Старий Херсон втрачає своє обличчя
«Турбота про збереження історичних та інших культурних цінностей – обов'язок громадян СРСР».
Конституція СРСР «Гарне треба зберігати, взяти його як зразок, виходити з нього, навіть якщо воно “старе”».
Володимир Ульянов (Ленін) шалене перебудовою до невпізнанності, що не підходить фасадом ні під один архітектурний стиль, ця будівля по вулиці Леніна в Херсоні не одне десятиліття носить пишне ім'я – Палац культури суднобудівників.
Як цей будинок виглядав у свої найкращі часи і що ми знаємо про нього сьогодні? У другій половині ХІХ століття серед херсонської знаті виникла думка про створення Міських зборів (або Клубу, як його згодом називали херсонці). Там можна було поспілкуватися один з одним, випити чарочку-другу, зіграти партію в більярд або перекинутися в карти. Та й просто показати себе та на інших подивитися. Цю ініціативу підтримав тодішній губернатор Павло Клушін.
7 жовтня 1886 року під споруду було відведено 586 кв. сажнів (2670 кв. метрів) землі Павлівського парку на місці колишнього їстівного ряду (сьогодні це квадрат вулиць Леніна, Жовтневої революції, Дзержинського та 21 січня). Проект будівлі, саду та літніх приміщень було складено херсонським архітектором В. А. Домбровським. У 1901 році будівлю Міських зборів вирішено було розширити і перебудувати, прикрасивши його новим фасадом. Для проектних робіт запросили одеського архітектора Адольфа Мінкуса.
Пожежа, що сталася у будівлі 24 листопада 1901 року, перекреслила проект Мінкусу, оскільки виникли нюанси у реконструкції. Новий план відродження клубу склали та здійснили херсонські архітектори Р.К. Струмілло та К.І. Квінто. У 1903 році було розібрано стіни, які не вписувалися в новий проект, перероблений увесь старий дах – його покрили металевими листами.
Фасад Міських зборів з боку вулиці Соборної (сьогодні – вулиця Леніна) отримав пластичне рішення, збагатившись витонченим високим куполом. Усередині саду були побудовані естрада для оркестру, басейн із фонтаном та кегельбан. Оздоблювальні роботи, заміщення двору та прилеглих тротуарів тривали до 1906 року. А наступного року Міські збори висвітлювалися від власного дизель-генератора.
Окрім балів та розважальних заходів, у Міському саду проходили концерти відомих виконавців. Со сцены уютного зала (вместимость 800 зрителей) выступали Модест Мусоргский, Александр Скрябин, пианист Лев Сирота, скрипачи Венявский, Константин Думчев (профессор Пражской консерватории), Леопольд Ауэр (профессор Петербургской консерватории), трио «Лея, Анна и Петр Любошиц», исполнительница цыганских романсов Вяльцева.
Після Жовтневого перевороту Міські збори пішли «по руках». У 1920–1940 роки це був клуб «Металістів» (пізніше – імені Леніна), у 1944–1962 роки – обласний музично-драматичний театр, з 1962 року – Палац культури суднобудівників. У 1970-і роки за потурання міської влади та архітектора Херсона, порушуючи Конституцію СРСР і закон про охорону пам'яток історії та культури, було зроблено «капітальний» ремонт будівлі Палацу: фасад позбавили купола та архітектурних «надмірностей», обробивши його «туалетною» плиткою. Після цього гарний пам'ятник історії набув вигляду типової споруди громадського призначення.
Олександр СКОРОХОД //Гривна-СВ № 49(160), 2004-12-03 (стор. 6)
http://www.grivna.ks.ua/arhiv/text.php?id=9407
