on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Новини регіону

22.03.2024, 13:15

Книга історій "Плач Херсонщини". Художниця створила ілюстрації використовуючи старослов'янські символи

  Художниця з Херсона Валерія Гуран працювала в Естонії та ...
20.03.2024, 23:16

Сквер на проспекті Незалежності в Херсоні назвали на честь Джона Говарда

  У Херсоні завершилось громадське голосування щодо перейменування ...
20.03.2024, 22:51

Присвятила 50 років свого життя театру. Історія Заслуженої артистки України з Херсона Олександри Тарновської

Заслужена артистка України Олександра Тарновська присвятила 50 років ...

Козак

КОЗАК - вільна людина, воїн-промисловик, представник козацтва - одного із станів українського суспільства. Слово козак - тюркського походження; вживалося у значенні «вільна, озброєна людина». За даними відомого українського орієнталіста О. Пріцака, термін козак вперше фіксується у тюрків, що у 6 ст. н. е. кочували на Далекому Сході (Манчжурія): там він означав юнаків, котрі проходили обряди ініціації (посвячення у повноправні члени племені), у зв'язку з чим повинні були певний час прожити окремо від орди, вижити у боротьбі з природою та ворогами. Пізніше тюрки переносять цей термін у Середню Азію, на Близький Схід і, нарешті, в Європу. Так, у 1240 Його фіксує Початкова монгольська хроніка у значенні «схильний до завоювання»; у 1271 турецько-арабський словник, створений у Єгипті, подає термін козак у значенні «вільна, озброєна людина»; під 1303 словник половецької мови перекладає його як «страж». Популярні в польській та німецькій історіографії 16-17 ст. спроби вивести термін козак від слів «коза», «коса», якогось вождя на ім'я Козак (Й. Гербіній, П. Пясецький, Й. Пасторій та ін.) не витримують елементарної критики, на що було вказано ще Й. Мюллером, німецьким істориком, автором першої дисертації про козаків, надрукованої у Лейпцигу 1684, Він же застерігав від сплутування українських (запорозьких) козаків із тюркськими козаками та казахами (кайсаками). У тюрків термін козак набув значного поширення, навіть став означати певні племена. Згідно з хронікою А. Гваньїні (1611), північніше Казанського ханства існувала татарська «Козацька орда».


На українському грунті слово козак набуло іншого значення, ніж у тюрків. Перші достовірні згадки про українських козаків датовані 1489 та 1492. У першому випадку «Хроніка Польщі» М. Бєльського згадує про К., що були провідниками війська польсько-литовської держави у подільських степах і посприяли розгрому ординців під Коперстином (на Вінниччині), у другому - великий князь литовський Олександр відповідає на скаргу кримського хана Менглі-Гірея на козаків (киян, черкащан та канівців), які захопили турецький корабель під Тягинею (сучасні Бендери або місцевість поблизу сучасної Каховки). Цілком ймовірно, що українське козацтво виникло раніше (у 14 - 1-й пол. 15 ст.), але в усякому разі після Батиєвої навали. Козацтво як стан формується наприкінці 15 ст. з представників усіх станів та прошарків українського суспільства, Але основна його маса складалася з українських селян та міщан. Відносно невелику частину козацтва становили представники інших народів, насамперед білоруського, татарського, молдавського, але вони швидко асимілювалися.

Після ліквідації Річчю Посполитою, а пізніше і Російського імперією, Гетьманщини та Запорозької Січі верхівка козаків стала шляхтичами (в Польщі) чи дворянами (у Російській імперії), частина зберегла свій статус на інших землях (задунайське козацтво, чорноморське кубанське козацтво тощо), але основна маса козаків поповнила лави селян та міщан, іноді зберігаючи за собою козацьке звання. Ім'я козаків відродили бійці військових частин УНР у 1917-21, організатори окремих частин «червоних» військ (Червоне козацтво), члени багатьох політичних та громадських організацій українців на еміграції. У наш час здійснюється спроба відродження українського козацтва, але вже тільки як громадської організації. Козаками називалися також представники військового (козацького) стану у 12 козацьких військах, що існували в Російській імперії до Жовтневої революції. Більшовицьким урядом козацтво було ліквідоване як стан у 1918-20. Після громадянської війни (у ній козацтво переважно виступало на боці «білих») воно зазнало тяжких репресій, К. були позбавлені привілеїв, значної частини земельних володінь і поповнили лави селянства. В наш час у Росії робляться спроби відродити козацтво, але, як і в Україні, лише у формі громадських організацій.

Літ.: Антонович В. Про козацькі часи на Україні. -К., 1991;
Апанович О. Розповіді про запорозьких козаків, - К., 1991;
Грушевський М. Історія України-Руси. - Т. VІІ-Х. - К., 1995-1998;
Мицик Ю. А. Козацький край: Нариси з історії Дніпропетровщини ХV-ХVШ ст, - Дніпропетровськ, 1997.


Ю.А. Мицик

Джерело: Українське козацтво: Мала енциклопедія. - Київ: Генеза; Запоріжжя: Прем'єр, 2002. - 568 с.
 

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.