on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Новини регіону

23.03.2017, 11:33

Демократичний розвиток областей України – Херсонщина не пасе задніх...

31.10.2016, 09:39

Відкриття фотовиставки "Європейці в Таврії"

27 жовтня в Херсонській  обласній універсальній науковій бібліотеці ...
19.10.2016, 12:02

На Zабалці 2016 - триб'ют парасолькам!!!

> Персоналії > Театр > Книга Олександр Андрійович > Якби Мельпомена спустилася з Олімпу

Якби Мельпомена спустилася з Олімпу.

Юні 50 років святкує Олександр Книга і 20 із них – віддана праця на посаді генерального директора.

Може не час святкувати? Може дочекатися кращих часів і тихенько пересидіти, зберігаючи сили і кошти? Ні, ні, і ні!!! Відповідаємо ми. Свято буде всупереч всім негараздам. Бо наша професія дарувати людям свято. А найулюблене побажання нашого директора – Зі святом! Майже 75 років пливе корабель під назвою «Херсонський театр» по хвилям життя. І 20 з них, за кермом Олександр Андрійович Книга, заслужений працівник культури України, шанована людина, привабливий чоловік і зразковий батько і дідусь!
Здається сама богиня театру «Мельпомена» благословила Олександра Книгу на служіння мистецтву, бо народився він 26 березня, напередодні міжнародного дня театру.

Як і коли ви прийшли до театру?

«Чесно кажучи, мені тоді було всього-навсього тридцять років (1988 рік). Це було для мене щось незнайоме, і я йшов до театру з острахом. До цього я працював уже сім років директором будинку культури, потім завідуючим відділом культури Цюрупинського району.
Запропонували посаду директора театру. Я кажу: дайте подумати до ранку. А вранці попросив, щоб мене зарахували в театр ким завгодно, попрацюю місяць, подивлюся. І якщо зможу, то скажу так, якщо ні – не піду. Якраз перед літніми гастролями мене і зарахували заступником директора по глядачу, і що таке гастролі, я вивчав не по підручниках, а на практиці, приїхавши в Бєлгород. Вийшов я з дипломатом на площу, став перед театром і думаю: куди ж піти? Пішов я праворуч і, як зараз пам’ятаю, хоча пройшло уже 20 років, зайшов у музичне училище. І у мене там зразу купили сто квитків на вистави! Це і були мої перші університети. А уже на посаді директора я почав... з ремонту своєї приймальні. На стелі перед дверима до кабінету директора була велика дірка. Відвалився шмат штукатурки. У мене секретарка була – така стара жіночка. Я їй кажу: «Давайте у неділю вийдемо і замажемо, а то соромно». Ми прийшли у вихідний. Заштукатурили стелю, побілили. Так що з тих пір оце і білю, і ремонтую! Усе, що є сьогодні в театрі – від цоколя (я залив туди 360 тон рідкого скла) і до даху, який сьогодні зроблено – це все коштувало нервів, поту. Але тоді ще були гроші, я встиг і мармур покласти на підлогу, і стіни облицювати. Бо до цього стіни театру всередині були пофарбовані синьою фарбою. Синьою! Просто було соромно заходити. А 3-й поверх був малиновий. Уявляєте?»

Чудове прізвище, яке подарували Олександру Андрійовичу батьки, має свою історію. Є таке поняття як точка відліку. На кордоні віків ми відчуваємо гени своїх предків. Сила керівника, організатора, публічної людини від роду знатного в Європі Барона фон Кнігге, передається його нащадкам із покоління в покоління, до яких належить і Олександр Книга.
В ті далекі часи Барон очолював в Європі саму сильну масонську ложу. Під час Великої Французької революції до України, Росії іммігрували аристократи Франції та Германії. Втративши все, вони об’єднались в посилення і колонії на півдні України. Купивши землю в маєтку комерції радника Кавалера всіх гільдій Вільгельма Рувьє, під захистом герцога Рєшєльє де Плессі (ДЮК), Книгге починають новий відлік свого роду на півдні України в Таврійській губернії в селі Покровка. Революція жорстокими жирними чорнилами хотіла перекреслити історичну пам’ять роду барона фон Кнігге. Але православні церковні книги і наша пам’ять, зберігають записи багатьох імен цього роду, до якого і належить Олександр Книга.

Тому нашому театру взагалі пощастило, бо ми маємо свою «Книгу» в якій все прописано. Ідеї в цій чудовій книзі народжуються щодня. Команда з якою працює Олександр Андрійович їх втілює, а глядачі радіють результату.
За останні роки театр наче убрався в святкові шати. У нас красиво, зручно, тепло і затишно. До кожного свята театральні зали змінюють своє вбрання і чекають на глядача. До речі, традиція зустрічати глядача на парадній частині, зародилася завдяки Олександру Книзі. Зустрічаючи кожного глядача, приділяючи йому увагу, ми вже починаємо виставу.
Якщо озирнутися назад, лише на 20 років, то як квіти у дівочому віночку розцвіли молоді актори, яких кожного року запрошує директор до нашого театру, з’явилися нові запропоновані їм форми роботи з глядачем, працює і має свого глядача мала сцена (театр-кафе), кількість прем’єр на рік зросла до 16. Театр кожного ранку запрошує школярів на ранкові вистави, а казкова країна «Тілі-мілі трямдія» щонеділі чекає на своїх постійних глядачів з батьками та бабусями.


Коли з’являється нова ідея-вона одразу втілюється в життя. Про це говорять нові заходи для Херсонців: ювілеї, свята, вогники, концерти, дитячі заходи на площі, тощо.
В театрі все кишить і кружляє до самого вечора і лише коли відкривається завіса, розпочинається чудо!
Коли директор з’являється в театрі, а приходить він раніше всіх, то насамперед він обходить кожен куточок, заглядає до репетиційних кімнат, підвалів, кафе, майстерень тощо. Вітається – «доброго ранку»! Він завжди енергійний, завжди біжить і навіть коли буде 18:00 годин він говорить – «доброго ранку» - бо для нього не існує часу. Він завжди в роботі.
Як мотор він заводить весь механізм театру і ритм напруженого життя нам подобається. Здається якби богиня театру Мельпомена спустилась з Олімпу, то свою першу нагороду вона б віддала Книзі О.А. Ми пишаємось, що вже 10 років існує і процвітає наш Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії». Це до нас їдуть з усіх країн, це на нашій Таврійській землі зустрічаються кращі театри світу, це нашому театру аплодують і говорять, що ми найкращі, і трішечки заздрять бо в нас є чарівна Книга автор якої Олександр Андрійович. Цього року він святкує своє повноліття творчий шлях тільки починається! Бо є досвід, сили, невичерпна фантазія і бажання зробити своє місто, свій театр кращим у світі. Бо так воно і є!.


 

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.