Десять років «Болгарам Херсона»: історія триває
Фото зі сторінки ГО «Болгари Херсона» у Фейсбуці
Музичний колектив громадської організації «Болгари Херсона» виступає перед відвідувачами ТРЦ «Фабрика».
З першого року свого існування Херсон був батьківщиною для представників безлічі різних національностей. Зберігаючи власні культурні, мовні особливості, херсонці завжди жили великою дружною сім'єю. Ці традиції підтримуються дотепер: наприклад, варто побувати на різних заходах у День міста, щоб переконатися: Херсон - місто мультикультурне і мультиетнічне.
І, звичайно, аж ніяк не можливо уявити обласний центр без болгарської спільноти - адже навіть один з мікрорайонів Херсона носить ім'я «Шуменський», отримане свого часу на честь міста-побратима в Болгарії.
Про те, як живуть, як працюють, як підтримують мовні, культурні, інші національні традиції представники цього дружнього балканського народу, ми розмовляємо із одним з засновників громадської організації «Болгари Херсона» Юрієм Палічевим.
- Пане Юрію, розкажіть, будь ласка, як народилася ідея об'єднати херсонських болгар у громадську організацію.
- У 2008 році, як відомо, трапилася світова економічна криза, вона торкнулася й України. Мене, як підприємця, ці процеси теж зачепили і особисто для мене настав час переосмислення багатьох важливих життєвих цінностей. Задумався про те, як мій батько, будучи депортованим у сталінську епоху з Криму на Урал, у ті важкі роки, за часів голоду і всіляких поневірянь, зумів зберегти оптимізм, домогтися визнання, поваги (він все життя пропрацював звичайним водієм-таксистом, при цьому мав безліч нагород за свою трудову діяльність, у тому числі два трудових ордена і цілих чотири рази обирався до Херсонської міськради), а також виховати трьох дітей. Мені було відомо, що у батька болгарське коріння, але раніше якось я цим не особливо цікавився. І ось прийшов час, коли цей інтерес буквально охопив мене всього, і я почав вивчати свій родовід, відвідувати архіви, дізнаватися багато нового про історію своєї сім'ї, про сім'ї родичів і їх знайомих, сусідів. Відкриття, які чекали мене в цьому невеликому дослідженні, по-справжньому порадували і навіть в якійсь мірі потрясли. Виникла необхідність продовжити розпочате, спробувати знайти в рідному місті інших болгар, об'єднатися. Пам'ятаю, на перше оголошення, яке опублікувала газета міської ради «Херсонський вісник», відгукнулося близько п'ятнадцяти-сімнадцяти чоловік. Тоді й відбулося перше неформальне зібрання, об'єднання людей, яке пізніше стало громадською організацією «Болгари Херсона». Коли постало питання, хто організацію очолить, люди запропонували мою кандидатуру: врешті-решт, саме я, так би мовити, і заварив цю кашу!
Юрій Палічев танцює традиційний болгарський танок
- Скільки ж болгар проживає в Херсоні і скільки з них входить до вашої організації?
- Болгарська громада Херсона, на відміну від багатьох інших громад національних меншин, відносно невелика. Вона налічує близько сорока містян. Якщо говорити про організацію, то активних членів всього близько двадцяти. Проте, я вважаю, нам є чим пишатися за шлях, пройдений з 2010 року. Цікаво, до речі, що в нашій організації для забезпечення різних напрямків діяльності щорічно виплачуються членські внески - це абсолютно символічна сума. Але особисто мені навіть не важливо, якщо людина і її не платить: важливо, щоб вона брала участь у наших починаннях, не була байдужою.
Загалом статистичні дані щодо чисельності болгар у Херсоні доволі скромні і відносяться в основному ще до радянського періоду. Більше інформації про болгар, які проживають в Україні в цілому. Відомі кілька районів компактного проживання болгар, один з них, зокрема, розташований в Одеській області з центром у місті Болград. Кілька районів компактного проживання болгар в Запорізькій області з центром в місті Запоріжжя. Є компактне проживання болгар у Криму, у Кіровоградській області і навіть у Миколаєві. Не можна сказати, що в Херсоні компактно проживає якась «болгарська громада»: усі нащадки наших болгар мають різне походження, у Херсоні вони з’явилися, прибувши з різних регіонів. У цій ситуації є і мінус, і плюс. Мінус - це відсутність єдиної громади, а плюс - це те, що ми в повній мірі можемо вважати себе херсонцями, при цьому перебуваючи на своєрідній межі між українською та болгарською культурами.
