on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Новини регіону

22.03.2024, 13:15

Книга історій "Плач Херсонщини". Художниця створила ілюстрації використовуючи старослов'янські символи

  Художниця з Херсона Валерія Гуран працювала в Естонії та ...
20.03.2024, 23:16

Сквер на проспекті Незалежності в Херсоні назвали на честь Джона Говарда

  У Херсоні завершилось громадське голосування щодо перейменування ...
20.03.2024, 22:51

Присвятила 50 років свого життя театру. Історія Заслуженої артистки України з Херсона Олександри Тарновської

Заслужена артистка України Олександра Тарновська присвятила 50 років ...

 

«Мельпомена Таврії-2008»

Щорічно на Міжнародному театральному фестивалі в Херсоні «випивається запас пива, рівноцінний кількості води в Азовському морі»

Таку «статистику» навів, готуючись до 10-річного форуму, «вічний двигун» фесту Олександр Книга, директор Херсонського академічного музично-драматичного театру ім. М. Куліша. Цього року особливим подарунком для публіки стали позаконкурсні вистави - «Про людей і мишей» Д. Стейнбека Театральної компанії «Бенюк і Хостікоєв» і «Четверта сестра» Я. Гловацького Київського Молодого театру. А в обов’язковій програмі переважали музичні постановки. Вистави музично-пластичні показали: Херсонський театр ім. М. Куліша - «Яскраво-червоні вітрила», Київський Молодий театр - «В полоні Кармен в полоні», вечір класичної і сучасної пантоміми відбувся під назвою «Нащадки Марселя Марсо», театр «Київ Модерн-балет» презентував свою роботу «Дощ. Болеро». Сподобалася глядачам музична вистава «Ми твої, Україно, козаки» Луганського театру пісні та танцю «Легенда» і викликала суперечки постановка «Ромео і Джульєтта» Криворізького театру музично- пластичних мистецтв «Академія руху» (несподіване рішення проілюструвати класику високого шекспірівського стилю мовою пластики мало вигляд не дуже переконливий).

Чистоту жанру, вишукану хореографію, наповнену оригінальними пластичними ідеями, яскравими асоціативними образами продемонстрував у довершеному акторському виконанні колектив «Київ Модерн-балету». Сміливість, несподіваність трактування, унікальність контрастів, поєднання музики і руху залишили від їхнього «Дощу. Болеро», від сплаву авангарду і традицій, від новаторства пошуку і творчих відкриттів відчуття захоплення. За цю роботу хореограф Раду Поклітару отримав нагороду як кращий сценограф. А солісти яскравого національного колективу «Легенда» з Луганська презентували своє мистецтво запально та іскрометно (спецприз в номінації «Симпатія журі»).

Пошуки гармонії
Традиційно господарі «Мельпомени...» до кожного фестивалю готують прем’єри. Цього разу Херсонський театр особливо попрацював і показав чотири вистави. Силами балетної трупи театру була поставлена вистава «Яскраво-червоні вітрила» (режисер Олександр Бєльський). Сценографічний образ величезної хвилі, що символічно накриває і здіймає героїв цієї щемливої гринівскої історії про кохання і мрію, вказує на місце дії і передає дух розповіді про долю Ассоль. Величезне полотнище, сріблячись і переливаючись, немов морські хвилі, здіймається і опадає, а на заднику сцени велично надуваються романтичні яскраво-червоні вітрила... Актори Алеся Колодницька і Вадим Гнідаш отримали нагороди за виконання ролі Ассоль і Батька.

На Малій сцені театру були презентовані дві вистави режисера Сергія Павлюка. Знайдений ним жанр - надреалістичної драми у виставі «Таємниця літаючої жінки» за М. Вишнеком дає відправну точку всьому оповіданню. Тут все малореально - зустріч головних героїв (Він - Олександр Мельник, Вона - Євгенія Кірсанова), їхнi взаємини і почуття. Реальні тільки думки і висновки - у чому сенс життя, як досягнути гармонії духу і матерії. Але як у всі часи важливі ці питання залишаються риторичними.

У виставі «Два серця» А. Образцова також, здавалося б, пошук відповідей на вічні питання буття. Але тут діють реальні особистості. І хоча головний персонаж названо лише Фаїною, зрозуміло, що мова йде про легендарну актрису Фаїну Ранєвську. Час старості, самотності, незатребуваностi, він так само трагічний як для людини звичайної, так і для людини відомої. Серце і душа у всіх болять однаково... Актриса Олена Галл-Савальська вирішує образ Фаїни, акцентуючи на портретній схожості з Ранєвською, на схожості поведінки і її стосунків з навколишнім світом. Але як тонко зуміла відчути актриса незахищеність Ранєвської, дитячість її сприйняття, жадання любові та розуміння, потребу в близькій людині (гра актриси була відзначена дипломом «За кращу жіночу роль»).

