on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Новини регіону

23.03.2017, 11:33

Демократичний розвиток областей України – Херсонщина не пасе задніх...

31.10.2016, 09:39

Відкриття фотовиставки "Європейці в Таврії"

27 жовтня в Херсонській  обласній універсальній науковій бібліотеці ...
19.10.2016, 12:02

На Zабалці 2016 - триб'ют парасолькам!!!

> Персоналії > Література > Гаухман Володимир

Гаухман Володимир

Володимир Гаухман (1939-2006 р.р.) - поет, лікар. Володимир Давидович Гаухман народився в місті Херсоні 3 серпня 1939 року в родині журналіста і медичної сестри. Наприкінці 1943 року, коли батько був на фронті, Володя, що залишився разом з матір'ю в окупації, був вивезений до Німеччини і до кінця війни перебував в контрольованій фашистами Югославії. Дяка Богу - всі члени його сім'ї після війни зустрілися живими в рідному місті. Дитинство і юність допитливого Володі пройшли в затишній атмосфері приватного будинку на Військовому, серед книг, журналів, пластинок. "Які дивовижні речі з дня народження оточують нас!" - вигукне він потім. Найбільш сильний вплив всі роки мав на нього батько Давид Петрович Гаухман - відомий у місті журналіст, відповідальний секретар редакції обласної газети. Складати вірші Володимир Гаухман почав майже 50 років тому, будучи школярем. Починаючи з самих ранніх віршів, у поета простежується своєрідне переплетення ліричних та іронічних ниток в поетичній тканині:

Не любит – не надо!
Мне грустно не стало –
в любви, разобраться,
хорошего мало.

Закінчивши школу із золотою медаллю, Володимир в 1956 році вступив до Кримський госмедінстітут, і майже відразу до нього прийшли широка популярність і визнання в студентському середовищі вузів Сімферополя, як до автора гумористичних віршів і поем. Після закінчення інституту Володимир Гаухман обирає професію дерматовенеролога, що має досить сумнівне відношення до богині любові Венері, якою він вже служить як поет. Можливо, в цьому проявилася своєрідність його сумної іронії. Після декількох років роботи в районній лікарні степовій частині Кримського півострова В. Гаухман повертається в рідне інститут на кафедру шкірно-венеричних хвороб, на якій працює професор А.І. Мілявський - не тільки вчитель і порадник по лінії медичної професії, а й відомий поет, член Спілки письменників СРСР.

Однак - Винахідливість розуму повинна мати якийсь вихід - і В. Гаухман кидає «насиджені місця» і друзів, служить в Радянській Армії в Забайкальському військовому окрузі. Знайомиться з життям майже всіх районів СРСР, жадібно вбираючи живі події та враження, збагачуючи реальним досвідом колишній «досвід розуму». У 1978 році він остаточно осідає в рідному Херсоні. У 70-і роки його гумористичні поеми «Гонореада» і «Сіфіліада» в самвидаві розійшлися по просторах всього СРСР, їх читали і заучували професори, лікарі, студенти-медики, і не тільки медики. І дуже мало, хто помічав в його гуморі незмінну, тонку інтонацію іронії і смутку. Весь цей час В. Гаухман публікується в обласних газетах, літературних альманахах, колективних збірниках поезії. Успішна лікарська діяльність (зав. відділенням інфекційної лікарні, зав. поліклінікою облшкірвендиспансеру) забирає чимало часу і сил.

...И в откровении своём
доверясь Богу и поэтам,
мы все неправильно живём,
и горе в том, и счастье в этом.

У 1997 році виходить збірка вищезазначених поем із загальною назвою «Венеріада», в 1998 році - книга гумористичної поезії і літературних пародій «Не любить - не треба», які відрізняються високим рівнем професіоналізму. Але знаменним виявилося те, що в тому ж 1998 році в Києві побачив світ, хоча і менш об'ємний, збірник «Довіра до долі», до якого увійшли кращі ліричні вірші останніх 10-ти років. Ці вірші, написані, здавалося б, майже розмовною мовою з проникливою інтонацією, містять в собі якийсь магічний кристал, завдяки якому вони сприймаються як одкровення. Цей «кристал» і є таїнство творчості і таланту. З моменту виходу цієї збірки поезія В. Гаухман стає виключно ліричної, а емоційно-смисловий візерунок її стає все більш філософським, що підтверджує правоту тих проникливих цінителів поезії, які ще 30 років тому сприймали його, в першу чергу, як лірика, що тяжіє до роздумів і філософському в іронії.

И непритворность этих глаз,
как солнце в зиму,
была для искушённых нас
невыносима.

Нам чомусь здається, що в цій строфі поет штрихами намалював образ своєї музи. Поезія Володимира Гаухман диалектична, але протиріччя розуму і душі, думки і почуття в його віршах - не трагічні і залишають у душі читача не більше, ніж легкий смуток надії:

Надеяться сердце не смеет,
но изредка, но иногда
представит весь мир, занемеет
и падает, словно звезда.

Важливою складовою збірки «Вгору за течією» можна вважати вірші «військової» тематики, в яких прості метафори й повсякденні образи володіють дивовижною силою впливу правди:

Лейтенант

Похоронили его под огнём.
Яма суха была и мелковата.
В спешке подумал комбат виновато.
что не найдёт лейтенанта потом.

Степь оплывала, как медь трубачей,
даже в оврагах трава пожелтела.
Пешего строя неровное тело
дёргалось, как ослабевший ручей.

Было военной судьбой суждено,
чтоб через год возвратилась колонна.
Только сменился состав батальона,
да и комбата убили давно.

