Створив диво посеред степу
Понад 33 тисячі гектарів, на яких розташувалися унікальний дендропарк, зоопарк, цілинний степ. Десятки червонокнижних видів флори та фауни, 200 видів із Бернської конвенції Біосферний заповідник «Асканія-Нова» - один із найвідоміших природних парків на планеті, він входить до «7-ми чудес України». Сьогодні страшно й подумати всього цього у нас би не було, якби не залюблений у природу філантроп Фрідріх Едуардович Фальц-Фейн. Днями виповнилося 100 років від дня смерті засновника.
У «Асканії-Новій» трепетно зберігають пам'ять про творця оази в степах Херсонщини, тож і цю дату не оминули увагою. Перед пам’ятником Фальц-Фейну відбулися урочистості. І річ не в помпезності, звучали цікаві факти із життя непересічної особистості, яка навіки вписала своє ім’я у книгу людських надбань світового масштабу.
Народився в Асканії-Новій, у багатодітній родині. Ще змалечку Фрідріх захоплювався птахами. У 21 рік будує пташині вольєри. Друге хобі - коні. Сам чудовий вершник, юнак розводить цих благородних тварин, посідаючи призові місця на сільськогосподарських виставках. А вже у 1887 році, ще будучи студентом Дерпського університету, Фрідріх закладає дендрологічний парк на крапельному зрошенні. Цей період він сам вважав початком утворення заповідника. До такої думки схиляються й дослідники життя Фальц-Фейна. Відлік від наказу ради народних комісарів, коли «Асканію-Нову» націоналізували, хибний.
- Ми повинні відштовхуватися від тієї дати, яку назвав сам Фрідріх Едуардович. 21 лютого 1888 року він відправив листа в Париж у товариство природознавців. У ньому написав, що я, такий-то, йому тоді було 25 років, в моєму маєтку, який знаходиться там-то, вже є зоопарк, закладений дендропарк, виділена ділянка заповідного степу, - розповіла історіограф сім’ї Фальц-Фейнів ветеран заповідної праці Неллі Дрогобич.
Іноді вчені сперечаються, а чи слід вважати науковцем Фрідріха Фальц-Фейна, адже, не закінчивши університет, повної освіти він не мав. Всі крапки над «і» розставляє директор біосферного заповідника «Асканія -Нова» кандидат біологічних наук Віктор Гавриленко. Те, що створив Фрідріх Едуардович, те, як все було організовано в заповіднику, записані засновником висновки, свідчить про одне - тут докладено знання справжнього науковця. Заповідник стане Меккою для вчених з усього світу. Вони заїжджатимуться до акліматизаційного центру для тварин, про який раз у раз звучатиме на конференціях.
- Часто нагадую можновладцям сучасним і бізнесменам: беріть приклад із Фрідріха Едуардовича. Скільки б ви собі в кишені не накладали, врешті-решт це може закінчитися двома квадратними метрами. А тим, що зробив Фрідріх Едуардович, він дійсно вписав своє ім’я в історію, - говорить Віктор Гавриленко.
Помер Фрідріх Фальц-Фейн рано, у 56 років, перенісши два інсульти. Його велике серце не витримало «подвигів совєтів» з безцеремонним втручанням у його дітище. Після революції «Асканію-Нову» націоналізували. До заповідника його засновник вже так ніколи й не повернувся. Фрідріх Едуардович похований у Берліні, на цвинтарі «12 апостолів». Увесь цей час його пам’ятником опікується місцева влада. Але головним пам’ятником Фальц-Фейну залишається заповідник, який він створив.
Звісно, «Асканію-Нову», такою, як ми знаємо, зробили і люди, які тут працювали. Це сподвижники Фальц-Фейна, яких він дуже цінував. Одним із таких незамінних працівників, правою рукою Фальц-Фейна, був Климентій Сіянко. На службу до заповідника він потрапив ще хлоп’ям і став асом у ветеринарії. Климент відповідав за утримання тварин. Вів персональний щоденник, куди заносив усі свої спостереження. Його оригінал зберігається у заповіднику. Ті записи про поведінку тварин, ветеринарні висновки і досі стають у нагоді співробітникам «Асканії-Нової». Щоденник вважають азбукою зоопарківської справи. Ставлення влади країни рад до Климента Сіянка було неоднозначним. Ще у 1920-х роках йому дали звання героя праці. А вже в 30-х, під час нових чисток у заповіднику, Сіянка ганебно виганяють, а в 33-му засуджують, інкримінуючи контрреволюційну діяльність...
Неординарній, незаслужено забутій особистості - Климентові Сіянку - колектив заповідника встановив меморіальну дошку. На відкриття, яке приурочили до 100-річчя від дня смерті засновника заповідника Фрідріха Фальц-Фейна, із Запорізької області приїхали нащадки Климента - праонука і праправнук. Могила Сіянка, на жаль, не збереглася. Тож меморіальна дошка в заповіднику «Асканія-Нова» чи не єдине нагадування про непересічну особистість. І дуже справедливо, що образ Климентія у камені тепер є тут, де він працював.
Марина Савченко
«Новий день».- №32 (5441).- 05.08.2020.- стр. 2
