Класика вічна: У Херсоні показали виставу за найвідомішим твором Старицького
08.09.2021 13:55
Триває XXIII міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії». Цьогоріч представлена рекордна кількість вистав. Постановки настільки різнопланові, що почасти не встигаєш переключитися із «кічевих» витребеньок одного режисера на глобальний задум іншого. Здебільшого, глядачеві пропонують щось ультра-нове, модне, або ж класику, але теж в осучасненій інтерпретації. Не всім заходить, особливо глядачам, які звикли до традиційних постановок. Але ж життя змінюється, театр теж не стоїть на місці. Нове бачення класичної української драми – так свою виставу «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» анонсував Хмельницький обласний академічний музично-драматичний театр ім. М. Старицького. Для «Мельпомени Таврії» обрали одну з найновіших постановок театру. Крім того, глядачу за межами свого регіону хотіли показати саме виставу за твором геніального Михайла Старицького, ім’я якого носить театр.
-Ми її поставили буквально рік тому, на День театру, коли святкували 90-річчя нашого театру. Це по суті третя за популярністю п’єса Михайла Старицького. «Циганка Аза», «За двома зайцями» та «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» — це найбільш впізнавані бренди. Зрозуміло, що складний драматичний матеріал. Але режисер знайшов рішення, як зробити виставу сучасною, динамічною. Не спотворити безпосередньо мову, автентичну лексику. Вона десь, можливо, не сприймається трохи нами, бо автентично українська, — директор Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Старицького Андрій Ковальчук.
За те, що не спотворили мову, залишивши текст класика, окремий респект. Щодо динамічності – її якраз дуже бракувало. Вистава вийшла затянутою. В окремих сценах просто-таки не вистачало якогось запалу, що його, здавалось би, тут сам драматург прописав. Можливо, недотягували актори. Таки хотілося побачити більше експресії, все ж трагічний сюжет… Можливо, не вистрілила сценографія. Рішення для декорацій видалося досить тривіальним. Це ніби вирізані з картону орнаменти, віконця, квіти…
Дуже проста бутафорія при грі акторів, яка не виправдовує надій, – це просто «не вірю». Хоча були серед них і такі, що викладалися на повну. На вдалі монологи й діалоги глядачі одразу ж реагували аплодисментами. У виставі звучить музика, створена спеціально під неї. Супровід створив диригент театру ім. М. Старицького Андрій Деркач.
Сюжет вистави відомий кожному. Кохання до нестями, любовний трикутник, підступні інтриги, люба-згуба. Молода дівчина Марічка зводить зі світу свого коханого Гриця. Аби не дістався нікому, якщо поклав око на іншу.
Про все це Михайло Старицький писав ще в 1892-му році, надихнувшись піснею «Ой, не ходи, Грицю…», яку приписують легендарній Марусі Чурай. Та й за 130 років у людських відносинах нічого не змінилося – закохуються й інколи вбивають, якщо почуття невзаємні. Помирати на сцені – дуже важко. Зізнався виконавець ролі Гриця – Роман Падура.
-Спочатку цьому не надав значення. У тій сцені, де герой помирає, я ж постійно з закритими очима. І от коли недавно ми репетирували, я просто лежу і відкриваю очі. Реально це дуже страшно. І як воно трошки моторошно. Але ж ми розуміємо, що це є театр. Щодо поради закоханим, скажу таке — ніколи не слухати когось, а розібратися між собою, вислухати партнера і виказати все самому. І тоді знайдете якось спільну мову. Тому що слухати те, що говорять зі сторони – згубна справа, — розповів актор.
Сьогодні в рамках «Мельпомени Таврії» хмельничани покажуть «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» у Миколаєві. Вистава підійде глядачу, який звик до класики в чистому вигляді.
Марина САВЧЕНКО
