Старе місто «втрачає» своє обличчя
Чимало жителів нашого міста вважають вулицю Суворова історичним центром Херсона. І правильно гадають. Але не всі знають, що ним була вулиця Ломоносівська (пізніше Семінарська, Судова, а сьогодні – вулиця Дзержинського). До середини ХІХ століття на прилеглих до неї кварталах розміщувалися: Казенна палата, Губернське казначейство, реальне та міське училища, готелі «Санкт-Петербурзька» та «Одеська», кафешантан (ресторан чи кафе, де виступають пісні та теми, користування. Вони були сусідами з будинками багатих херсонців. І, безперечно, серед них вирізнявся своєю незвичайною архітектурою та розмірами будинок Густава Івановича Фальц-Фейна (куток нинішніх вулиць Дзержинського та Карла Маркса).
Після смерті власника будинок перейшов у спадок його дружині Софії Богданівні, яка була відома всьому Херсону своєю благодійною діяльністю. Прибуток від здачі цього будинку в оренду вона віддавала на утримання євангелічно-лютеранської громади, церкви та школи.
Після відкриття у 1902 році Херсонського морського торгівельного порту через Херсон розпочалося інтенсивне вивезення хліба до Данії, Італії, Німеччини, Туреччини, Англії. Звісно, назріла необхідність відкриття у місті банку, який би забезпечував експортні торгові операції. Ним став "Російський для зовнішньої торгівлі банк". Його офіс розмістився у будинку Фальц-Фейнів, який банк узяв у найм. Будівля привабила банкірів своїми значними розмірами, пишним декором фасаду з використанням каріатид (вертикальні опори у вигляді жіночих фігур, що підтримують балочне перекриття), зручним розташуванням у центрі міста. Це створювало своєрідний імідж банку, що призвело до викуп будинку в повну власність банку. Аж до жовтневого перевороту 1917 року керуючим банку був Борис Ципріс.
З приходом до влади більшовиків будинок «пішов по руках». Хтось тільки не вивішував на його парадному вході свої вивіски: Херсонське повітове відділення Державного політичного управління (ХУОГПУ), Окружний адміністративний комітет (ОКРАДКОМ), Особливий продовольчий комітет (ОПРОДКОМ), Центральна ощадкаса, будконтора Дніпровського держпароплавства. Під час війни 1941-1945 років будівля була напівзруйнована. Відродили його майже до первозданного вигляду німецькі військовополонені. На фасаді замість року його будівництва було встановлено дату відновлення – 1949 рік. Відреставрований будинок навіть блиснув своєю красою на всесоюзному екрані у фільмі «Олеко Дундіч» (1958). За сценарієм режисер-постановник Леонід Луков у цій будівлі розташував контррозвідку білогвардійців. Сьогодні фасад цієї будівлі (та й не тільки її) знаходиться у жалюгідному стані. Під впливом дощу та вітру з його «обличчя» сповзає «макіяж» – ліпні прикраси, які відновити буде важко та дуже дорого.
Р. S. При підборі матеріалу було використано інформацію з книги Пиворовича В. Б. та Дяченка С. А. «Вулицями старого Херсона».
Олександр СКОРОХОД // Гривня № 4(420), 2003-01-23 (стор. 29)
http://www.grivna.ks.ua/staryj_gorod_terjaet_svoe_litso
