Хто руйнує Карфаген?
Римський полководець і державний діяч Катон Старший, виступаючи у сенаті, щоразу закінчував промову словами: «Карфаген мусить бути зруйнований!». Схожого добиваються деякі запопадливі ділки, які вирішили розвалити народний самодіяльний обласний фотоклуб. I від слів перейшли до дій. Тому директор обласного центру відродження національної культури Ю.О. Гук змушений прийняти виклик і захищати «Карфаген», підпорядкований цьому закладу.
- Юрію Олексійовичу, що ж все-таки відбувається?
- Попервах скажу, що наш фотоклуб знають далеко за межами України. За 23 роки його існування організовано ряд виставок. Аматори успішно співпрацювали з редакціями обласних, республіканських, всесоюзних газет і журналів, видавництв. Було налагоджено постійні контакти з окремими фотомайстрами, фотоклубами, творчими організаціями багатьох міст країн СНД, Франції, Австрії, Іспанії, Бразилії, фотографічним національним товариством Республіки Шрі-Ланка... Роботи херсонців експонувалися на 62-х всесвітніх та міжнародних виставках всіх п'яти континентів земної кулі. І небезуспішно: фотомайстри з берегів Дніпра одержали чимало медалей, грамот, призів. І все це, на жаль, стало історією...
- Повиїжджали фотомайстри за кордон?
- Дехто, може, й доїхав, але не всі. Однак, суть не в цьому. Доки біля керма обласного клубу був М. Степанов, доти він і діяч. Останнім часом клуб, який посідав значне місце у культурному житті регіону, практично розвалився.
- Йдеться, звісно, не про стихійне лихо?
- Йдеться про те, що з приходом до керівництва фотоклубом Г. Веріна той самий Карфаген почав руйнуватися. У напівпідвальне приміщення по вулиці Горького, 26, вселився споживацький дух, яким перейнялася купка «ентузіастів», де першу скрипку грають пан Верін та колишній фотокореспондент газети «Новий день» В. Безнощенко. За чотири роки діяльності правління фотоклубу розігнало своїми діями більшість його членів. Скажімо, кабінети-фотолабораторії розподілила між собою клубна верхівка, не допускаючи у «свої» вотчини нікого із рядових аматорів. А коли повіяло комерційними вітрами, голова правління фотоклубу Г. Верін, його заступник В. Худолій, голова художньої ради І. Бойченко, а також недавно обраний до правління В. Безнощенко взялися «робити гроші». Отож ні про які виставки, методичну допомогу початківцям уже не йдеться.
- Може, фотоклубу нічим платити за приміщення, комунальні послуги? Тоді дії пана Веріна і всього правління виправдані: жити якось треба.
- За все це якраз платить Центр відродження. Близько двох мільйонів карбованців оренди плюс комунальні послуги. І на це, бізнесмени від фотосправи, м'яко кажучи, закрили очі. і розгорнули бурхливу діяльність. Швиденько на ще теплих руїнах обласного фотоклубу організували незалежний міський фотоклуб «Спектр», у самочинно захоплених приміщеннях почали заводити свої порядки: у дверях поміняли замки, на вікна поставили решітки... Ми, як господарі, .втратилн взагалі доступ у приміщення. Довелося зрізати ті решітки. Звичайно, не без скандалу.
- Даруйте, Юрію Олексійовичу, але у бізнесменів-фотомайстрів є претензії до Центру відродження: мовляв, чим ми гірші від власників комерційного магазину «Пасат», який займає добру половину території фотоклубу?
- По-перше, не добру половину, а всього одну кімнату. По-друге, «Пасат», з дозволу властей міста, займає її до внзначеного договором строку. Після цього Центр влаштує у вивільненому приміщенні власний магазин, у якому продаватиме вироби майстрів народної творчості, картини херсонських художників, літературу, що сприятиме відродженню духовності. По-третє, ми самотужки не могли відремонтувати вкрай запущене приміщення: на це і погодився «Пасат», виконавши зобов'язання. То що тут, скажіть, протиправного?
- І яка ж, на ваш погляд, доля незалежного «Спектра», прописаного за адресою обласного фотоклубу?
- А якраз «Спектр» зареєстрований зовсім за іншою адресою: в одному з будинків по Вулиці Леніна. Бажаючи творчих успіхів «Спектрові», ми ставимо питання про його виселення. І це законна вимога. Зрештою, члени обласної спілки фотохудожників, голова правління фотохудожників України М. Селюченко, який розбирав скарги пана Безнощенка та його колег, у діях Центру відродження національної культури не побачили ніякої дискримінації щодо «бунтівників». А обласному народному самодіяльному колективу фотолюбителів бути! Щоправда, доцільно обрати таке правління, яке б не ставило комерційні інтереси вище за творчі.
В. Григорів
«Наддніпрянська правда».- 23.04.1994.- стр.2
