on-line с 20.02.06

Арт-блог

01.08.2019, 10:03

Август-2019

Пахне мелісою й медом   Вранішній чай.   Серпень неждано до тебе, -   Що ж, зустрічай.     Меду прозорі краплини...   В вервиці дні   Мов кукурузні зернини,   Злото-ясні.     Пурпур томату достиглий,   Яблучок віск,   Тихі заграви вечірні,   В темряві зблиск.     Ночі такі баклажанові,   Пісня цикад...   Астри із неба рахманного   Падають в сад.         Літо спекотне дозріло,       Осінь гряде,       Сміло вже бронзове тіло       Холоду жде. Валентина П.

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Новости региона

16.09.2019, 14:15

«Кронау-Fest»: у Високопіллі пройшов масштабний етно-фестиваль

12.09.2019, 11:57

Як Херсон святкуватиме свій День народження

11.09.2019, 11:43

У ККЗ "Ювілейний" проходить показ фільму "Заборонений"

> Персоналии > Литература > Кичинский Анатолий Иванович > Про збірку Анатолія Кичинського "Бджола на піску"

Про збірку Анатолія Кичинського "Бджола на піску"
 

10.03.2006

Голобородько Ярослав
доктор філологічних наук, академік

Поезія, як і будь-яка інша сфера творчості, мистецтва (йдеться про справжню творчість, а не про імітат-мистецтво, не про кітч, що просто-таки заполонили нинішнє повсякдення), перебуває у стані нескінченного розвою й потребує постійного внутрішнього розвитку від тих, хто працює у її царині.

До поетів, які відрізняються концептуально-образною динамікою, належить і Анатолій Кичинський - автор низки вишуканих і по-інтелігентному майстерних збірок, що вони виходять друком вже не одне десятиліття.

Дебютував А.Кичинський у віці, коли в творчій особистості поєднуються молодість духу, зрілість погляду й художня вправність. Перша збірка з цілковито романтичною назвою і такою ж романтично-образною тональністю - "Вулиця закоханих дерев" - вийшла друком, коли поетові було 26 років.

Творчої перерви, що часто спіткає людей мистецтва, після першої книжки, тим більш вдалої, у поета не трапилося. Навпаки, майже форсованими і напрочуд потужними художніми темпами почали виходити нові збірки Анатолія Кичинського, з перервою у два-три роки, а то й частіше.

Збірка "Вулиця закоханих дерев" (1976) променисте й гаряче освітилася книжкою "Світло трави" (1979). Невдовзі поет зазвучав по-новому, бо у перекладі російською мовою вийшла друком його збірка "Средь белого дня" (1980). Незабаром побачила світ ще одна поетична книжка А.Кичинського - "Землі зелена кров" (1982). Після неї проникливими й журливими поезіями ожила збірка "Листоноша-Земля" (1985). Поет ішов далі й сформулював своє кредо: "Дорога завдовжки в любов" та "Сотвори свет" - так називалися дві книжки, що були видрукувані 1988 року (друга - у перекладі російською мовою). Після цього прийшов час збірки "Повторення непройденого" (1990), а невдовзі побачила світ і книжка "В гості до мами" (1991). Наприкінці минулого століття вийшла друком ще одна збірка А.Кичинського, яка, продовжуючи традиції його ранньої лірики й поетику попередніх поетичних назв, одержала досить метафоричну й розлогу назву - "Жива і скошена тече в мені трава" (1999).

За двадцять три роки літературної діяльності (з 1976 до 1999) вийшло десять поетичних книжок Анатолія Кичинського. Пломенистих, задушевних, мелодійних, ліричних і філософських. Кожна з них засвідчувала талант довгостроковий, небуденний, виразний. Кожна з них відкривала А.Кичинського як творця різних поетичних стилів, форм, інтонацій. Кожна з них ставала помітним кроком у художньому розвитку поета.

І от з'явилася нова збірка поета - "Бджола на піску" (2003), що вона, хочеться вірити, відкриває новий десяток у його творчому доробку.

