Кращою рекламою є незабутні минулорічні враження
...У сусідки баби Люби, як то кажуть, «все забито». Сама господиня, як шахтар у вибої, не підіймає голови: пере, прасує, прибирає. Але ця обставина її не засмучує, навпаки, тішить. Адже «сезонний день рік годує» - це аксіома життя курортного містечка.
Давайте не будемо про економічні негаразди. Вже яким чином, але ж спромігся наш люд заполонити пляжі Скадовська, Красного, Лазурного (загалом - Скадовської курортної зони) так, що яблуку точно ніде впасти. Лежать щільно, покотом. А ввечері так само щільно заповнюють десятки - і лік вже пішов на сотні - барів, ресторанів, забігайлівок, «Шашличних», «Колиб»... Давно відгомоніли часи, коли на все побережжя існував собі одиноднісінький ресторан, та й той чомусь на солідній відстані від моря. Нині ж Скадовську набережну так і хочеться назвати - Парадіз, чи ще якимось лунким, дзвінким і екзотичним словом, аби передати атмосферу буйного літнього свята. ПОЇДЕМО У СКАДОВСЬК?
У Скадовській курортній зоні мають свої заклади відпочинку кріворожці, херсонці, тернополяни. Те, що сезон у них відбувся - кращий доказ життєздатності вітчизняної індустрії. Але ж до повного використання можливостей Скадовської курортної зони ще далеко. Тут, насправді, ще доволі багато резервів. Переконує у цьому й прогулянка на острів Джарилгач. Це омріяне місце відпочинку для багатьох туристів, любителів морської екзотики. Є на острові й заповідні зони, та при розумному використанні місця вистачить усім. Загалом, дуже чистенько й цивілізовано. Чого не скажеш про решту території острова... Побутове сміття на тлі чарівних, неповторних пейзажів - тут, повірте, сприймається як болісний виклик почуття естета і природолюба. І навіщо звинувачувати державу, ринкову економіку чи її відсутність, коли «вся перебудова» починається з того, що треба просто зібрати свої недогризки у свій же пакет і вивезти їх з острова?
На жаль, це проблема, й доволі серйозна - елементарна невихованість наших курортників. Може, причина якраз у тім, що ... рідко відпочивають на морі? Не знаю, як для кого, але це, коли я бачу, приміром, парубка, що зі зверхнім виглядом заходить у море з цигаркою в зубах, щоб недокурок потім гойдався на хвилях - я точно знаю, що до моря він дістався вперше. Тому й не думає про те, що завтра йому ж доведеться скупатися у власних помиях. Як радує на пляжі охайність, ввічливість, завбачливість - не передати. У такі хвилини, вдивляючись у синю далечінь, думаєш тільки про хороше, радієш життю - коротше, запасаєшся чудовим настроєм на увесь рік.
Наталя Гаврись
«Булава».- 9.08.2001
