Раритет з "барахолки"
Після того, як метал подорожчав, і за іржавий мотлох, що скупчився в обивательських сараях, стало можливо виручити деяку копійку, херсонці потягли його на "барахолки". І цим дуже порадували не тільки скупників брухту, а й колекціонерів, яким ні-ні, та й пощастить витягти з купи залізняків справжній раритет. Скажімо, науковий співробітник Херсонського краєзнавчого музею Андрій Лопушинський свою особисту колекцію старовинних сокир (вона налічує близько двохсот екземплярів) склав та регулярно поповнює саме завдяки вилазкам на «барахолки» Херсона та сусіднього Миколаєва.
- Сокири завжди кували масивними і важкими, тож навіть у землі вони зберігаються непогано, і за багато століть "товарного вигляду" і первісних якостей не втрачають. Тому на херсонських базарах мені доводилося відшукати навіть російські сокири позаминулого століття з напівстертим тавруванням у вигляді орла. Попадаються і не менш давні турецькі сокири, - ділиться своїми спостереженнями задоволений колекціонер.
Незважаючи на те, що людство вже давно користується "фабричними" інструментами, а не виробами ручної роботи, а їхнє виготовлення справжній експерт може побачити й ознаки спадкоємності ремесел. Якось Андрію Лопушинському на тій же херсонській "барахолці" підвернулася "кіркоподібна" сокирка для рубання каменю, за всіма ознаками відкована кимось із місцевих ковалів років сімдесят тому.
Досвідчене око вченого вловило безперечну аналогію: обриси інструменту явно невинного призначення майже точно повторювали конструкцію бойової сокири, якою для пробивання обладунків ворога користувалися давньоруські бродники - попередники запорізьких козаків. Сокирку Андрій Іванович негайно купив, і її тут же у господаря позичили якраз для фотозйомок "історичної реконструкції" у вигляді сценки з життя бродників, організованої нещодавно на Малому Потьомкінському острові в плавнях, де й було колись поселення цих воїнів.
Сергій Яновський
«Городянин та городянка».- №42/1175.- 15.10.2009.- стор.4