До книжки "Бджола на піску" ввійшли вірші та дві поеми - "Вишивання хрестиком" й "Пісня про зубра". Хоча поезії та поеми складають приблизно рівні за обсягом частини нової збірки А.Кичинського, усе ж таки саме вірші виступають її духовним концентром.

Анатолій Кичинський є передусім ліриком, і тому ліричні, лірико-філософські, медитативні інтонації домінують у "Бджолі на піску".

У творчості митця простежується помітна тенденція до філософування, і саме ця інтонаційна, ритмостильова, образна стилістика визначає характер його нової книжки.

Поет філософує, він продовжує пошуки істинного слова, начала, істинної сутності. Він продовжує медитувати над питаннями "людина у часі" та "час у людині", "життя як хрест людини" та "життя як імпульси людської свідомості", "почуттєве й драматичне" та "інтелектуальне й трагічне". Буття людини, за концепцією збірки, постає видимою чи не завжди видимою, але від того не меншою драмою її свідомих і несвідомих поривань, почуттів, устремлінь.

Життя й дух людини, за версією поета, сповнені загадок, контрастів, немислимих перепадів фарб і настроїв, ситуацій і психологічних сюжетів, вони густо насичені неясними і не проясненими місцями, натяками, символами. Людське життя й дух варто розгадувати, для того щоб, імовірно, так до кінця і не розгадати. У вірші "Оце - мій меч. А це - мій плуг..." ліричний герой розмірковує, шукаючи виходу між категоріями очевидності й невизначеності:

Оце - мій меч. А це - мій плуг.
Он - ворог мій. А ось - мій друг.
А вся моя тривога -в тім, що ніяк я не збагну,
чи це дорога на війну,
чи це з війни дорога.

Філософічністю звучання відрізняються також вірші "Котиться камінь наріжний...", "Вулиця Блока. Аптека. Ліхтар...", "Ранок недільний. Хрестик натільний...", "І світлий шлях, і темний манівець...", "Гера Квіт", "Тепер ти молодий, а був іще молодший...", триптих "Пустеля" тощо.

Продовжуючи одну з традицій української лірики, Анатолій Кичинський у збірці "Бджола на піску" активно використовує форму римованого вірша. Водночас, усвідомлюючи, що практичний досвід поезії є значно ширшим і багатшим, ніж канонічні поетичні думки й асоціації, "покладені" на ритм і "перехоплені" римою, він актуалізує на українському художньо-образному ґрунті традиції світової поезії, передусім європейської та американської, і звертається до верлібру (неримованого вірша), який у XX столітті став переважати серед розмаїття поетичних форм. Верлібр у новій збірці А.Кичинського репрезентований поезіями "І було Слово. І було сотворіння. І було диво...", "Годинник", "Червоним - по чорному...", "Дні западають, мов клавіші...", "Чорний гумор", "Стоїш наче вкопаний", "Все ніколи", "Поглядом, довгим, як сірий осінній дощ...", що засвідчують володіння таврійським митцем і прийомами найсучаснішої манери версифікації.

Поеми, що увійшли до нової книжки А. Кичинського, внутрішньо вирізняються від тональності й образної харизми ліричних віршів. Можливо, тому, що асоціативна культура поеми "Вишивання хрестиком" бере свої витоки в художній ментальності першої половини 80-х років минулого століття, коли вона писалася, а поема "Пісня про зубра", яку автор ще називає "українською версією писаного латиною знаменитого твору одного з найвідоміших слов'янських поетів епохи Відродження Миколи Гусовського", й узагалі укорінена в поетичну стилістику доби Середньовіччя.

Збірці "Бджола на піску" властиві розвинена парадигма тропіки й підсвідомих образних знаків, настанова на стиль відточеного рядка й медитативної строфи. Анатолій Кичинський ще раз підтвердив, що його поетична путь пролягала і пролягає у фреймі ("рамці") сенсових пошуків й асоціативного слова.

 

http://ukrart.lviv.ua/samvydav/user.php?id=169
 

1. 02.08.2014 14:33
Николай петрович

Очень интересная точка зрения .

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.