on-line с 20.02.06

Арт-блог

02.01.2020, 09:07

Январь 2020

Сухое левантинское лицо, упрятанное оспинками в бачки, когда он ищет сигарету в пачке, на безымянном тусклое кольцо внезапно преломляет двести ватт, и мой хрусталик вспышки не выносит; я жмурюсь - и тогда он произносит, глотая дым при этом, "виноват". Январь в Крыму. На черноморский брег зима приходит как бы для забавы: не в состояньи удержаться снег на лезвиях и остриях атавы. Пустуют ресторации. Дымят ихтиозавры грязные на рейде, и прелых лавров слышен аромат. "Налить вам этой мерзости?" "Налейте". Итак - улыбка, сумерки, графин. Вдали буфетчик, стискивая руки, дает круги, как молодой дельфин вокруг хамсой заполненной фелюги. Квадрат окна. В горшках - желтофиоль. Снежинки, проносящиеся мимо... Остановись, мгновенье! Ты не столь прекрасно, сколько ты неповторимо. И.Бродский  

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Новости региона

20.01.2020, 14:30

Будинок Поліни Райко може отримати статус пам’ятки культури місцевого значення

17.01.2020, 10:18

В херсонском музее покажут классику «украинского поэтического кино»

Фото с сайта Национального центра Александра Довженко. Кадр из фильма ...
23.12.2019, 14:59

Перша фотовиставка в новому просторі

> Туризм, отдых, развлечения > Зелёные хутора Таврии > Тут ваше серце залишиться навіки

Тут ваше серце залишиться навіки 

Є на Херсонщині чудове місце, де достатньо побувати одного разу, аби закохатися назавжди. Зветься це місце «Зелені хутори Тавриії». На мапі сільського зеленого туризму цей історично-розважальний комплекс з'явився лише півтора року тому, а вже встиг заволодіти десятками тисяч сердець у всьому світі, стати однією з головних візиток нашої області, головною брамою Голопристанськог землі.
«Зелені хутори Таврії» — це, насамперед, унікальна мандрівка в часі. За якісь 800 метрів звідси трасою мчать автівки, вирує третє тисячоліття. А тут, як і кілька століть тому, буяє неторкана природа. Господиня сидить за старовинним ткацьким верстатом. На гончарному колі майстер виготовляє глиняні горшіки, мисочки і глеки. З ковальського хутора лунає милозвучний стукіт': це коваль кує маленькі символи щастя, залізні підкови. І вам обов'язково викує. Ви тільки завітайте...


Щойно ступивши на «Зелені хутори Таврії», забудьте про все, що залишилося за спиною. Краще прийміть хліб-сіль на вишитому рушникові з рук найвродливіших українських дівчат. Хлібом-сіллю тут зустрічають кожного гостя, адже «Зелені хутори Таврії» — справжнє уособлення української гостинності. А ще — це казка, яка на ваших очах стає реальністю. Думаєте, у який спосіб помандруєте в минуле? Сидячи на українській печі. Здається, ось-ось треба брати рогача і витягати з неї горщики з гарячим обідом. Та спочатку пічка довезе гостей туди, де їх вже з нетерпінням чекають. Це, власне, хутори. Їх п'ять, і всі різні: історичний, декоративно-ужитковий, ковальський, рибальський та хутір іпотерапії. Насправді перераховувати назви — справа невдячна. Це треба побачити. На 90 гектарах таврійської зеленої краси зосереджуються відомі кардашинські торф'яники, безліч ставків, лісові масиви, луки. Не дивуйтеся, якщо поруч зашелестить щось у траві. Ймовірніше за все, це ящірка чи вуж. Звір і птах живуть не за парканом зоопарку, а в цілковитій гармонії з природою. І серед усього цього знайшлося місце і для людини.

