Ой заграй, заграй, сопілко!
Вона фігурує в багатьох українських казках та інших фольклорних творах. ЇЇ звучання називають чарівним, а тих, хто на ній грає, - справжніми чарівниками. Це - сопілка, найдавніший український інструмент. Виявляється, і сьогодні, хай не часто, та все ж можна почути незвичайний «сопілковий» голос. Більше того, є люди, які без цього інструмента не уявляють свого життя. Як, наприклад, 23-річний херсонець Дмитро Мукіф. У Дмитра величезна колекція різноманітних сопілок, побудованих на український, російський, японський, арабський, ірландський лади.
- Дмитре, як сопілка з'явилася у твоєму житті?
- Любов до музики бере початок ще з раннього дитинства. Народною піснею зацікавився завдяки бабусі. А от сопілку взяв уперше а руки порівняно недавно - всього два роки тому. Це була сопілка, виготовлена в Індії. Я зацікавився інструментом і дізнався, що виготовляють їх з бамбука, комишу, що існують різноманітні варіанти побудови ладів.
- Чи важко навчитися грати на сопілці і чи треба для цього мати музичну освіту?
- Я навчився грати самостійно, поступово вивчав особливості різних видів цього інструмента. А музичну освіту маю лише початкову. Головне - захотіти навчитися грати. Маючи бажання, обов'язково знайдеш і засоби, щоб здійснити його. А сопілка - особлива у цьому плані, вона практично грає сама.
- Як реагують люди, коли чують виконання пісні на сопілці?
- Реакція різна: від байдужості - до щирого захоплення і зачарування. Завжди з цікавістю реагують музиканти, що грають на інших інструментах. Намагаються підібрати мелодію, що творить сопілка, і переконуються; зробити це дуже важко. Тембр повторити неможливо!
- Скільки зусиль треба докласти для виготовлення сопілки?
- Все залежить від матеріалу. Як віцомо, бамбук та комиш ростуть так званими колінами, і для виготовлення сопілки вирізається одне коліно. Це надає інструменту унікальності звучання. У заготовці на певних відстанях (залежно від ладу) робляться дірочки. Я не налаштовую сопілки під ноти. Кожна звучить по-своєму. Знаєте, звучання дудки, як часто я називаю свої творіння, мені нагадує своєрідний потік енергії, що передає природа. До речі, цей потІк абсолютно незабруднений, так би мовити, екологічно чистий, бо при виготовленні сопілок я не використовую ні клею, ні лаків, із бамбуком працювати важче, ніж, наприклад, з комишем, бо він щільніший. А комиш же - неймовірно тендітний, і поводитися з ним треба акуратно та ніжно.
- Чи багато часу витрачаєш на те, щоб зробити сопілку?
- Найбільше часу йде на пошук інформації про ту чи іншу сопілку, той чи інший лад. Користуюся при цьому інтернетом, правда, україномовних матеріалів неймовірно мало. А як довго працюватимеш над інструментом - залежить від натхнення: процес може займати від тридцяти хвилин до одного дня. Як і поезія, сопілка може «народжуватися» швидко і непомітно, а може довго і болісно!
- Чи є люди в Херсоні, які теж цікавляться цією справою? Як багато у нашому місті та області любителів цього незвичайного народного інструмента?
- Ви знаєте, поступово інтерес до сопілки у людей зростає. Принаймні точно можу сказати, що рік назад таких "цікавих" було значно менше, ніж сьогодні. От нещодавно, наприклад, проходив фестиваль «Купальські зорі». На виставці, проведеній в його рамках, я представляв свої сопілки. Люди цікавилися, запитували, з чого зроблені інструменти, дивувалися різному їх звучанню.
- А однодумців серед ровесників маєш, які б так натхненно, як і ти, любили сопілку?
- Є такі люди, небайдужі до музики загалом і до сопілки безпосередньо. Ми збираємося разом, граємо. Плануємо створити уже найближчим часом фольклорний гурт: сучасний, але побудований на давніх традиціях. Сопілка - інструмент різнохарактерний. Вона - прекрасний «соліст», але і у співтоваристві з іншими інструментами або навіть іншими видами сопілок звучить божественно. Це просто треба чути!
Запитувала Ірина Кузьо
"Новый день". - № 32. - 06.08.2009 - стр.24
