Правда про таємницю, якій 2,5 тисячі років
Миколаївські вчені з Інституту історії та права Національного університету імені Василя Сухомлинського сподіваються, що незабаром із Кінбурнською косою буде пов'язаний ще один унікальний об'єкт античного часу: грецький торгівельний корабель із острова Фасос чи Хіос кінця V – середини ІV ст. до зв. е.
Нещодавно розвідувальна археологічна експедиція під керівництвом викладача університету Олександра Смирнова підняла з дна Чорного моря поблизу Очакова кілька грецьких амфор, у яких, мабуть, везли в Ольвію вино. Знахідки були розкидані недалеко одна від одної. Це призводить науковців до думки, що поруч потрібно шукати і саме судно, яке, можливо, затонуло через морську аварію.
Минуле хоче говорити...
Такого сплетення епох як на Кінбурнській косі на Миколаївщині більше ніде не знайдеш. Цей великий піщаний масив утворився дома древньої дельти Дніпра близько 20 тисяч років до зв. е. Колись ця земля була лісиста (Гілея з грецької — край лісів). Геродот у V ст. до зв. е. писав, що тут греки-колоністи поклонялися богам та влаштовували спортивні змагання.
Під час морських походів на Константинополь на Кінбурнській косі зупинялися дружини київських князів Аскольда, Діра, Олега, Ігоря, Святослава. 1787 року Суворов розгромив тут турецький десант. У поселенні Васильків стояв козацький кіш. Його отамани Сидор Білий, Захарій Чепіга, Антон Головатий брали укріплення на острові Березань, штурмували Очаків.
Словом, із заповідним півостровом, береги якого роз'єднують та з'єднують чисті води Чорного моря та Дніпро-Бузького лиману, пов'язані історичні події та унікальні археологічні знахідки. Як правило, така територія народжує цікаві легенди. Може, знайдені грецькі амфори та затоплений корабель незабаром ляжуть в основу романтичної легенди про кохання та відвагу, зраду та підступність... Але спочатку археологам треба розкрити таємницю призначення вантажу, знайти особисті речі команди, листи та інші артефакти.
Нова знахідка — це рідкісний випадок, про який кажуть, що минуле саме хоче з нами говорити.
— Одну з амфор знайшли єгеря: обминали берег Кінбурнської коси та побачили темний предмет, який до берега прибили морські хвилі, — розповідає заступник директора Науково-дослідного центру охоронно-археологічної служби України в Миколаївській області, викладач Інституту історії та права Національного університету імені Сухомлинського. — Знахідку передали дирекції Національного природного парку «Білобережжя Святослава» (до якого входить Кінбурнська коса), а далі перевезли до історичного музею в Очакові, звідки нам і повідомили про нього.
Галера або трієра
— Ми одразу ж приїхали до Очакова, адже нечасто буває, щоб так, «на блюдечку з блакитною облямівкою» — артефакт! - Розповідає Олександр Смирнов. — Переконалися, що це справді амфора кінця V — середини ІV ст. до зв. е. Одразу ж вирішили провести спільну підводну експедицію (зі співробітників нашого Інституту історії та права та спеціалістів комплексної експедиції з виявлення об'єктів підводної археологічної спадщини під керівництвом Сергія Воронова). Майже місяць пішов на підготовку дозвільної документації щодо підводних робіт. Треба було зареєструвати нову дослідницьку програму в Управлінні культури та отримати дозвіл на перелік видів досліджень від Мінкультури. Зрештою, у жовтні вдалося здійснити пошукові роботи. Водолази, що обстежили морське дно навпроти місця знахідки, підняли ще три амфори. Походження однієї з них нам невідоме, друга з грецького острова Фасос, третя Хіос. Усі знахідки передали на детальне дослідження до Києва до Інституту археології АН України. Дивно, що під водою ми виявили сліди дайверів.
— Як дайвери раніше за археологів знайшли це місце?
— З того моменту, як єгері знайшли першу амфору, інформація просочилася до Інтернету. Під час занурення ми виявили майже 20 чітких западин, з яких зовсім недавно було вилучено амфори.
— Які завдання ставила перед собою експедиція, і чи вдалося їх вирішити?
