Хранителі скарбів
17.08.2000
Будь-який провінційний музей – ніби айсберг. Лише мала частина зібраних у ньому скарбів представлена очам відвідувачів. Інше та ціле покоління не судилося побачити!
- Найстаріший в області Херсонський краєзнавчий музей виставляє в експозицію близько 11 тисяч експонатів. А у фондах сховища їх, датованих з І століття до н.е., – понад 150 тисяч, – розкриває секрет директор музею Тетяна Братченко.
...Разом із головним охоронцем Херсонського краєзнавчого Оленою Нагаєвою неквапливо крокуємо вздовж стелажів, заставлених настільки щільно, що здається - вони ось-ось зваляться під вагою всякої історичної всячини. "Ще хоч би сто квадратів під сховища, - зітхає наш провідник. - Усі грошей немає. Почали будувати у дворі приміщення, а промислові кондиціонери для них не купили. Так і служать вони "гаражами".
А експонатів у музеї, незважаючи на безгрошів'я, все додається та додається. З колишніми часами, звичайно, не порівняти: у добрі роки вчені і закуповували, і привозили з експедицій по 2,5-3 тисячі раритетів та просто історично цінних прикрас, предметів побуту. Сьогодні експедиції – рідкість, але співробітники музею тепер і по-іншому "розкопують" скарби. Попросився, скажімо, хтось на горище будинку нащадків німецьких колоністів - і дивишся, вивудив з купи мотлоху справжній вінчальний убір XIX століття, якому і в столичному музеї не соромно висіти.
Північне Причорномор'я, що включає нинішню Херсонщину, - просто мекка для археолога, історика, краєзнавця. Тут розташовувалися й античні грецькі поселення, проходили, залишаючи в степах кургани, скіфи, сармати, половці. Скарби з цих курганів дотепер прикрашають "Золоту комору" російського Ермітажу, київські археологічні музеї та колекції. Але й людям, в археології необізнаним, іноді випадає рідкісний шанс "привітатися з історією", випадково натрапивши на скарб.
Легенди та бувальщини про них також знайшли "матеріальне підтвердження" у фондах краєзнавчого. Так, у жовтні 1986 року діти простого селянина із села Солонці на лівобережжі Дніпра грали біля озера і помітили в розораній під молодий сад землі розсип грубих "виробів" яскраво-жовтого кольору. Знахідки принесли додому, і батьки відмили їх з оцтом.
Глава сім'ї дістався з ними до краєзнавчого, а там ахнули - розсип не дуже витончених на перший погляд прикрас виявився похоронним убором знатної сарматки I століття до н.е., деяким елементам якого у світі взагалі немає аналогів! Вага унікального золотого скарбу була 328,8 грама!
А інший скарб золотих монет "царського карбування" знайшовся... за два кроки від краєзнавчого музею. Якийсь бульдозерист розчищав майданчик біля будинку під знесення і наткнувся на свинцеву коробочку, що розкрилася, навколо якої сяяли золоті кругляші.
Та скарби не приносять щастя...
- Наприклад, селянин із Солонців, чию знахідку оцінили в 13653 радянських рублі, пізніше поїхав до Канади, де тяжко захворів. Діти його теж пішли, кажуть, кривою доріжкою. Таке часто відбувалося з тими, хто продавав фрагменти скарбів на чорному ринку. Постійно "випливають" там рідкісні штучки однієї епохи рано чи пізно привернуть погану увагу. Завжди перебувають мисливці до скарбів. А вистежити щасливчика і як завгодно їх відібрати – не проблема.
У Херсонському краєзнавчому також можна заснувати свою "золоту комору". Якщо накопичену тут колекцію античних цінностей переправити у відкриту експозицію відразу, то 300 предметів у неї потрапило б. Але вони воістину безцінні, тому виставляти всі напоказ вчені не поспішають – сторожова сигналізація застаріла, і захистом від злодіїв вона не наднадійна. Злодії, до речі, на музей колись робили замах. Але вперше їх чомусь спокусив не дорогоцінний метал, а древній друк самого музею. Вдруге зі стенду намагалися стягнути старий військово-польовий бінокль. І добре, що нічого не стягнули: можливо, прийдуть найкращі дні, і аж ніяк не провінційних масштабів скарбниця провінційного музею відчинить двері для тисяч захоплених поціновувачів.
Сергій ЯНОВСЬКИЙ. Фото Віктора ЦЮЗЯ
"Гривня" (№ 34) 17-24 серпня 2000 р.
