on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Новини регіону

22.03.2024, 13:15

Книга історій "Плач Херсонщини". Художниця створила ілюстрації використовуючи старослов'янські символи

  Художниця з Херсона Валерія Гуран працювала в Естонії та ...
20.03.2024, 23:16

Сквер на проспекті Незалежності в Херсоні назвали на честь Джона Говарда

  У Херсоні завершилось громадське голосування щодо перейменування ...
20.03.2024, 22:51

Присвятила 50 років свого життя театру. Історія Заслуженої артистки України з Херсона Олександри Тарновської

Заслужена артистка України Олександра Тарновська присвятила 50 років ...

Дмитро Кубка — володар вогню та металу

Ковальска справа - одна з найдавніших. Та й самі ковалі завжди користувалися у людей повагою. По-перше, є у руках велика сила, а в голові - розум. По-друге, їхня справа вважалася загадковою (приборкати дві стихії - метал та вогонь - не кожному до снаги), навіть містичною (вірили, що коваль може не тільки викувати плуг або меч, а ще й позбавить хвороб, улаштує весілля, віджене нечисту силу)...

Так і уявляєш собі величезного кремезного чоловіка середніх років, в руках якого важкенький молот виглядає іграшкою, а в очах палахтить вогонь.
А от наш сьогодняшній гість - коваль Дмитро Кубка - зовсім не схожий на цей витвір уяви: він молодий, сучасний і стрункий. Але силу його видно і неозброєним оком. Дмитро очолює ковальський хутір історико-розважального комплексу «Зелені хутори Таврии». А познайомились ми на фестивалі «Купальські зорі», де у хлопця не було відбою: одні зачаровано дивилися на його майстерну роботу, інші самі брали до рук молот, щоб під керівництвом молодого коваля викувати й собі підкову - на щастя.

- Дмитро, що Вас привело до ковальства?
- По-перше, мій дідусь був ковалем. Батько мій вміє кувати, але йому більше подобається столярна робота. А от я вирішив піти по стопах діда. Мені стало просто цікаво. А коли я почав навчатись, то побачив, що це дійсно дуже цікава професія, що дуже багато виробів можна зробити з заліза. Цьому докази - різні квіти: кали, троянди. Немає нічого неможливого, що ми не можемо зробити з металу. Насправді, це дуже цікаво. Мені здається, що це навіть цікавіше, чим сидіти в Інтернеті чи дивитись якісь фільми...

- Навчав ремеслу дідусь?
- Ні. Дідуся, на жаль, я не застав. Навчав мене викладач навчальної трудової практики Торуля Сергій Михайлович, він викладає в смт. Гоща Рівненської області. Сам він навчався в Рівному, там навчався і я. А на осінь буду їхати в Голандію для підвищення кваліфікації.

- А чим славні голандські ковалі?
- Вони майстри дамаської сталі. Тобто, зараз я основи знаю, тому що мій викладач також навчався в Голандії, але хотілося б поїхати, тому що за такою роботою дуже рідко виходить подивитися світ. А там одразу йде тур майже по 8 країнах світу - можна побачити різних майстрів, різні методи і стилі. Дуже цікаво.

- А сам багатьма стилями оволодів?
- Одразу я використовував неповний ковальский стиль - застосовував і зварку, і болгарки. Зараз я повністю перейшов на ручну роботу - все рубається, сковується ковальскими зварюваннями і просто збивається, склепується на заклепках. Я взагалі намагаюсь не використовувати нічого допоміжного, лише ковальські роботи.

- Ви можете будь-який ковальський виріб зробити чи ще є щось непідвладне Вашим рукам?
- Я думаю, ви олівцем не намалюєте так, що я зможу зробити з металу. Ви бачили, як підставку робили для птаха щастя? Чоловік мені цвяхом на піску намалював, і ми її зробили. Люди стояли, дивилися - їм було цікаво. Натомість з них 5 чи 6 захотіли зробити собі підкови на щастя.

- А Ви навчаєте людей?
- Я даю короткий майстер-класс – швиденько пояснюю, що таке кузня, з чого складається, що в ній робиться.

