Наш дім - ефір
«Це титанічний і подвижницький труд!» - із цими словами Валерія Долини не можна не погодитися. І той, хто хоч раз побував у студії сам на сам перед мікрофоном чи перед об'єктивом телекамери під сліпучим сяйвом софітів погодиться, що це справді так.
- Валерію Федоровичу, насамперед передаю поздоровлення від численних шанувальників «Скіфії» з двома промовистими ювілеями. Судячи з настрою, поважний вік - не про вас...
- Дякую за привітання! Про поважний вік ми справді згадуємо рідко - тільки по круглих датах. Решта часу - напружена робота всього великого колективу. Дирекція телепрограм, творчо-виробничі радіо- і телевізійні об'єднання «Дніпро», «Таврія», «Скіфія» і «Ранок» щодоби сукупно забезпечують 52 години мовного продукту високої якості. Його готують понад 100 творчих працівників, із них - 55 членів Національної спілки журналістів України, серед яких чимало мають почесне звання заслужених.
Зауважу, далеко не всі обласні телерадіокомпанії мають такий обсяг мовлення! До того ж, що майже половина телевізійних програм і передач - власного виробництва. Власного - але не тільки, так би мовити, для внутрішнього споживання. «Скіфія» достойно представляє наш край і його людей на Першому громадському телеканалі України, загальнодержавному телеканалі «Культура», у програмах Всесвітньої служби УТР, сигнал якої сягає усіх континентів планети! А ще ж додамо сюди і веб-сайт www.skifiya.com.ua. Ось така вона у нас радіо- і телеаудиторія!
- Та й Херсонська область - це величезні степові простори. Але є одне «але». Передачі з Херсона слухають і дивляться у Швеції чи Канаді, США чи Польщі, а до того ж Верхнього Рогачика чи Іванівки ні звук, ні картинка не доходять. Парадокс, погодьтеся.
- Я б сказав точніше: питання, вирішенням якого ми займаємося постійно і впритул. Справді: проблема подачі телевізійного сигналу у найвіддаленіші куточки області існує, і давно. І цією проблемою переймаємося не тільки ми, а й, на щастя, обласна рада та облдержадміністрація. Тут і наші інтереси, і інтереси обох гілок влади збігаються. В результаті повного взаєморозуміння і спільної співпраці в останні роки телесигнал почав надходити і у найвіддаленіші райони краю. Передусім це Генічеський і Новотроїцький райони, включаючи Арабатську Стрілку Азовського моря. Відстань до населених пунктів цього куточка області сягає 200-250 кілометрів. І от у червні 2008 року глядачі таврійської і приазовської глибинки вперше побачили телепередачу з обласного центру. Тепер тут мають змогу дивитися програми з Херсона практично цілодобово.
- Мабуть, недешево обійшлася подача сигналу у Приазов'я...
- Недешево. В облаштування релейної лінії, придбання обладнання вкладено близько мільйона гривень із бюджетів різних рівнів.
- Але ж крапку ставити рано. Наскільки мені відомо, не вся ще область охоплена телесигналом із берегів Дніпра.
- На жаль, не вся. Але ми взяли за правило: за однією проблемою розв'язувати наступну. От і зараз вийшли з пропозицією подачі телевізійного сигналу у Нижньосірогозький, Великоолександрівський і Верхньорогачицький райони, а також у курортну зону, зокрема в Залізний Порт і Лазурне. Два роки тому у рамках програми розбудови телевізійного мовлення з обласного бюджету вдалося залучити близько 220 тисяч гривень і придбати новий сучасний кіловатний передавач, вдесятеро наростити потужності на станції у Василівці. Відтак, центральна частина області (Каховський, Горностаївський та інші райони) отримали стійкий телевізійний сигнал. І якщо врахувати те, що наші передавачі розташовані зараз у Новотроїцькому, Чаплинці, Каланчаку, Скадовську, то можемо констатувати: покриття телесигналом сягнуло уже 90% території області.
- Зрушення справді вражаючі, якщо ще й брати до уваги те, що проблема роками не розв'язувалася. Але погодьтеся, Валерію Федоровичу, велика справа - подати сигнал, але не менша інша. Мешканці віддалених районів хочуть бачити на екранах своїх телевізорів і сюжети зі своєї глибинки. А тут - економічна криза...
- Як тільки сигнал з Херсона з'явився у Генічеську, ми одразу ввійшли у тісний контакт з місцевою телекомпанією «Візит» і періодично купуємо у неї телепродукт для подальшого поширення. Один-два рази на місяць тележурналісти виїздять на місця транспортом телерадіокомпанії, а то й на перекладних. Наше ремесло - не кабінетне чи студійне і не для слабкодухих. Навіть бездоріжжя чи непогода - не перепона.
- Чого у ваших радіо- і телепрограмах більше - мінорних сюжетів і кадрів чи все-таки оптимізму?
- Дуже важливо у цей непростий для країни час не чорнити ні минулого, ні сучасного. Тому наше телебачення і радіо завжди намагаються бути світлими, а не видавати у ефір програми «для Барбоса». Криза мине. Треба думати про інше: що залишимо у спадок. Пам'ятаєте, у Довженка є такі прекрасні рядки: «Життя таке коротке - давайте творити добро».
- Не можу не повернутися до витоків - до радіо. Схоже, подальша доля його незавидна...
- Все це так і не так. Існує проблема дротового радіо. Воно гине, а точніше - відходить у минуле. І це загальнодержавна проблема. Що навзамін? Наша телерадіокомпанія одна (з небагатьох в системі Держкомтелерадіо України) пішла шляхом розвитку ефірного мовлення. Торік у грудні одержали ліцензію на п'ятикіловатний передавач. Він встановлений у все тій же Василівці, де є 200-метрова вежа. Такий же передавач, до речі, більше п'яти років діє і в Херсоні. Так от: ці передавачі покриватимуть не менше 95% території області. Разом із Генічеською телекомпанією «Візит» вийшли з пропозицією до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення з проханням надати ще одну частоту. Якщо виграємо конкурс і встановимо бодай 100-ватний передавач, фактично покриємо всю область ефірним радійним мовленням.
До речі, спільно з облрадою і облдержадміністрацією ми розробили і прийняли спільну програму розбудови радіомережі у 2009 році. Згідно з програмою нам виділено 700 тисяч гривень з обласного бюджету. Вже десь через місяць-півтора, коли стане до ладу передавач у Василівці, ефірне мовлення прийде практично у кожну домівку. Це буде справжнім новорічним подарунком усім мешканцям Херсонщини, за що подяка і Національній раді, і постійній депутатській комісії обласної, яку очолює головний редактор «Нового дня» Анатолій Жупина, і всім-всім, хто бере участь у розбудові інформаційного простору на Херсонщині.
- Спасибі за розмову! І ще раз — з ювілеями!
Василь Піддубняк
«Новий день».- №46 (4884).- 12.11.2009.- стр12
