on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
26272829   

Новини регіону

22.02.2024, 12:32

Затримували російські військові, але Херсон не залишив. Історія рок-музиканта Дмитра Галютдінова

До повномасштабної війни рок-музикант та відеоінженер у театрі. Під ...
19.02.2024, 18:38

У Берліні відбулася світова прем'єра фільму “Редакція” Романа Бондарчука

  У Берліні відбулася світова прем'єра фільму “Редакція” ...
19.02.2024, 18:32

"Тренуємось періодично, але це лише початок". Як у Херсоні відновлює роботу естрадно-циркова студія "Jin Roh"

Естрадно-циркова студія "Jin Roh" відновила тренування у Херсоні. ...

 

Стоїть у Бериславі собор дерев 

Зотліло усе. Навіть камінь від колишньої турецької фортеці Кизикермен. Із української Кизикермен - "Дівоча фортеця" - "експортувалися" вродливі українські красуні на чужину.

Живий свідок історії Берислава (заснований 22 січня 1784 р.) - пам'ятник архітектури XVIII століття дерев'яна церква. Єдина на увесь Південь низовий! Кому б то із предків надумалося раптом ставити храм у Бериславі не з каменю, а з дерева? З'ясувати так і не вдалося. Хоча прагнення одержати відповідь на це питання не давала спокою кілька років. Жодних свідчень у радянському краєзнавстві. У тогочасних енциклопедіях, путівниках "опіум для народу" не надто афішувався.

І раптом у краєзнавчому відділі обласної книгозбірні імені О. Гончара втрапив на очі невеличкий фоліант: "Историко-хронологическое описание церквей епархии Херсонской и Таврической" (Одесса, 1843). Невже розгадка? Обережно (щоб ні рядка не пропустити) гортаю пожовклі сторінки духовної лоції. І ось...

Церковним літописцем про Введенську церкву сказано: "Перенесена из села Переволочного, знаменитого тем, что тут после Полтавской битвы переходил шведский король Карл XII. Церковь дубовая, находится и поныне в том виде, в каком была. Подписано имя вкладчика, но надписи стерлись и означенный литерами 1776 г. ещё видны.

Есть также надпись и на дверях при входе в церковь: "Благословением Бога Отца, поспешением Сына и действием Св. Духа начася здатись Св. храм Воскресения Христова, благословением преосвященного Варлаама Ванатовича, рукоположением пречестного отца Андрея протопопа Кобилятского, старанием Иоанна Лаврентиевича Чичерина и Никиты Сидоровича Шинкеева. Іюля 25 дня", но года не означено. Должно догадываться, что это было между 1722 и 1730 годами, когда священствовал архиепископ Варлаам между означенными годами".

Попервах споруджений у стилі українського бароко храм вивершувався, отже, далеко від Берислава на території запорізької фортеці Переволочної. Там, де Оріль впадає у Дніпро (Дніпропетровська область).

Вважається, що церкву у 1784 році перевозили на нове місце по Дніпру. Але - як? На Славутичі стриміли тоді пороги. А може, не по воді, а по землі, поправніше - по снігу волоком, що імовірніше. Якби там не було, а наші славні предки здійснили унікальну транспортну операцію.

На щастя, вітри воєн і революцій пощадили це диво з див, яке дожило до 2000-ліття Різдва Христового і, сподіваємося, переживе ще не одне століття.

Василь Піддубняк

Джерело інформації: “Гривна”.- №1.- 28.12.2000

 

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.