150 років Віктору Гошкевичу
9 березня 1860 року (21 по н. с.) у Києві народилася чудова людина. Це не відомий письменник-фантаст, не політик, не генерал. Він створив Херсонський музей.
«У Віктора Івановича немає ні маєтків, ні будинків, зате він має живу людську душу, рідкісну цілісність. У наш перехідний час, коли рідко хто-небудь любить, знає, куди спрямувати свою енергію, так марно витрачану на нікчемні речі, він створив велику дорогоцінну справу, без мільйонів, без чиновних протекцій, одним коханням», – ці слова написані сто років тому назад. «У наш перехідний час…», – наскільки сучасно це звучить, наскільки важливим було існування таких людей тоді, і як потрібні вони зараз!
Може здатися, що раніше все було простіше, можливостей було більше, і всі допомагали один одному. Так ні ж! Світ був жорстокий і грубий, але в силу правил, що склалися десятиліттями, все ж таки можна було своїм неабияким талантом підібрати ключі до системи і відчинити двері нової культурної установи. А щоб зберегти його, необхідно було принести в жертву всього себе. «…Природжений археолог-ентузіаст, він віддає улюбленій справі все життя, – продовжує художник П. А. Нілус, – Ця дивовижна людина зуміла надихнути безліч людей, знайти співробітників і серед багатих землевласників, і серед селян, йому допомагають священики, народні вчителі і митці і всі, кому дорогі культурні інтереси. Ось яке диво зробив цей чоловік!
В цьому році виповнюється 120 років нашому Херсонському музею. Ми, херсонці, повинні пам'ятати, що музей – наше спільне надбання, що музейна колекція представляє багатства нашого краю, тобто наші багатства, якими можна і потрібно пишатися. Віктор Гошкевич максимально популяризував і давав можливість кожному херсонцю, кожному мешканцю краю відчути себе причетним до музею, історії, справи її пізнання. У відповідь херсонці по-справжньому пишалися своїм музеєм, поважали його засновника та охоронця.
Зараз музей є величезними зборами, які зберігають і популяризують десятки відданих справі співробітників, які по-своєму принесли себе в жертву служіння людям. Адже прикладом для кожного з них є особа Віктора Івановича Гошкевича.
Гошкевич походив у прямому розумінні з духовної сім'ї, батько та дід були священиками, мати – дочка священика, майже всі їхні діти закінчили духовну семінарію. Неабиякою особистістю став брат Віктора Івановича – Леонід Гошкевич – священик херсонської Свято-Духівської церкви у найважчі роки сталінських репресій та війни.
Отець Віктора Івановича Іван Антонович Гошкевич (1824–1871) закінчив курси Мінської духовної семінарії та Київської духовної академії зі ступенем магістра богослов'я. Він був викладачем логіки, психології та латинської мови, догматичного та морального богослов'я у Київській духовній семінарії. Був настоятелем київської Цар-Костянтинівської церкви. Він помер, коли синові Віктору виповнилося 11 років і тому багато в чому довелося покладатися лише на себе.
Після закінчення духовної семінарії Віктор Іванович у 1881 році вступив до Київського університету, де навчався одразу на двох факультетах: математичному та історико-філологічному. В університеті Гошкевич займався у гуртку відомого історика, археолога та етнографа В. Б. Антоновича. Разом з ним у групі займався не менш відомий згодом історик Михайло Грушевський.
Намагаючись підзаробити на навчання, Віктор Іванович писав статті до київських газет, причому переважно на історичні теми. Три роки він працював в університетській астрономічній обсерваторії. Пройшовши школу у таких чудових вчителів, як професора археографії Н. І. Петрова, професора історії мистецтв А. В. Прахова, археолога-практика В. З. Завітневича, вже в 1889 Віктор Гошкевич зробив своє перше археологічне відкриття. Користуючись археографічними даними та археологічними розвідками, він зумів знайти замок князя Симеона Олельковича, який правив Києвом у XV столітті та локалізував літописний Городець. За підсумками відкриття в 1890 Гошкевич опублікував першу наукову роботу: «Замок князя Симеона Олельковича і літописний Городець під Києвом» (Київ, 1890). Цим він уже здобув славу талановитого вченого.
Тоді у Києві над розписами Володимирського собору працював відомий російський художник Віктор Васнєцов. Він виконав сотні нарисів та портретів у пошуках виразних образів для майбутніх святих. Молодий київський археолог звернув на себе увагу. У 1887 році Васнецов написав портрет Гошкевича, і, зрештою, використав цей образ у зображенні Мойсея у вівтарній частині храму. У ньому ми бачимо людину реалістичну, цілеспрямовану та мудру. Сам художник тут виявився пророком. Віктор Гошкевич, який зумів зберегти музей у роки революції, війни та перших репресій, залишився у нашій пам'яті саме в такому образі.
Цікаво, що до старозавітних рис Віктора Гошкевича ще до Васнєцова звертався інший відомий російський художник Михайло Врубель. Виконуючи розписи Кирилівської церкви, в одній із найяскравіших та найемоційніших своїх композицій – «Зіході Святого Духа» він використав портретні риси Віктора Івановича в образі одного з 12 апостолів, що перебуває біля правої руки Богородиці.
Досвід створення музею Гошкевич також отримав у Києві. Разом зі своїм учителем Н. І. Петровим на території Києво-Печерської лаври він влаштував "Музей Церковно-археологічного товариства". Як, напевно, будь-якого історика, який знайомився з античними та середньовічними писемними джерелами, Гошкевича не могло не зацікавити історичне минуле Причорномор'я, де канули в Лету десятки городищ і поселень, де багато разів змінювали цілі народи. Незабаром представилася можливість дома зайнятися дослідженнями. 1890 року його брат Михайло Іванович, який ще 1881 року переїхав до Херсона і працював помічником губернського лікарського інспектора, повідомив про вакансію секретаря херсонського губернського статистичного комітету. І так Віктор Іванович, круто змінивши своє життя, переїхав до Херсона, перетворивши потім життя і нашого тихого містечка.
Віктору Гошкевичу судилося зробити чимало відкриттів. І за яку б справу йому не доводилося братися, він доводив його до кінця. Його нові методи в галузі статистики отримували високу оцінку та надалі знаходили розвиток. Гошкевич був видавцем та редактором херсонської газети «Південь» і тут досяг успіху. Його активна громадська діяльність, лібералізм поглядів, часто шкодили власному матеріальному становищу, але збільшували кількість його прихильників і викликали глибоке щодо нього повагу. Він прожив яскраве, повчальне, складне життя, повне прикладів для наслідування.
18 березня у Херсонському обласному краєзнавчому музеї відбудуться наукові читання, присвячені 150-річчю від дня народження Віктора Івановича Гошкевича та 120-річчю музею. Учасники та слухачі конференції отримають можливість докладніше познайомитися з долею цієї чудової людини та дізнатися про перші десятиліття становлення музею. А невелика, постійна, але нині оновлена виставка, присвячена заснуванню музею та його засновнику, допоможе кожному охочому за допомогою документів, фотографій та особистих речей познайомитись зі світлою особистістю Віктора Гошкевича.
Сергій Дяченко
«Вгору».- № 11 (390).- 18.03.2011.- стор.6