- От і розкажіть, будь ласка, що ж це таке…
- Раніше в кузні робилося все. Починаючи від знарядь праці і закінчуючи банальною зброєю. І якщо все це раніш використовувалося практично – на полях, в боях, - то зараз все це відполіровується, змащується, щоб не іржавіло, і йде як прикраси на стіни. Ви бачите, що зараз все більше і більше люди повертаються до старовини. Та ми робимо навіть звичайні знаряддя праці. На роботі працюємо, купуємо лопати, інший інструмент – а воно все зроблено з неякісного заліза, ломається одразу після того, як починаєш робити. І доводиться навіть це робити вручну.

- За лопатою – і до коваля?
- Так. Що завгодно робимо.

- А який найбільш екзотичний виріб доводилося майструвати?
- Це, напевно, лілія, яку я робив для своєї коханої. Це листок лілії, на якому розташована сама квітка, в яку входить свічка. Все це зроблено як справжнє. Тобто, кілька шарів листя, все пофарбовано, як потрібно, що схоже на справжнє. Троянди ще виковую, але лілія - найекзотичніша.

- І дівчина оцінила?
- Так. Вона зараз моя дружина.

- Підтримує у роботі?
- Більше того, вона працює зі мною у одному проекті. Я її заманив туди (дружина Дмитра рівнечанка - Ред.).

- Гроші ковальство приносить?
- Так. Можна заробити будь-чим, якщо старатися. Ковальство тому не виняток.

- А сил багато втрачаєте, коли працюєте у своїй кузні?
- Я не знаю, скільки втрачається сил, але коли з’являється якась дуже цікава робота, яку робиш уперше, буквально 8-9 годин проходить на одному диханні. Ти навіть не помічаєш часу і дивуєшся, коли до тебе заходять і говорять: «Ну що, поїхали додому». - «Як додому?» Бувало таке, що забував пообідати - цілий день робиш щось цікаве. А коли йде робота невесела, тоді рахуєш кожну хвилину. Але в мене такої роботи буває мало. Бачите, скільки гостей тут, а у нас на проекті значно більше і значно цікавіше. Завжди безліч дітей, які сидять і дивляться на тебе зацікавленими очима.

- До речі, дітям перебувати поруч з Вами безпечно?
- Нічого небезпечного. Вони закриті захисним шкіряним фартухом, тобто, обпіктися не можуть. І я не розігріваю метал до таких температур, коли вистрелює і може зашкодити дітям. Це цілком безпечно.

- Багато секретів є у ковалів?
- Дуже багато. Коли я навчався, практику проходив у декількох майстрів. Вони блискавично нахилялись, щось робили з розігрітим металом,потім ставали і казали: «Хлопці, ну що тут незрозумілого?» А насправді ми не бачили нічого. Не кожен коваль ділиться своїм здобутком. Є дуже багато різних секретів. Наприклад, можна цілий день бити молотком і не стомитися. Я не знав, а потім мені показали, як це. Мені розповіли, що молотки від наковальні відлітають самі... Потрібно не бити, а кидати молоток і просто утримувати його на вазі - і все.

- Говорять, що ковалі - одні з найсильніших. А Ви міряли свою силу?
- Силу я не міряв, але про те, що ковалі дуже витривалі, це я знаю на своїй практиці. Тому що працювати при такій температурі дуже важко. Уявіть: температура горна сягає 3,5 тисяч градусів, а ти працюєш поряд. Вода, яку випиваєш, миттєво виходить через піт.

- Та й сам стрункий, м'язи грають...
- Це при тому, що я не займаюсь спортом. Взагалі, зайвої ваги в ковалів не буває. Вага утримується на одному й тому ж рівні.

- Мабуть, дружина харчів не шкодує…
- Ні. Дружина інколи дивується, що я багато їм, а воно на мені не відзначається.

- Дмитро, а в сучасному світі ковалі потрібні?
- Багато людей до мене звертаються. Я думаю, що ковалі потрібні. Це дуже цікава професія, яку я бажаю здобути всім, хто хоче працювати, кому цікаво робити якісь екзотичні вироби. І нехай усім людям щастить, нехай у них буде така гарна вдача, як у мене.

Лариса Жарких
“Херсон маркет плюс”.- №30 (288).- 28.07-03.08.2.11.- стр.15
 

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.