on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Новини регіону

21.07.2024, 14:44

У “Мистецькому арсеналі” в Києві презентують книгу “Ламент Херсонщини” з історіями жителів регіону

  18 липня о 15:00 в Києві у Національному культурно-мистецькому ...
06.07.2024, 00:02

На міжнародному кінофестивалі в Ірландії покажуть стрічку “Редакція”

  12 липня на міжнародному кінофестивалі  “Galway ...
05.07.2024, 23:56

На війні загинув письменник із Херсонщини Василь Паламарчук

  3 липня на східному напрямку в бою поліг військовий із Херсонщини ...
> Персоналії > Література > Осипов Анатолій Вітальович > Серенада падаючого дирижабля

 

Серенада падающего дирижабля

Я пока еще сила, я бог
Тенью падающей заслоняю
Солнца свет, я как алчный волк
Гладь небесную одолеваю.
 

Я не слышу крики людей
Я большая машина, но все же
Жизнь у звезд и смерть на Земле
Так на Дантовский ад похожа.
 

Я – шедевр в прицелов раме,
В небе скользком, как зимний лед
На восток ушли караваны
Оборвавшие мой полет.
 

Выходящий из рваных ран
Воздух медленно иссякает
Я людей обманул, и обман
Мое тело к земле прижимает
 

Этот воздух – моя кровь и плоть,
Этот свист – как мороз по коже
Так внизу металлический дождь
Небоскребов тела корежит.
 

Я не чувствую пуль в животе
Бомбы корчась меняют ландшафт
И пилот среди гильз и крови
Пьет со смертью на брудершафт
 

Вознесли меня люди ввысь,
Но сгораю, смердя резиной
Лишь минута и склепная сырость
Свою алчную пасть разинет
 

Смейся враг, мне не страшен твой смех
Шелка кожа не чувствует боли
И команду живых, мертвых, всех
Мой истерзанный саван накроет.
 

Я расстрелян, сожжен, уничтожен
Легких мощь как рвань и старье
И куски обгоревшей кожи
На деревьях висят как белье.
 

Дождь водою пройдет по лицу,
Я останусь средь мертвых один
Только птицы увидят внизу
Догорающий цеппелин.
 

 

Публікація першоджерела мовою оригіналу

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.