on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Новини регіону

13.04.2024, 11:07

Обстріляний, але живий: Херсонський театр привіз до Чернігова зворушливу виставу

Днями у Чернігові побував Херсонський академічний театр імені Миколи ...
13.04.2024, 11:04

У Херсонській громаді не закрили жодного закладу культури - МВА

  У Херсонській громаді не закрито жодного закладу культури ...
13.04.2024, 10:59

Окупанти викрали близько 23 тисяч артефактів з Херсонського краєзнавчого музею

Під час російської окупації Херсона з краєзнавчого музею міста було ...
> Теми > КУЛЬТУРОЛОГІЯ > Історія культури і краєзнавство > Таврія XX століття > Цюрупинськ обласним центром не був, а от столицею...

Цюрупинськ обласним центром не був, а от столицею...

 

Читач "Ефіру" херсонець Микола Канівець запитує, чи правда, що Цюрупинськ уже підвищився в ранзі й став обласним центром, на що, на думку автора листа, орієнтує замітка у №50 "Ефіру" за 1999 рік "Президентський поїзд — для юних херсонців", у якій сказано буквально таке: "Головний лікар Цюрупинської обласної лікарні... і далі, як мовиться, за текстом?"

Спішимо заспокоїти автора листа: ніяких змін в адміністративному плані у нашій області не відбулось. Цюрупинськ як був, так і лишився районним центром. Хоча тут дійсно розміщена обласна дитяча фтізіо-пульмонологічна лікарня. І не лише вона. В Цюрупинську розміщено й Херсонський целюлозно-паперовий комбінат (правда, уже колишній), Херсонське управління зрошувальних систем тощо.
Але справа навіть не в цім. Лист автора "Ефіру" наштовхнув на іншу думку. Олешки в історичному часі — що вони собою являли? Звичайно, не в повному обсязі історії, але хоча б їх значимості як столичного міста. Ви здивовані? Але ж Олешки (нинішній Цюрупинськ) були столицею!

Втім, перейдемо до діла.
Полтавська битва 1709 року набагато відоміша в історії Росії, їй приділено куди більше місця, ніж, скажімо, Прутській компанії. У першій, як відомо, перевага була на боці Петра І, у другій, як неважко здогадатися, війська Петра зазнали поразки. В історичному часі ці дві воєнні кампанії йдуть поруч: це 1709-й і 1711 роки. І саме 1711-й є історичним для Олешок, що були протягом кількох століть одним з опорних пунктів Запорозької козацької республіки на півдні, а віднині стали її столицею.

Як відомо, після поразки під Полтавою шведський король Карл XII, а також гетьман України Іван Мазепа з вірними полками козаків змушені були відступити аж на землі Туреччини. Але вже через два роки статус-кво було фактично відновлено. Туреччині знову відійшли землі північного Причорномор'я і Приазов'я. Олешки — у тім числі, де й була заснована однойменна Січ, на перших порах, на думку козацької старшини, тимчасова. Але вже через два роки стало зрозуміло, що ця тимчасовість може зайняти в історичному плані часу куди більше, ніж на це можна розраховувати. Так воно й сталося. В Олешках Січ проіснувала 19 років.

Тимчасовості не вдалося справдитись, оскільки після Прутського мирного договору 1711 року, який виявився тимчасовим, уже через два роки, у 1713-му, при укладенні нового мирного договору, був проведений остаточно кордон між Запоріжжям і Росією, згідно з яким Петро добився того, що козакам було заборонено селитись у прикордонні, у козацьких старих місцях.
Дуже скоро, вже за часів Катерини, кордони, які були "остаточними", знов будуть "переглянуті", але мова ж про 19 літ у житті Олешок-столиці.

Отже, Олешкам випало на історичну долю бути столицею Козацької держави. Саме тут містився центр управління військом, тут були резиденції старшини й кошового отамана. Звичайно, це була дуже скромна столиця. Недавні розкопки Городка, очолювані професором Д.Я.Тєлєгіним, які проводились у 1994 році, виявили рештки небагатих поселень. Але, за свідченням історичних документів, тут налічувалось 38 куренів, у яких постійно перебувало до півтори тисячі козаків. Це, звичайно, не все військо — більша частина його була розкидана по Причорномор'ю та Приазов'ю.

Історичних пам'яток того часу, крім виявлених під час Розкопок, практично не лишилось. Остання з них — козацька криниця — була знищена під час спорудження мостового переходу. Спроби відновити криницю, на жаль, не увінчались успіхом. І тепер Маркуцин берег, де й була викопана козаками криниця, що не замерзала у найлютіші морози, став без неї й геть порожній. Лишився хіба що його опис у романі цюрупинця Костянтина Кудієвського "Окнами в звезды"...
Оскільки основним будівельним матеріалом у пониззі Дніпра у всі часи був очерет, то й козацька церква, скоріш усього, теж була з очерету. В усякому разі вона не збереглась, як

Борис Шаправський

«Ефір».-04.01.2000

 

 

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.