on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Новини регіону

25.09.2023, 11:33

"Путлер капут": в анімації, яка здобула перемогу на кінопремії "Золота Дзига", взяв участь херсонський аніматор

  Анімація Андрія Польшина. Скриншот з мультфільму "Путлер ...
25.09.2023, 11:25

Одинадцятикласниця з Херсона відтворює життя міста на фото

  Херсонка Дар'я Найдьонова, 20 вересня 2023 рік. Фото: ...
25.09.2023, 11:21

Херсонка Альона Мовчан презентує роман-хроніку «Окупація»

  Роман-хроніка «Окупація» - це перша прозова книга ...

Прогноїнська паланка

ПРОГНОЇНСЬКА ПАЛАНКА - адміністративно-територіальна одиниця Вольностей Війська Запорозького Низового. Була розташована в пониззі Дніпра на лівому березі Дніпровського лиману, навпроти урочища Прогноєва на 40 км вище кінця Кінбурнської коси, у нинішній Херсонській області. Ці володіння були фактично за межами України, але запорожці вперто вважали ці території власністю Війська, проти чого татари, власне, і не заперечували. Центром паланки було поселення Прогноїнськ, де розміщувалась адміністрація паланки і невелика військова залога. Початок цій паланці було покладено ще в 1735, коли біля солоних озер, на Кінбурнському півострові, було засновано пост для захисту людей із Запорожжя та України, котрі приходили туди по сіль або для рибальства на лиман.

Звідси запорожці вивозили багато солі на Україну та Польщу, обминаючи, таким чином, кримську сіль, хоча й чистішу, але значно дорожчу. Риболовецька і соляна спеціалізація цієї паланки визначала сезонний характер господарської діяльності, і тому постійного населення на цих територіях практично не було. Влітку кількість населення тут зростала в кілька разів. У тимчасових літніх куренях мешкало, крім запорожців, багато заробітчан із різних частин України; їх приваблювала сюди можливість непогано заробити в наймах у запорожців. Тутешня козацька залога повинна була не тільки охороняти посланців, купців та солепромисловців, які їхали через південну окраїну Запорозьких Вольностей в турецькі володіння, а й збирати докладну розвідінформацію про південного сусіда - Османську імперію та Кримське ханство.

О. Л. Олійник

Література:
Скальковський А. О. Історія Нової Січі, або останнього Коша Запорозького. -Дніпропетровськ, 1994. — С. 152-155;
Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків. -Т. 1.- Львів, 1990. — С. 126— 130.

 

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.