135 років - тільки початок
02.10.2007
Побачити на власні очі, як до бібліотеки поспішають одночасно і письменники, і музиканти, і представники театру, і навіть місцеві політики можна далеко не щодня. 135-річчя від дня заснування спонукало всю творчу еліту області завітати до найбільшої книгозбірні Херсонщини.
Це сьогодні бібліотека ім. Олеся Гончара нагадує своєрідний книжковий мегаполіс, розташований у мальовничому районі Херсона. Але найбільші її шанувальники і віддані читачі знають: своїм народженням у 1872 році вона зобов'язана саме прогресивній інтелігенції міста. Ідею Григорія Ге {брата відомого художника Миколи Ге) підтримала міська влада і найбільш впливові городяни. Мало кому з пересічних читачів відомо, що на той час бібліотека була однією з перших провінційних книгозбірень в Україні.
Прийшовши на свято з книжками у руках, херсонський міський голова Володимир Сальдо влучно зазначив: тільки-но переступаєш поріг бібліотеки, тихіше починаєш говорити й одразу почуваєшся, як у храмі культури і науки, де є тонкий зв'язок між традиціями та сучасними знаннями.
— Наш колектив — як одна велика родина, — звернулася до присутніх генеральний директор бібліотеки, заслужений працівник культури України Надія Коротун.
— Я дуже вдячна вам за всі ваші прагнення, за невгамовне бажання працювати.
Символічно сприйняли гості свята оголошення прізвища бібліотекаря року. Кращого з кращих визначали протягом року самі читачі — під час незалежного опитування. Тож в об'єктивності результатів сумніватися не доводиться. «Бібліотекар-2007 - провідний бібліотекар відділу абонементу. Наталя Неведомська»
- оголосила Надія Коротун, і тишу в залі розірвали гучні оплески.
Пані Наталя в обласній бібліотеці працює вже одинадцятий рік. Привітна посмішка, доброзичливе ставлення до читача, ерудованість, з якою вона завжди прийде на допомогу у виборі необхідної літератури, зробили її улюбленицею і студентства, і читачів з великим стажем.
З приємним здивуванням відкрили для себе Херсонську обласну бібліотеку ім. Олеся Гончара і колеги з-за кордону. Так, технічний директор Національної бібліотеки Латвії Івар Інданс відзначив не тільки високий рівень обслуговування відвідувачів, активність керівництва у розвитку бібліотечної справи, а й наголосив, що тут є багато чого такого, що у бібліотеках його країни має тільки-но з'явитися. Наприклад, читальний зал для людей з обмеженими можливостями зору.
— А ще дуже приємно побачити, що у бібліотеці працює багато молоді, - сказав пан Інданс.
А ось з вуст Ніколая Ніколова, гостя з болгарського міста Шумен (побратим Херсона), всім присутнім було цікаво почути, що є нашій південнослов'янській країні-сусідці установи на зразок бібліотеки називають народним читалищем. А Ніколай очолює одне з них. Щоправда, у такому закладі можна не тільки читати книжки. Читалище в Болгарії є своєрідним храмом культури, який зазвичай об'єднує і професійний національний театр, і картинну галерею, і симфонічний оркестр, й історичний музей.
Втім, те, що у наших бібліотеках планова робота тісно пов'язана з творчим життям, іноземні гості могли пересвідчитися, ставши глядачами святкового капусника. Працівники різних відділів, різних напрямів бібліотечної справи обласної універсальної інсценізували історію розвитку рідного закладу: з моменту заснування і до сьогодні. Майже годину глядачі не відривали захоплених поглядів від героїв, А наостанку таки погодилися з учасниками дійства, що 135 років для такої установи — це тільки початок. І найбільші успішні моменти в житті бібліотеки — попереду.
Марія Фокіна
Новий День.-2.10.2007.