце - мій меч. А це - мій плуг..." ліричний герой розмірковує, шукаючи виходу між категоріями очевидності й невизначеності:

Оце - мій меч. А це - мій плуг.
Он - ворог мій. А ось - мій друг.
А вся моя тривога -в тім, що ніяк я не збагну,
чи це дорога на війну,
чи це з війни дорога.

Філософічністю звучання відрізняються також вірші "Котиться камінь наріжний...", "Вулиця Блока. Аптека. Ліхтар...", "Ранок недільний. Хрестик натільний...", "І світлий шлях, і темний манівець...", "Гера Квіт", "Тепер ти молодий, а був іще молодший...", триптих "Пустеля" тощо.

Продовжуючи одну з традицій української лірики, Анатолій Кичинський у збірці "Бджола на піску" активно використовує форму римованого вірша. Водночас, усвідомлюючи, що практичний досвід поезії є значно ширшим і багатшим, ніж канонічні поетичні думки й асоціації, "покладені" на ритм і "перехоплені" римою, він актуалізує на українському художньо-образному ґрунті традиції світової поезії, передусім європейської та американської, і звертається до верлібру (неримованого вірша), який у XX столітті став переважати серед розмаїття поетичних форм. Верлібр у новій збірці А.Кичинського репрезентований поезіями "І було Слово. І було сотворіння. І було диво...", "Годинник", "Червоним - по чорному...", "Дні западають, мов клавіші...", "Чорний гумор", "Стоїш наче вкопаний", "Все ніколи", "Поглядом, довгим, як сірий осінній дощ...", що засвідчують володіння таврійським митцем і прийомами найсучаснішої манери версифікації.

Поеми, що увійшли до нової книжки А. Кичинського, внутрішньо вирізняються від тональності й образної харизми ліричних віршів. Можливо, тому, що асоціативна культура поеми "Вишивання хрестиком" бере свої витоки в художній ментальності першої половини 80-х років минулого століття, коли вона писалася, а поема "Пісня про зубра", яку автор ще називає "українською версією писаного латиною знаменитого твору одного з найвідоміших слов'янських поетів епохи Відродження Миколи Гусовського", й узагалі укорінена в поетичну стилістику доби Середньовіччя.

Збірці "Бджола на піску" властиві розвинена парадигма тропіки й підсвідомих образних знаків, настанова на стиль відточеного рядка й медитативної строфи. Анатолій Кичинський ще раз підтвердив, що його поетична путь пролягала і пролягає у фреймі ("рамці") сенсових пошуків й асоціативного слова.

 

http://ukrart.lviv.ua/samvydav/user.php?id=169

1. 02.08.2014 14:33
Николай петрович

Очень интересная точка зрения .

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.