Книжкова держава. Для наймолодших!
Днями виповнилося 85 років Херсонській обласній бібліотеці для дітей - одній із найстаріших в Україні. Нині просто неможливо уявити духовне життя краю без цього унікального закладу.
З нагоди ювілею бібліотеки її читачі під звуки піонерського горна на «машині часу» подорожували історичними орбітами свого дому.
Дім цей нині не впізнати. Так, у 2004 році у ньому з'явився сектор літератури іноземними мовами. Ядро фонду — близько 5 тисяч ексклюзивних видань 36-ма (!) мовами світу.
Про історію книгозбірні, нинішні особливості читацького процесу - розмова з директором бібліотеки Ганною БАРДАШЕВСЬКОЮ.
ГАННО Іванівно, повернемося до витоків...
- Давайте. З'явилася наша бібліотека завдяки рішенню міськвиконкому, коли на базі міської бібліотеки-філії № 3 була відкрита міська дитяча центрочитальня. Це була єдина на той час бібліотека для дітей. Чому саме для дітей у такому далекому 1924-му, коли наша країна піднімалася з розрухи? Діти на той час були надзвичайно активними читачами, тому їм вирішили виділити окрему територію, де вони могли б не тільки читати, а й спілкуватися. Тоді серед читачів було небагато дітей, які вміли читати. Але багато було тих, хто хотів слухати, розвиватися разом з книгою, з бібліотекою і її читачами.
Коли вперше книгозбірня відчинила свої двері, у ній було близько 400 читачів. Але вже в кінці 1924 року до неї записалося 5,5 тисячі. Ось яке було прагнення до знань і книги! Книг тоді було небагато — близько двох тисяч. Основною формою бібліотечної роботи (і історія донесла до нашого часу ці форми роботи) було художнє розповідання, голосне, коментоване читання. І, звичайно, диспути на політичні теми...
- Чи збереглася з тих часів хоч одна книжечка?
- Є у нас книги, які видавалися у XVIII, XIX століттях, але вони потрапили до нас аж після Великої Вітчизняної. Фонд бібліотеки в роки тієї війни, на жаль, був знищений повністю. Бібліотека почала відроджуватися у перші ж дні після визволення Херсонщини від німецько-фашистських загарбників завдяки її працівникам, читачам, котрі приносили власні книги. І уже в 1946-му вона отримала нинішній статус.
- А де знаходилася бібліотека?
-За час своєї історії вона змінила три адреси. Була у будинку на вулиці Комсомольській, 25, у міському Палаці піонерів, а з 1937 до 1979 року розміщувалася по вулиці Карла Маркса, 18.
Хочу згадати найвідоміших людей, хто починав свої перші читацькі кроки
у бібліотеці. Це поети воєнних років, які, на жаль, загинули: добре відомі сьогодні на Херсонщині Євген Фомін, Арон Копштейн... Хотілося б, звичайно, згадати льотчика-винищувача, Героя Радянського Союзу Петра Якубовського, який був читачем бібліотеки і виріс у ній.
- Вас називають піонерами бібліотечної справи...
- Наша книгозбірня, можливо, справді була серед дитячих бібліотек першою в Україні, де освоїли автоматизовану бібліотечну систему. Сьогодні низка відділів надає можливість читачам користуватися бібліотекою в. автоматизованому режимі — за допомогою штрих кодових технологій. Не витрачається час на ведення читацьких формулярів, записи в ручному режимі, що, звичайно, полегшує роботу бібліотекарів і є стимулом для читачів-дітей, котрі добре орієнтуються у сучасних технологіях, поважали, любити і відвідувати книгозбірню. Нове - на кожному кроці. Ми теж впевнено почуваємося у світовій інформаційній мережі.
- Кажуть, з розвитком комп'ютерних технологій книга відходить на другий план...
-Дійсно, існує сьогодні таке поняття — криза читання. Воно торкається насамперед підростаючого покоління, котре віддає перевагу комп'ютеру, телебаченню. Книга ніби відійшла на другий план... Але ми багато робимо, аби вона повернулася на почесне місце у колі інтересів, захоплень і уподобань школярів: звертаємо їхню увагу на те, що досягти успіхів у житті можна тільки тоді, коли будеш поінформований.
Ми не відчуваємо кризи читання. Кількість відвідувачів постійно зростає: минулого року в бібліотеці побували 22 тисячі читачів. Це найбільша цифра за всі роки її існування.
- Дякую за інтерв'ю.
Василь ПІДДУБНЯК.
Новий день.-12.02.2009
