on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Новини регіону

23.03.2017, 11:33

Демократичний розвиток областей України – Херсонщина не пасе задніх...

31.10.2016, 09:39

Відкриття фотовиставки "Європейці в Таврії"

27 жовтня в Херсонській  обласній універсальній науковій бібліотеці ...
19.10.2016, 12:02

На Zабалці 2016 - триб'ют парасолькам!!!

> Теми > КУЛЬТУРОЛОГІЯ > Українське козацтво в Таврії > Для користі маршруту «Козацькими шляхами Херсонщини»

Для користі маршруту «Козацькими шляхами Херсонщини»

Не те, що приємно, а навіть гордо звучить включення козацьких пам'яток Херсонщини - Кам'янської та Олешківської Січей - до туристичних маршрутів області. Однак викликає тривогу, чи зафіксовано у спеціальних маршрутах «Козацькими шляхами Херсонщини» об'єктивну інформацію про історичні обставини виникнення Січей. Адже Олешківська і Кам'янська Січі існували до деякої міри антагоністами. Вся суть існування козацького коша поблизу Олешок позначена протиборством між проросійськи налаштованою частиною козацтва і тими, які пішли за Костем Гордієнком, послідовним соратником гетьмана Івана Мазепи. Тому-то Січ в Олешках, яка існувала «в екзилі», була не просто покинута, а пограбована і спалена дотла самими козаками, як тільки втратив підтримку товариства Кость Гордієнко.

Чому ж ворогували козаки, які таборились по річці Самарі, з тими, які стояли Кошем поблизу Олешок? На наш теперішній погляд, хай би жили собі мирно ті там, а ці тут. Однак ця поверховість походить від незнання обставин того часу. Адже означення «Січ» і «Кіш» можуть бути тотожними тільки до певної міри. «Січ» - укріплення, а «Кіш» - це влада, адміністрація. Тут зберігаються клейноди, що означають владу, прапори, бунчуки, скарбниця, печатка, зрештою ті ж тулумбаси - литаври, що оповіщають великий збір козацтва на раду. Туди, де Кіш, збираються всі доходи Війська Запорізького, як після військових походів, так і з господарств козацьких по зимівниках, від продажу солі, з плати на річкових переправах. От за цією владою і припливли з Самари на 40 байдаках озброєні козаки, щоб забрати її атрибути, що завершилося у травні 1728 року знищенням Олешківської Січі прихильниками російського підданства Війська Запорізького.

Отже, немаловажно не пропустити жодної деталі, що проливає світло на історію козаччини у часи Січей на Херсонщині. Хочеться, щоб козацька історія була добрим уроком нам сьогоднішнім, які не до кінця усвідомили велику біду, яку несе розбрат між українцями. Тому не зайвим буде заглянути ще раз в історію.
Авторитетний історик Війська Запорізького Дмитро Яворницький визнав порядок Запорізьких Січей, як він представлений в історика запорозьких козаків XVIII століття князя Сергія Митецького. Всі інші літописці пізніше користувалися саме такою періодизацією осередків козацького самоврядування аж до їх розпаду.

Отже, після руйнування Чортомлицької Січі, що стояла на Кам'яному Затоні, яку захопили російські війська під проводом полковника Яковлєва і зруйнували з допомогою чигиринського козацького полковника Гната Галагана у травні 1709 року, козацтво залишилося без осередку своєї влади. Після переходів з місця на місце козаки скупчилися біля річки Кам'янки, де вона впадає в Дніпро, і впорядкували тут свій кіш під зверхністю кошового отамана Петра Сорочинського. До осені 1710 протрималися тут при постійних погрозах російського уряду зігнати запорожців з Кам'янки, аж поки не був узгоджений перехід запорожців під протекцію кримського хана за згодою турецького султана. Для Запорізької Січі було призначене місце від Глухих урочищ, далі по річці Конці та до лиману Кардашина неподалік Олешок.

Тільки запорожці того року не встигли перейти до Олешок, оскільки почалася нова російсько-турецька війна. Цим скористався соратник Мазепи Кость Гордієнко, якого товариство знову обрало кошовим отаманом. Після цього навесні 1711 року він з кількатисячним військом запорожців разом з Пилипом Орликом та загоном татар рушив на Україну. Свідчення Андріана Кащенка, побудовані на історичних документах, гласять: «Похід Орлика і Гордієнка спершу мав успіх. Україна радо вітала запорожців, своїх давніх оборонців, й приставала до козаків. Умань, Богуслав та Корсунь охоче піддалися Орликові. Разом із запорожцями козацькі ватаги, зібрані Орликом, навіть розгромили генерального осавула Бутовича, посланого Скоропадським із гетьманськими козаками проти Орлика; самого ж Бутовича захопили в бранці, та невдовзі й Гордієнка та Орлика спіткало розчарування. Ні козаки, ні татари не мали добрих гармат і через те не спромоглися добути Білої Церкви, де засіла в замку російська залога з гарматами, а доки вони облягали те місце, татари кинулись грабувати навколишні села та заганяти людей у неволю. Ніякі благання Орлика до Калги-Салтана, щоб спинив орду, не пособили; татари погнали до Криму тисячі українського люду і тим зрештою загубили справу Орлика, бо відвернули від нього земляків».

Після цього невдалого походу й перемир'я у російсько-турецькій війні підписано Прутський договір. Кость Гордієнко прибув зі своїм відділом січовиків до Олешок, де отаборився Запорізький Кіш, перевізшися з устя Кам'янки, й взявся упорядковувати січові будівлі, бо йшлося до осені, а затим і зими 1711 року. Оце і є роком заснування Олешківської Січі «в екзилі», тобто у вигнанні.

Зауважимо при тому, що всі запорізькі Січі існували не в один і той же час, а змінювались спадкоємно одна за іншою. Тому Олешківська Січ ніяк не могла проіснувати до 1734 року, як вказується у довідці на сайті Херсонської обласної державної адміністрації, адже у червні 1728 року запорожці стали кошем укріплятися на усті Чортомлика, де колись була Січ, але змушені відступити подалі від Російського кордону і року 1730 осіли Січчю на річці Кам'янці (нині тут розташоване село Республіканець Бериславського району Херсонської області).

Петро Прадка
“Надніпрянська правда”.- №92 (22044).- 25.11.09.- стр 3
 

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.