Херсон відсвяткував 115-річницю з дня народження Б. Лавреньова
20.07.2006
В історичному центрі Херсона, у будинку по вул. Горького, невипадково знаходиться літературний відділ Херсонського обласного краєзнавчого музею. Саме у цьому куточку старого міста пройшли дитячі роки майбутнього прозаїка і драматурга Бориса Лавреньова. Цей будинок був свідком художнього та літературного дебютів митця, до вершин яких йому довелося пройти тернистим шляхом.
Доля світоча з самого початку склалася досить драматично. Ще гімназистом він утік з батьківського дому і став працювати на кораблі, пішовши у закордонний рейс. Проплававши два місяці, Лавреньов був знятий з судна італійськими карабінерами (пізніше ці події будуть покладені в основу оповідання "Марина").
Усі перші оповідання, вірші, рецензії з'явились у херсонських та московських газетах й журналах. А 1912 році, навчаючись на юридичному факультеті Московського університету, вперше під псевдонімом "Борис Лавреньов", обдарований студент опублікував поетичну легенду про червоні маки в альманасі московських символістів "Жатва".
Не залишився Лавреньов й осторонь першої світової війни, під час якої він воював в царській армії, прийнявши потім Жовтневу революцію. Коли почалась Вітчизняна війна, перейшов до Червоної армії командиром бронепоїзда, воював у Туркестані, одночасно працюючи у фронтовій газеті.
У 1924 р. світ побачили три повісті -"Вітер", "Зірковий цвіт" та "Сорок перший", відразу зробивши їх автора відомим, а за фінал повісті "Сорок перший" Лавреньова стали називати "попутчиком" (чи потрібно плакати над білим офіцером?), постійно згадуючи його непролетарське походження і закидуючи авторові недостачу класового чуття.
У творчому доробку письменника мали місце й твори, присвячені проблемам інтелігенції та культури, такі, наприклад, як "Сьомий супутник" і "Гравюра на дереві".
І хоча Лавреньов оселився в Москві, у своїй творчості він неодноразово повертався до образу провінційного південного містечка, дуже схожого на Херсон.
У 1991 році вдова письменника, Єлизавета Михайлівна Лавреньова, передала в дар музею особисті речі чоловіка: антикварні меблі з його кабінету, книги з бібліотеки, а також унікальні художні полотна, серед яких прижиттєвий портрет імператора Петра І роботи невідомого художника та пейзаж села Чорнявки Давида Бурлюка. Завдяки цим дарункам і з'явилась можливість створити, меморіальну кімнату Б. Лавреньова в літературному відділі краєзнавчого музею, що 17 липня, в день народження письменника, приймала своїх перших відвідувачів.
У цей же день в храмі Всіх Святих відбулася поминальна панахида по нашому земляку.
Інна Стелько
Газета «Булава», 20 июля 2006