Перша зупинка, а з нею і перші неймовірні враження. Просто неба розташувалися старовинні засоби військової оборони: величезна рогатка, яка стріляє камінням (колись так обороняли вежі і замки), безліч ножів і списів (кожен гість може спробувати поцілити у мішень), лук і багато-багато інших, пройнятих сивою історією речей.Тут і засоби для покарання, які використовували наші пращури козаки. Дуже цікаво. І ви ще сюди повернетеся. А поки що гляньте, як милується білосніжна мазанка на луці, в обіймах квітів і трав. Через перелаз — і ми вже вдома. Виявляється, всередині розташувався музей українського побуту. Його продовження — на вулиці, просто неба. Тут, у холодочку, під солом'яними навісами, працюють ткаля, гончар, цирульник... Кожен з них буде радий навчити гостя своєму ремеслу. І ви навіть не сумнівайтеся, що захочете зіткати ряднинку, стати за гончарне коло, а може, й ...зробити найпопулярнішу зачіску минулих століть, відому під назвою «горщик»?!

Та хуторів аж п'ять, і наступний вам подарує не менше вражень. Адже це хутір іпотерапії. Небаченої краси коней можна погладити, покататися верхи і навіть завітати на білогривому на майстер-клас з лозоплетіння. Тільки не затримуйтеся надовго. Адже це тільки початок екскурсії. Далі на вас чекає декоративно-ужитковий хутір, дегустація фіточаїв, ковальський хутір, рибальський, дегустація меду, незабутнє спілкування з домашньою худобою: кролями, козами, вівцями, родиною кабанчиків, свійською птицею, відпочинок на сіновалі і справжній екстрим по-таврійськи — подорож кардашинськими болотами. Ця розвага і назву має відповідну — торфоленд.

Після такого насиченого відпочинку якщо й відчувається втома, то тільки найсолодша. За мить від неї не залишиться нічого. Адже хуторські господині вже приготували для вас найсмачніший у світі український обід, головна страва якого — борщ з пампушками.
Що можна сказати після такої мандрівки в минуле, після відпочинку на лоні природи, після екскурсії на «Зелені хутори Таврії»? А давайте запитаємо у відпочиваючих!

— Враження у нас неймовірні, — говорить вчителька Ірина Каращук, яка привезла на «Зелені хутори Таврії» свій 4-Б клас столичної гімназії № 30. — Тут усе зроблено з душею. Відчувається, що тут люблять кожного гостя . Ну а щодо розваг — вони знайдуться на будь-якої смак. Не занудьгує ані дитина, ані дорослий. І ми з великим задоволенням приїдемо сюди ще.
— «Зелені хутори Таврії» ваблять нас своєю натуральністю, тим, що тут усе справжнє. Людям з великих міст цього дуже не вистачає. Тут душа відпочиває. Тут естетичні почуття просто розквітають, — ділиться переживаннями гостя з Москви Наталя Латишева. — Минулого року ми були вперше. І моя 3-річна онучка усю зиму згадувала, як ми їздили на пічці, як застрягли в болоті, як вона сіла на коня... І весь час, з величезними очищами, запитувала: «А ми ще поїдемо?» — «Поїдемо», і ось ми тут знову. Бачимо, що за рік з'явилося ще більше краси і цікавих видів відпочинку.


Керівник проекту «Зелені хутори Таврії», голова Голопристанського районного осередку Спілки сприяння сільського зеленого туризму Олександр Долинко, з яким нам також вдалося поспілкуватися, запевнив, що з кожним днем, з кожним роком історично-розважальний комплекс дивуватиме своїх гостей новими сюрпризами.
— Протягом зими ми плануємо обжити ще чотири хутори, але які саме, не скажу. Нехай це і справді буде сюрпризом для людей, — зауважує Олександр Володимирович. — Тож ласкаво просимо усіх жителів і гостей Херсонщини та України до нас, на «Зелені хутори Таврії». Обіцяємо, цей день ви запам'ятаєте на все життя.


Тетяна ПІДГОРОДЕЦЬКА.
"Новий день". - №30 (4972). - 21.07.2011. - стр. 18
 

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.