«Болгари Херсона» демонструють містянам, як готувати справжній баницю – болгарський хліб
- Які події в діяльності організації за ці десять років можна вважати по-справжньому знаковими?
- По-перше, уже сам факт, що ми об'єдналися і відбулися як організація. Далі ми зробили спробу відновлення побратимських відносин з містом Шумен. Зараз у тій формі, як це було в Радянському Союзі, договір про побратимство діяти не може, тому ми зробили багато зусиль, щоб все це відновити, підключивши і органи місцевого самоврядування, і навіть міністерства закордонних справ обох сторін. Уже в цьому році мало відбутися підписання нового договору про побратимство Херсона і Шумена, але в справу втрутилися коронавірус і карантин. Втім, я запропонував, щоб новий Договір про побратимство все ж був підписаний, нехай це сталося б під час онлайн-відеоконференції. А в подальшому, можливо, ми проведемо таку процедуру і в звичайному режимі.
- До речі, про Шумен. Як відомо, ще в 2012 році, напередодні святкування Дня Херсона, на проспекті Будівельників у Шуменському мікрорайоні відбулося відкриття пам'ятного знака, присвяченого дружбу міст Херсон і Шумен, на якому були присутні мери обох міст. Передбачалося, на цьому місці буде встановлений повноцінний пам'ятник. Яка доля цього проекту?
- Ми не тільки не відмовилися від цього проекту, але скажу більше: наша мрія близька до здійснення! Хочу нагадати, що ми провели бліц-конкурс на кращу ідею майбутнього пам'ятного знака. Конкурс проводився демократично, оскільки жоден із членів журі не знав, чий саме проект він в даний час розглядає: усі роботи надавалися анонімно. В результаті перемогла молода жінка-архітектор, яка не була відома широкому колу людей. Хоча учасниками конкурсу були й імениті архітектори! Ми нагородили її поїздкою до Болгарії. Проект являє собою композицію, що демонструє двох дівчаток - українку і болгарку, - які кружляють у спільному танці. Що може краще танцю символізувати Дружбу? Потім ми почали непростий пошук скульптора, який зможе втілити в життя ідею пам'ятного знака. Потім - 2014 рік, 2015 рік, 2016 рік ...Дійсно, були моменти, коли ідея з пам'ятником відкладалася: зрозуміло, які для цього були причини в тому ж 2014 році, у 2015 році. Але після цього ми провели конкурс на кращий проєкт майбутнього пам'ятника. А зараз безпосередньо над пам'ятником працює скульптор, і цей твір уже майже готовий. Впевнений, що пам'ятник буде встановлений і урочисто відкритий, коли мине карантин і світ повернеться до колишнього життя.
На цьому місті на проспекті Будівельників у Шуменському мікрорайоні Херсона буде встановлено пам’ятник дружбі херсонців та жителів болгарського міста Шумен.
Фото Євгена Ляшенка
- Дуже важливим було питання про «декомунізацію» деяких топонімів в Херсоні, зокрема - назв вулиць. У тому ж Шуменському мікрорайоні було кілька вулиць, названих на честь комуністичних діячів Народної Республіки Болгарії, які пропонувалося перейменувати. Як «Болгари Херсона» брали участь у цьому процесі?
- Справді, було дуже важливо для нас все-таки зберегти «болгарську» складову в Шуменському мікрорайоні. Саме так вдалося відстояти нову назву вулиці Димитрова - тепер вона носить назву «проспект Святих Кирила і Мефодія». Також «болгарським» залишився і колишній парк імені Димитрова, який зараз став парком «Шуменський».
- Які плани організації «Болгари Херсона»?
- Один із таких планів, який теж дуже близький до втілення - відкриття повноцінного центру болгарської культури в Херсоні. Раніше такого приміщення у нас не було, доводилося збиратися в різних місцях, де не було достатніх умов для діяльності справжнього національного центру. Тепер таке приміщення є, ми спільними зусиллями доводимо його до ладу, ремонтуємо, озеленюємо територію. У наших планах - організувати простір не тільки для зборів, а й для неформального спілкування, для концертів, презентацій, демонстрації фільмів. Подумуємо і про створення невеликого музею. Сподіваюся, у найближчий час цей Центр буде відкритий, і ми зможемо запросити на цю подію представників влади, гостей з Болгарії, журналістів та всіх херсонців.
Євген Ляшенко
Джерело інформації: Газета "Вгору", 31.08.2020
