on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.02.2020, 09:16

Февраль 2020

Мело, мело по всей земле Во все пределы. Свеча горела на столе, Свеча горела. Как летом роем мошкара Летит на пламя, Слетались хлопья со двора К оконной раме. Метель лепила на стекле Кружки и стрелы. Свеча горела на столе, Свеча горела. На озаренный потолок Ложились тени, Скрещенья рук, скрещенья ног, Судьбы скрещенья. И падали два башмачка Со стуком на пол. И воск слезами с ночника На платье капал. И все терялось в снежной мгле Седой и белой. Свеча горела на столе, Свеча горела. На свечку дуло из угла, И жар соблазна Вздымал, как ангел, два крыла Крестообразно. Мело весь месяц в феврале, И то и дело Свеча горела на столе, Свеча горела. Борис Пастернак

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

     12
3456789
10111213141516
17181920212223
242526272829 

Новости региона

24.02.2020, 15:51

Як педагоги мистецьких шкіл Херсонщини кваліфікацію підвищували

20.02.2020, 09:26

"Срібна голка і нить золота..."

17.02.2020, 16:00

Готуйте картини та резюме!

Робінзон Крузо міг жити на Херсонщині

Хто сказав, що Робінзон Кру­зо ідеально прижився на бере­гах південноамериканської Ат­лантики? Просто знаменитий англійський письменник Даніель Дефо і гадки не мав, що свого чу­дового героя легко міг би осели­ти у... мальовничому куточку на Херсонщині і, можливо, пригод­ницький роман був би ще цікавішим! Між іншим, саме цю тери­торію деякі науковці вважають землею царських скіфів. Мовляв, Бірючий, а не щось інше, зобра­жується на скіфських монетах, датованих першим тисячоліттям до нашої ери... Отакої, а ми шу­каємо диковинних, овіяних ле­гендами країв, на чужині, їдемо до Туреччини, роками відкладає­мо гроші на Грецію і Єгипет, а ек­зотика — зовсім поряд. Ну хто заважає просто сісти на автобус? Квиток до Генічеська, дорогою — краєвиди макових і рапсових полів. Прибувши до міста, шукаєте турагенцію (мандрівка на дику землю, до того ж, прикор­донну, передбачає обов’язкове оформлення документів) і порто­ву набережну. На ній — переправники. Всього за 40 хвилин катер доставить вас на незвичай­ну землю, де і дихається, і ду­мається інакше.

Острів-коса Бірючий розташований на узбе­режжі Азовського моря, від суші його відділяють всього 17 кіло­метрів, але природа тут зовсім інша, ніж на тій стороні узбереж­жя. Не випадково ж Бірючий — заповідна територія, входить до складу Азово-Сиваського Націо­нального парку. Цілинний степ посеред моря — домівка для де­сятків видів флори та фауни, за­несених до Червоної книги Украї­ни. Зокрема, на 290 гектарах, така площа острова, мешкають олені, лані, туркменські кулани і т. д., декому навіть вдається сфо­тографувати копитних абори­генів. Ну а особливо туристів вра­жають морська вода і пісок, які на Бірючому мають цілющі власти­вості, приміром, подряпини на тілі після купання на косі загою­ються вже за добу.

Схожий за ландшафтом на Бірючий, але по-своєму унікаль­ний, ще один куточок Херсонщи­ни. Це вже Чорне море. Скадовщина. Джарилгач, найкрупніший острів в Україні. Його довжина — 42 кілометри, тож мандрувати диво-територією раджу з екс­курсоводом, бо були випадки, коли туристів доводилося розшукувати рятувальникам, заблу­кати тут легко. Джарилгачем пе­ресуваємося бортовою маши­ною, на перший погляд, здаєть­ся це минулим століттям. Утім, вже за кілька хвилин розумієш: саме такий транспорт для даної місцевості — те, що треба. Джарилгач вкритий болотами і соло­ними озерами, які оминути про­сто неможливо, стара-добра ж вантажівка проходить всюди.

Дорогою тільки і встигаєш пригинатися, місцями то по лівому, то по правому борту — маслини та верболози шкрябаються. А ще з машини добре видно місцевих мешканців. Як і на Бірючому, тут багато копитних, а он — лисичка, аж незручно, що наполохали... До кінцевої точки острова їдемо довго, більше го­дини, але подорож того варта. Ось він, старовинний маяк, ме­тал кольору іржі, але це лише додає йому цінності. Кажуть, по­над сто років тому конструкцію виготовили за ескізами паризь­ких майстрів школи самого Ейфеля. Встановили маяк за 200 метрів від води, та з часом море підібралося ближче. Вода, між іншим, на Джарилгачі вже тепла і доки група фотогра­фується перед маяком, дехто встигає пірнути. О, блаженство!

Додому повертаємося стомлені й щасливі: побачили «українські Мальдіви»! А скільки ще цікавих, незвіданих і знаменитих місць приберегла для туристів Херсонщина! Сиваш (чим не Мертве море? ), заповідний степ і дендропарк «Асканії-Нової», а гарячі джерела, а винні погреби князя Трубецького... Як мовить­ся, що розповідати, краще бачи­ти на власне око. Між іншим, цього сезону Херсонщина очікує на 4 (! ) мільйони відпочи­вальників. Безпека, природні кра­соти і, якщо хочете, наближення до європейської якості сервісу, хай і поки не всюди — головний козир регіону.

Марина Савченко
«Новий день».- №25 (5228).- 15.06.2016.- стр.24

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.