Біле море Херсонщини
Усі, хто навчався у школі, знають, який колір вийде, якщо скласти yсі кольори спектру. Поети теж колись вивчали фізику, тож, з'їхавшись наприкінці липня на поетичний фестиваль під назвою «Біле море», вирішили нарешті застосувати свої знання на практиці. Але - доволі незвичним способом
Два з трьох фестивальних днів вони шукали спектральні кольори у природі нашого краю, щоб відтворити колір-символ цьогорічного фестивалю. У першу чергу, володарі слова вирішили віднайти жовтий колір - і вирушили до найбільшої у Європі пустелі, розташованої у Херсонській області. Там, серед вічних пісків, поети і шукали натхнення. Вбравшись у білі простирадла, вони насолоджувались відчуттям свободи, яке дарує пустеля.
Організатори фестивалю вибрали дивовижне місце для зупинки - дерев'яну альтанку, розташовану на узвишші, з якого видно безкраї простори рідного краю. У альтанці поети читали вірші, грали на різних музичних інструментах та навіть танцювали. А втомившись, пили чай та брали участь у конкурсі експромтів.
У цій дивовижній поїздці до поетичного спектру потрапив ще один колір - зелений, адже наша земля дійсно неповторна - пустеля і ліс не просто існують на межі, а ніби проникають один в одного. Наступним пунктом призначення став Залізний Порт. На березі моря за декілька хвилин виросло наметове містечко, хоча невгамовні поети навіть не збирались спати. Їх потішило море, яке подарувало їм синій колір.
Далеко за північ свою нестандартну музично-поетичну програму презентував творчий орден «Корни неба» у складі трьох поетес та двох музикантів на чолі з Ліною Федорченко (Київ) та Кірою Костенко (Швейцарія). Це важко описати словами, але варто спробувати. Небо було їм за стелю, пісок за підлогу і їхні обличчя освітлювали місяць і вогонь багаття, а вірші, закріпленні на пюпітрі, - настільні лампи. За їхніми спинами на імпровізованому екрані, який тримали два мужні добровольці, демонструвались фільми Олександра Дірдовського - київського режисера, який знімає українське поетичне документальне кіно (сам Олександр теж недаремно приїхав: з часом ми зможемо побачити фільм і про ці
події).
Вірші зачаровували, музика гіпнотизувала. Тож після закінчення програми стомлені глядачі і учасники... ні, не розійшлись по своїх наметах і не полягали спати, а натомість виконали ще один кольоровий ритуал - ходили по червоному, розпеченому вугіллю... І вже після того деякі з них вирішили відпочити і набратись сил для наступних пригод, але більшість так і залишилась сидіти біля моря до ранку - грітись біля полум'я, співати пісні під гітару і читати вірші. Прокинувшись, поети вирушили на острів Джарилгач, де під блакитним небом шукали історичний маяк.
Ось так, поєднавши кольори, які зустрічаються у природі, поети отримали найчистіший колір - колір білого аркуша, з котрого можна почати спочатку.
Лариса Жарких
«Херсон Маркет плюс».- №32 (238).- 12-18.08.2010.- стр. 13
Веселов Аркадий Александрович