Спільний українсько-російський проект - вистава «Клон» О. Солода, створений артистами Херсонського театру ім. М. Куліша і відомими артистами естради, братами Олександром і Валерієм Пономаренками, отримав нагороду «За кращий продюсерський проект» - (Олександр Книга і Анатолій Муттер). Ідея цієї комічної історії будується на тому, що брати Пономаренки - близнюки і взаємозамінні для навколишніх. Бізнесмен Йосип (О. Пономаренко) задумав поїхати відпочити, природно, не один. Але щоб дружина (Ксенія Савельєва) і теща (Алла Кружилка) нічого не запідозрили, він замовляє свого Клона (В. Пономаренка), якого і залишає в родині замість себе. Клон виявляється за вдачею зовсім не схожий на оригінал, що і відзначає жіноча половина сім’ї. І треба сказати доброта Клона вигідно відрізняється від сварливої вдачі справжнього Йосипа. Моральне зіткнення і породжує конфлікт, що дав можливість головному герою немов подивитися на себе з боку. Ну, і звичайно, дати таку можливість і глядачам, які досхочу насміялися з гумористичних реприз відомих естрадних виконавців, що переконливо вписалися в сценічну конструкцію драматургії.

Політика і любовний трикутник
Миколаївський український театр драми і музичної комедії - найближчі сусіди і друзі Херсонського театру, незмінні учасники всіх десяти фестивалів. За традицією, що склалася, миколаївці привозять свої свіжі прем’єри. «Украдене щастя» І. Франка стало сотою виставою «Мельпомени». Режисер Андрій Білоус зробив адаптацію і сценічну композицію відомого твору Франка, перенісши події п’єси у часи сталінських репресій, зробивши мешканців гуцульського села представниками української інтелігенції. Через асоціації часових паралелей історія любовного трикутника набула політичного відтінку і розвела героїв по різні боки барикад. Зміщення акцентів у виставі призвело до того, що загубилася поетика франкового слова. Відсутність передісторії, від якої свідомо відмовився режисер, бажаючи зосередитися саме на моменті політичної неблагонадійності Миколи, розмила трагізм переживань Ганни, зробила незрозумілим її вибір на користь Михайла, тут виступаючого представником каральних органів влади. «Украдене щастя» - п’єса багатогранна, там можна знайти різні сюжетні ходи, але в будь-якому варіанті інтерпретації головною має залишатися думка про украдене людське щастя, про неприпустимість втручання в чужу долю, про неоднозначність почуттів чоловіка й жінки. Актор Микола Григоренко був переконливий в образі Миколи навіть в такому суперечливому трактуванні вистави, де власне саме кохання і опинилося поза оповіданням (гра актора відзначена дипломом «За кращу чоловічу роль»).

Шукайте жінку
Кращою виставою «Мельпомени Таврії-2008» була визнана психологічна драма Республіканського театру білоруської драматургії з Мінська - «Жінка Бергмана» Н. Рудковського в постановці керівника театру Валерія Анисенка. Гранично напружений психологічний двобій зірки оперної сцени Інгрід (Тетяна Мархель), яка втратила голос і опинилася в лікарні, і медсестри Ліу (Людмила Сидаркевич), яка за нею доглядає. Ліу ненавидить весь світ, вона агресивна і підступна, сповна користується отриманою владою над пацієнткою, знущається над нею, намагаючись зігнати на зломленій духом співачці злість за своє невдале життя. Актриса Мархель не промовляє у виставі жодного слова, але як виразне її мовчання! Вона зуміє перемогти в цьому двобої медсестру, зуміє роззброїти її милосердям, полонити щирістю і всепрощенням. Тільки справді страждаюча людина здатна осягнути страждання іншого. Адже, як писав Максиміліан Волошин: «... треба, щоб залишалися люди, які можуть опиратися почуттю помсти і ненависті й заклинати знавіснілу реальність - благословенням». Власне страждання Інгрід переплавляється у співчуття. Вистава досить камерна за звучанням, здається в ній не відбувається чогось бурхливого і стрімкого, але за скрупульозністю дослідження людської душі явно відчувається масштаб порушених проблем. У цілісності сценографічного образу, чистоті режисерської думки, акторському виконанні виразно проступають риси сценічного твору справжнього і високохудожнього...

Алла Підлужна
"День".- 29.07.2008
 

1. 04.06.2009 10:42
Dmitry

А меня парад в конце приколол...

http://www.armida.kherson.ua/

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.