Можливо, тут позначився давній вплив батька - військового журналіста. Професія лікаря справедливо вважається гуманною і, на загальну думку, хоча і вимагає великих душевних витрат, але десь романтична. Багато говориться і про особливе задоволення медиків почуттям виконаного обов'язку. Проте ніхто краще лікарів не знає: як страшно вмирати чи одужувати з кожним своїм хворим, як руйнують з роками душу чужі трагедії, як важко протікає будь-яка хвороба у них самих, яка це каторжна робота, якщо бути чесним з хворими і собою. Знаючи, що поет В. Гаухман - ще і лікар з колосальним стажем лікарської роботи, ми під зовсім іншим кутом сприймаємо наполегливу гіркоту розчарування або солодкість безнадійності, властивих його пізнім віршам:

Встречи, сны, поля и реки,
ночь в Крыму
уходящему навеки
ни к чему.

- або:

Уходит жизнь из нашей власти,
как разлюбившая Кармен.

- або:

Так много прожито, потеряно, оставлено...

Півстоліття напруженої творчості, роздумів, знахідок і втрат не могли не призвести поета до думки - ще раз переглянути свій творчий шлях, узагальнити, підвести певний підсумок:

Когда рассудок, не спеша,
понять нам это обещает,
прощальный холод ощущает
осиротевшая душа.

Назва збірки «Вгору за течією» глибоко продумано і виключно точно відображає задум автора. Безумовно, якщо йти «вгору за течією», то це насправді буде «проти течії» ... Але це в реальності. Сила поетичної фантазії і думок Володимира Гаухмана легко дозволяє йому разом із читачем повернути в іншому напрямку течію подій і навіть часу в пошуках самих себе. Володимир Гаухман помер 22 серпня 2006 від злоякісного захворювання легенів. Син Олексій працює в Москві. Життя своє звіряє з життям батька. Поетичний дар успадковував, але досить талановитий і намагається жити так, щоб бути гідним свого батька...

Источник: Блог Наталії Юрченко (дружина Володимира Гаухмана)

Поезія Володимира Гаухмана

7. 26.07.2015 14:34
Юрий гашинов
Имел честь быть знакомым с великолепным поэтом. Состоял с ним в переписке. Очень дорожу его книгами подписанными в мой адрес. В Днепропетровском альманахе "Форум" опубликовал воспоминания о Владимире и его стихи. Читая лекции студентам обязательно рассказываю о коллеге-венерологе Гаухмане. Спасибо всем за память о добром и ироничном ЧЕЛОВЕКЕ! Писатель,врач-Юрий Гашинов.
6. 09.05.2015 14:47
vitali
Рад что сохраняют
5. 09.07.2012 19:44
ольга

 Была приятно удивлена, увидев, что стихи Владимира Давидовича продолжают жить. Замечательно тeплый, умный, интеллигентный и талантливый человек. Светлая ему память. Отрадно, что именно на сайте родной библиотеки нашла материал о нем. Спасибо, что не забыли!

4. 08.06.2012 12:03
Ольга

Я была знакома с Владимиром Давыдовичем, он мне даже книжку стихов своих подарил  и лично подписал:)

Я его очень уважала и общество с ним и время проведенное, общение было очень содержательным, полезным!

необычайный человек, мудрый, изумительный врач, золотые руки, золотой мозг! Сколько душевных отзывов, благодарности, низкий поклон - писали люди, которые выздоровели, благодаря ему в клинике кожвен.Низкий ему поклон и светлая память!

Посмотрела на его фото здесь и так явно вспомнила его живым.Такие люди- редкость, божий дар!Быть Человеком и Врачом!

 

3. 24.11.2011 01:00
Веселов Аркадий Александрович

Когда кабинет Владимира Давидовича был на ул.Горького написался мне такой стих -

Улица графа Суворова,
Клиника Гаухмана,
Без медосмотра которого
(и это не наша вина)
Можно иметь неприятность
Или болезненный вид…
Не проявляет халатность
Доктор, тире, Айболит.

Передал этот стих ему через общего знакомого, так и не знаю, слышал он его или нет...

2. 23.11.2011 18:42
Ната

Зараннее спасибо всем,кто отзовется на информацию о Владимире Гаухмане.Высылаю ссылки изYou Tube ,где разместила созданные мною ролики на стихи Владимира.Кроме того,аптека по ул.Горького 19 названа аптекой им.В.Гаухмана .

http://www.youtube.com/watch?v=MjAAadwv2vQ
http://www.youtube.com/watch?v=4ttzKXKner8
http://www.youtube.com/watch?v=FJxB895ApE4
http://www.youtube.com/watch?v=9AsPYMuq4BM
http://www.youtube.com/watch?v=PJmmph2fuVo&feature=related
http://www.youtube.com/watch?v=5p64ZfBlQa4&feature=related

Предлагаю Вашему вниманию ссылки на ролики на стихи Владимира Гаухмана.
Н.Юрченко

1. 22.11.2011 20:25
Веселов Аркадий Александрович

Мама моей знакомой - врач, находясь в командировке, в другом городе, на курсах повышения квалификации, вместе с подругами от руки переписывала "Венериаду", привезла домой и в восторге читала её своей семье. Она была очень удивлена, когда ей сказали, что написал эту поэму наш Херсонский поэт, её коллега...они на курсах были уверены, что это народное творчество, а стать народным при жизни - это дорогого стоит! Царство ему небесное. Владимир Давидович был мудрым, ироничным человеком, таких людей приятно вспоминать.

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.