Справжній козацький куліш
Минулого вікенду, 5-6 вересня у заміському салоні «Драконяча садиба», що на Вільховому Дніпрі, відбулася незвичайна арт-акція. У ній взяли участь представники Херсонського клубу історичної реконструкції, Херсонського фотоклубу «Свіжий погляд», Літературного клубу «Чумацький шлях», а також низка інших творчих людей, включаючи бардів та журналістів.
Основна дія розгорталася навколо «реконструкції» приготування в польових, а точніше, плавневих умовах справжнього козацького кулішу. Особливий колорит дійству, яке фіксувалося на фото та відео, надавали «кулінари»-козаки у повному екіпіруванні. Включаючи і знамениті шаровари "шириною в Чорне море..."
З історії знаємо, що у другій половині XVI в. запорізькі козаки заселяли та освоювали Нижню Наддніпрянщину. Уздовж Дніпра вони заснували низку переправ: Голий Перевіз (недалеко від Голої Пристані), Таваньська (біля Берислава), біля сучасних сіл Микільське, Тягинка, Каїри. А неподалік сучасних сіл Давидів Брід, Золота Балка запорожці заснували зимівники, які являли собою невеликі поселення для заняття скотарством, риболовлею, землеробством та іншими промислами. Одне із козацьких поселень виявлено у північній частині Карантинного острова.
Козаки, люди вільні та волелюбні, надавали перевагу простій їжі, яка давала їм сили, була смачною, здоровою і готувалася з мінімуму продуктів. Найчастіше як і перша, і друга страва був куліш — каша з пшона, заправлена смаженим салом. Щоб отримати повне уявлення про козацьке «меню», варто прочитати «Енеїду» Івана Котляревського, де воно представлено найповніше та яскравіше. У суботу (5 вересня) фотографи, журналісти, поети спостерігали, як козаки з Херсонського клубу історичної реконструкції готували куліш зі шкварками та цибулею.
Щоб зварити справжній козацький куліш, потрібно всього три основні компоненти - пшоно, цибулю і сало на засмажку, - говорить Андрій Лопушинський, науковий співробітник Херсонського обласного краєзнавчого музею. - Сало нарізають крупно, кладуть на дно казана, коли воно зашкварчить, додають нарізану цибулю. Коли вона підрум'яниться, у казан засипають пшоно і заливають водою. Причому тоді воду можна було брати прямо з Дніпра.Хвилин через 30, коли куліш майже готовий, його солять і ретельно перемішують.До речі, пшоно - єдина крупа, яка не псується, якщо її намочити в солоній (морській) воді, можливо, саме ці якості й зробили його популярним у воїнів – козаків, автор цих рядків була свідком священнодійства біля вогнища і цю страву покуштувала.
А потім всезнаючий Інтернет видав про пшоно наступну інформацію:
Пшоно - найчистіший центр сили, ніби спеціально створений для людей зі слабкими тканинами. 1. У ньому багато кремнію - мікроелемент, з якого всі живі істоти будують свої кістки, панцирі та шкаралупу, а також шкіру, волосся та нігті. 2. Високий вміст міді надає тканинам додаткової еластичності. 3. Багатий вміст клітковини, яка м'яко і обережно очищає кишечник від шлаків. Інші позитивні властивості: дуже багато заліза, яке зв'язує кисень у крові та дуже добре засвоюється в комбінації з вітаміном С. Крім того, пшоно постачає організму фтор (зуби!), магній (нерви!) та марганець (ензими та гормони). Гіркий присмак зникне, якщо крупу перед приготуванням ошпарити окропом або обсмажити всуху на сковороді. Потім 1 частину пшона варити з 2,5 частинами води близько 10 хвилин і після цього дати трохи розпаритись. Залишається повною загадкою, звідки у другій половині XVI козаки могли дізнатися про користь пшона – Інтернету ж у них не було!
Фото надав В'ячеслав Мороз
http://kraevedení.net/forum/viewtopic.php?f=16&t=584&start=0&sid=c135fec754797031f47b838fe665afe5&view=print
