on-line с 20.02.06

Арт-блог

03.11.2020, 10:46

Ноябрь-2020

Мне мил ноябрь - предшественник зимы, Хоть самодур и нравом переменчив, С дождём и снегом, властью ранней тьмы, При свете фонарей почти застенчив... Люблю туманы, хруст подстывших луж, Незрячесть к лицам, дом с горячим чаем Ноябрь суров и сентиментам чужд, Скуп на цвета... Но так порой отчаян! Вдруг впустит солнце. И оно, спеша, День рассветит, раскрасит, отогреет... Весна - и только. Вот тогда Душа Вся встрепенётся и ...зазеленеет Алла Мироненко

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930   

Новости региона

27.09.2021, 14:11

У Херсоні відбудеться фестиваль LEGIO Historica

27.09.2021, 14:00

На відкритті театрального сезону в Херсоні презентують виставу за п’єсою іспанського драматурга

24.09.2021, 14:18

Придбали ролі на аукціоні та готуються до вистави. У Херсоні пройшла репетиція акторів-аматорів

 Стрільча скеля


За Стрільчий острівок давно між людьми балачка є, що там закопані гроші. Запорожці, кажуть, викопали на острівку яму, поклали до неї свій скарб: талярі золоті та срібні, залізо, рушниці і дещо інше; тоді взяли й засипали піском. Потім взяли хлопця літ дванадцяти, котрого украли на Вкраїні, положили на тім місті, де скарб, і давай його бити лозинням. Вибили добре та й питають:
— А що, знаєш, за що б'ємо?
— Не знаю,— каже хлоп'я, а само плаче, сердешне.


Запорожці давай знову бити хлопця. Перестали та й питають:
— А що, знаєш, за що б'ємо?
— Ой, татусеньки, рідненькі, їй-богу не знаю,— каже хлопець. Вони його втретє давай періщить. Кричало, кричало бідне хлоп'я. А далі аж охрипло.
— Годі,— кажуть запорожці і давай знову: — Скажи, за що б'ємо! Як не скажеш, начувайся!
— Знаю,— каже хлоп'я,— цебто за те, щоб знав, де скарб заховали, щоб цього місця не забув.
— Ну, — кажуть запорожці, - подивися ж кругом та й іди собі з Богом. Може, знайдуться добрі люди.


Вирвалось хлоп'я та між людьми давай розпитувати шлях на Вкраїну. Чи вже довго йшло, чи не довго, а до батька допиталось. Це було, кажуть, зараз після того, як Січ зруйнували. Років через декілька десятків з Київської губернії по Дніпру плив старий дід. Став він біля нашої слободи, пішов на Стрільчий острівок і давай скарб шукати. Шукав, шукав, нічого не знайшов, бо те місто тепер загорнуто камінням. А далі прийшов у слободу і давай розпитувати, чи ніхто грошей не відкопував. У слободі ніхто й не знав про гроші. Давай тоді дід розповідати всю історію, бо він був саме той, котрого запорожці били. Дід ще розказував і приміту, де гроші.
— На тім боці Дніпра, якраз напроти острівка Стрільчого,— каже, - стояв колись старий-старий та товстий дуб; на дубові була гілка товста, котра якраз показувала на острівок - саме на те місце, де скарб.
Деякі старі люди ще пізнають того дуба. Тепер на тім місці виросла груша.

Джерело: Старовинні Українські Легенди - Харків, 2006
 

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.