on-line с 20.02.06

Арт-блог

03.12.2018, 11:52

Грудень-2018

Відійшла в минуле осінь. Грудень – первісток зими – оглядає володіння. Сніг іскриться під саньми. В білих шатах ліс дрімає. Кригою взялись річки. І виблискують під сонцем, як посріблені стрічки. Навкруги панує спокій, а сусідньому дворі червоніють горобини, ніби спалахи зорі. Лідія Кир′яненко  

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      

Новости региона

30.11.2018, 11:24

День студентського самоврядування

21.11.2018, 11:38

Живописна феєрія студійців Оксани Оснач

05.11.2018, 16:11

Археологи нашли казачьи люльки

Всем известно, что трубка с ароматным табачком была казачьей утехой. А ...
> Темы > Театр > Театральная критика > «Розбитий глек», або Калейдоскоп судного дня від театру Франка

«Розбитий глек», або Калейдоскоп судного дня від театру Франка


Всі фото Ігоря Бойченка

Ні, не розумію я тих, кому «Розбитий глек» здався нуднуватим. Це надзвичайна вистава - дуже стильна, актуальна, красномовна, символічна.

Куди не глянь - гарно. Просто дивись, слухай - і отримуй задоволення. 4-5 липня в рамках гастролей Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка це задоволення багато хто отримав - давали саме «Розбитий глек».

Сприймати цю виставу можна зовсім по-різному.

Як детективну історію - бо ж іде розслідування, хто розбив той злощасний глек пані Марти.

Як спостереження за переплетінням інтриг, до яких вдається суддя Адам, щоб приховати свою провину, адже саме він і є злочинцем.

Як чудернацький сон, який наснився головному герою: суддя має вести розслідування проти самого себе.

Як колоритну народну комедію з переодяганням (деякі жіночі ролі грають чоловіки), де є місце площадковому театру або його «молодшому брату» перформансу, гучним драйвовим пісням і барабанному бою.

Як притчу, яка змушує замислитися над серйозними питаннями, в якій образ глека набуває вже символічного значення.

Як репортаж із судової зали - іноді здається, що події відбуваються в якомусь із наших судів - районному, міському, чи то навіть горезвісному печерському - дарма, що п'єса написана більше 200 років тому.

Як захоплюючу подорож до брехтівського театру, яким нечасто зараз глядачів балують.

Як виставу-символ, в якій кожна деталь, кожне слово мають значення і які народжують довгі ланцюжки асоціацій, у тому числі і літературних (тут тобі і гоголівським «Ревізором» віє, і матінка Кураж згадується, нарешті, сам суддя Адам набуває рис франківського Лиса Микити).

Як зміну невимовно красивих картин - з чудовими декораціями, вишуканими костюмами, з особливою пластикою рухів.

Нарешті, можна просто зачаруватися звуками - насолоджуватися віршованими рядками тексту і яскравою музикою, що створює оркестр.

Режисер Роман Мархоліа немов вклав до рук глядача чарівний калейдоскоп: повертай його і дивись на сцену під різними кутами.

В основі постановки шедевр європейської та світової класики – комедія Генріха фон Кляйста «Розбитий глек». Загалом, драматург не дуже знаний в Україні, хоча був улюбленим автором Івана Франка, який перекладав Кляйста українською. І «Розбитого глека» першим переклав саме Франко - на жаль, переклад не зберігся. А от із російськомовним читачем її свого часу познайомили Федір Сологуб і Борис Пастернак.

Але нарешті! Відтепер маємо гарний сучасний український переклад «Розбитого глека» від Андруховича. «Мені вдалося його вмовити, щоб він зробив для нашого театру переклад, і Юрій Ігорович блискуче його зробив. Мало того, ми випустили книгу «Розбитий глек» - із перекладом Андруховича, з фотографіями з вистави - це такий проект, не тільки вистава, але й книжка», - розказує винуватець події Остап Ступка (вистава є бенефісною і створена до ювілею народного артиста України, прем'єра відбулася в листопаді минулого року).

Здавалося б, бенефіс. Здавалося б, уся увага глядачів має бути прикута лише до бенефіціанта. Остап Ступка в образі сільського судді Адама дійсно неперевершений! Але разом із ним на сцені чудова команда акторів, кожен з яких вражає своєю грою: очей не відірвати від зміни емоцій на обличчях, пластичних рухів, енергійних дій. Акторський ансамбль підкорив навіть тих, хто дещо занудьгував. Як вдячність - довгі оплески і вигуки «браво» - і не тільки виконавцям центральних ролей.

А на питання, чому до ювілею був обраний саме Кляйст, саме «Розбитий глек», Остап Ступка відповів: «Тому що це невідома п'єса, а я вступив в таку фазу життя і творчості, що мене цікавлять не хрестоматійні речі, а якісь нові, щоб відкривати для себе як для актора, для українського глядача, для західного глядача - тому вибрали саме цю п'єсу». Але, як виявилося, зробити виставу «на злобу дня» не планували: «Ні, це не з огляду на ситуацію, яка є - це так тексти прописані. «Диявол живе в судах» - це ж написано в 1807 році. Нічого не змінилося».

У нашій країні дійсно - нічого. Але не зважаючи на це, фінал вистави дуже життєствердний, можна навіть сказати, «пробуджуючий» - із надією на світле майбутнє.

Лариса Жарких
Джерело інформації: Газета "Вгору" 
Більше фото тут

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.