— Нам треба було локалізувати місце знаходження генерального вантажу, що висипався із затопленого корабля, визначити площу, яку він займає, та підняти на поверхню новий археологічний матеріал. Наразі готуємо всі необхідні документи, щоб поставити цей об'єкт археологічної спадщини на облік та взяти під охорону держави, прикордонної служби та Служби безпеки України. Це була розвідувальна експедиція і вона досягла мети. Наступним етапом має стати ґрунтовне дослідження, яке без належного фінансування провести неможливо.
— Які висновки можна ще зробити після першої експедиції?
— У нас немає сумніву, що затонув торговий корабель, завантажений вином із островів Хіос та Фасос. В амфорах такого типу могли перевозити й оливкову олію. Але на стінах чітко зберігся винний камінь. Завершуємо комплексний аналіз його залишків, щоб знати хімічний склад вина.
На дні амфори вкриті глибоким мулом, і щоб проводити дослідження далі, потрібна спеціальна техніка, помпи, що відсмоктують, інші механізми.Хочеться знати, чому загинув корабель — сів на мілину, через погоду, аварійні пошкодження чи помилки в управлінні... Доставши на поверхню його останки, можна буде сказати, що це було — галера, трієра, торгове судно...
Антична знахідка — величезний пласт інформації про життя того часу: торговельні та людські відносини, суднобудування тощо. Окрім амфор, сподіваємося знайти залишки особистих речей команди. Адже йшов іноземний корабель, який було повністю екіпіровано. Там були й предмети споживання, їжа, одяг, пошта, листи, посилки... Вони можуть бути для науки ще ціннішими за амфори. Листи тоді писали на свинцевих платівках, а не папірусі. Посилки, як і зараз, колись передавалися морем і суходолом. Нічого не змінюється: 3—2, 5 тисяч років до нашої ери люди так само будували стосунки, ріднилися, дружили...
Присмак античної епохи...
Олександр Смирнов припускає, що затопленими може бути тисяча амфор. Любителів екстравагантних знахідок попередив: у амфорах не варто шукати вина у натуральному вигляді! Вино, навіть у посуді, закупореному воском, за 2,5 тисячі років перетворилося на винний камінь.
— Що приваблює мисливців за амфорами? Вони цінуються на чорному ринку?
— Для археології антична амфора безцінна. Одиниця такого антикваріату, здобутого у піратський спосіб, цінується від 300 до 400 доларів. А піратська експедиція – недешева. Потрібен катер, навігаційні пристрої, обладнання для роботи під водою. Зазвичай, багатими людьми керує азарт екстремального задоволення. Наприклад, за п'ять тисяч доларів недосвідченому молодому дайверу, який отримав дозвіл на проведення підводних занурень, можна самостійно потрапити на судно, якому понад дві тисячі років до нашої ери знайти там амфору і забрати її з собою.
В Інституті історії та права Національного університету імені Василя Сухомлинського вважають, що з проведенням ґрунтовної наукової археологічної експедиції не можна відкладати далі, ніж до весни. Як правило, там, де знайдені амфори, глибина дна — шість метрів. А зараз – п'ять метрів! Тому що водні течії, що омивають Кінбурнську косу на самому стику моря та лиману, мають здатність піднімати або розмивати висоту мулу. Це й сприяло виявленню загиблого корабля. Щоб повністю дослідити місце аварії, її причини, тип корабля та інше, на думку археолога Олександра Смирнова, потрібна експедиція щонайменше з 20 спеціально підготовлених фахівців. Це три зміни професійних аквалангістів та підводників-фотографів, креслярів, конструкторів, які за два тижні роботи зможуть дати відповіді.
- І що далі?
— Корабель слід піднімати на поверхню, — відповідає Олександр Смирнов. — Адже з дна підіймали чайку на Хортиці. Це не є проблемою. Судно піднімають із дна частинами, ще у воді обробивши спеціальним розчином, який не допустить його псування від контакту з киснем. Потім вологу можна буде випалювати чи виморожувати — технологій зараз багато. Головне – під водою зробити детальні професійні креслення споруди. А потім знахідку можна буде повністю реставрувати та зробити археологічною окрасою Кінбурна – туристичним брендом цієї місцевості.
На думку археологів, не варто забувати, що це територія Національного парку «Білобережжя Святослава», де предмети морського дна зможуть наживо експонувати туристам минуле. Ідей багато, а поки що справа залишається за визначенням інвестора експедиції: ним стане держава чи потрібно шукати спонсорів...
Олександра Ментель
"Голос України".- №1 (5501).- 03.01.2013.- стор.
www.golos.com.ua/Article.aspx
