on-line с 20.02.06

Арт-блог

02.10.2019, 14:32

Жовтень - 2019

Пусть пасмурный октябрь осенней дышит стужей, Пусть сеет мелкий дождь или порою град В окошки звякает, рябит и пенит лужи, Пусть сосны черные, качаяся, шумят, И даже без борьбы, покорно, незаметно, Сдает угрюмый день, больной и бесприветный, Природу грустную ночной холодной мгле,— Я одиночества не знаю на земле. Забившись на диван, сижу; воспоминанья Встают передо мной; слагаются из них В волшебном очерке чудесные созданья И люди движутся, и глубже каждый миг Я вижу души их, достоинства их мерю, И так уж наконец в присутствие их верю, Что даже кажется, их видит черный кот, Который, поместясь на стол, под образами, Подымет морду вдруг и желтыми глазами По темной комнате, мурлыча, поведет...  Аполлон Майков  

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   

Новости региона

08.10.2019, 10:24

Закінчився XIV Міжнародний фестиваль аматорського кіно «Кінокімерія-2019»

03.10.2019, 10:10

У «Gameplay: Фантастичні хроніки» грала херсонська молодь

03.10.2019, 09:49

Студенти училища культури пройшли «Шляхом сови»

Сонцебризний талант

20.09.2007

З-поміж поетів-шістдесятників помітно вирізняється ім'я нашого краянина Володимира Куликівського. Родом із Балти, що на Одещині, він багато років прожив у Херсоні. Власне, тут і розкрилився його сонцебризний талант.
Приїхавши до нашого міста ще юнаком, поет швидко влився у літературний процес Таврії. До речі, на початку 60-х в Україні значно активізувався творчий порив у колі обдарованої молоді. Поетичні вечори, дискусії, зустрічі в трудових колективах - все це стимулювало юних літераторів на нові пошуки.

Пригадую, з яким запалом проходили літературні четверги. І чи не першу скрипку на них грав енергійний Володимир Куликівський, уже тоді автор двох збірок поезій - «Подарунок» та «Зелені ритми». Остання з названих книжок ходила по руках, як твори Драча. Вінграновського, Павличка...
Ліричний почерк Володимира Куликівського був настільки оригінальним і свіжим, що юні поети запам'ятовували окремі строфи і читали їх з неабияким захопленням по пам'яті.

Володимир Куликівський був одним з найактивніших авторів газети «Ленінський прапор» (нині «Новий день»). Його добірки віршів, римовані репортажі робили тодішньому молодіжному часопису особливо привабливий імідж. Володимир Петрович пішов у засвіти в останній день травня 1985 року, в розповні задумів і творчих сил... У 1992-му його посмертно було прийнято до лав Національної спілки письменників України. Того ж літа у столичному видавництві «Український письменник» побачила світ книга поета «Відтворення». Вірші, поеми, казки Володимира Куликівського завдяки турботливому ставленню до архіву поета вдови Віри Авер'янової виходять друком і сьогодні.
Коли один стою над голубим Дніпром,
А ранок осені плете вінки шовкові —
І тихий шепіт хвиль, і вітер в срібній мові —
Все озивається в мені добром.

Валерій КУЛИК, член Національної сішки письменників України.
Новий День.-20. 09.2007


Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.