on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930   

Новини регіону

14.02.2022, 08:47

VI Всеукраїнський хореографічний фестиваль-конкурс «DANCE-клас»

Положення про конкурс «DANCE-клас» Дитяча громадська ...
12.01.2022, 09:14

"Суспільне: Херсон" запрошує на передпоказ документальної програми «Херсонська бавовна або невдалий радянський експеримент»

  12 січня о 13:00 у Херсонській обласній універсальній ...
03.01.2022, 11:26

Для xepcoнcькиx дiтeй opгaнiзувaли нoвopiчний зaxiд у тeaтpi ляльoк

  З нaгoди нoвopiчниx тa piздвяниx cвят, Xepcoнcьким мicьким ...

Нижний Днепр в 1000-м году


На календаре последний год XX века и второго тысячелетия от Рождества Христова. Пора подвести итоги. Мы и три десятка поколений за нашей спиной прожили целое тысячелетие. А любопытно, как жили люди в низовьях Днепра в "юбилейные" годы - тысячу, две, три, четыре тысячи лет назад? Чем занимались? На каких языках говорили? К каким народам себя причисляли? Вниманию читателей "Булавы" предлагается цикл небольших очерков о жизни нашего края в 1000-м и 1-м годах нашей эры, а также 1000-м, 2000-м, 3000-м и 4000-м годах до Рождества Христова. Мы совершим небольшое путешествие в далекое прошлое нашей малой родины - Херсонщины.

Те из херсонцев, кто имеет дачи на Большом Потемкинском острове, наверное, наслышаны о многочисленных находках человеческих костей на дачных участках. При рытье подвалов или ям под посадку деревьев попадаются иногда целые скопления скелетов. Дачники обычно, не задумываясь, выбрасывают кости в камыши. А ведь это останки наших соплеменников - жителей древнерусского города Олешье, существовавшего на Большом Потемкинском острове в далеком прошлом.

В 1000-м году город только-только зарождался - на острове действовала своего рода перевалочная база на знаменитом торговом пути "из варяг в греки". Впереди у Олешья бурная история и трагическая гибель в тринадцатом веке. Нам же важно отметить для себя, что уже тогда - тысячелетие назад - на берегу нижнего Днепра звучала древнерусская речь, люди носили те же имена, что и мы с вами, исповедовали ту же религию, да и внешне от нас мало отличались.

Главным занятием горожан была торговля, хотя раскопки на поселении свидетельствуют и о сельскохозяйственной деятельности. Люди жили в просторных домах под черепичными крышами, находки украшений и монет свидетельствуют о достаточно высоком уровне жизни. По крайней мере, средневековый географ Идриси пишет от Олешье как о большом красивом городе.

В 1000-м году горожанам приходилось нелегко: со всех сторон Олешье окружали враги. В плавнях Днепра жили бродники - таинственный народ, неоднократно упомянутый в летописях. На территории нашей области археологами обнаружено несколько необычных поселений, в частности, у села Республиканец и в Любимовке, по-видимому, принадлежавших бродникам. Судя по всему, этот народ заполнял тогда "экологическую нишу", занятую позднее запорожскими казаками.

Богатейшие рыбные и охотничьи ресурсы плавней могли прокормить большое население. Хотя, судя по раскопкам в Любимовке, бродники знали и ремесленное производство. На каком языке они говорили - неизвестно. Народ этот постоянно враждовал с русами. Один раз бродники даже захватили Олешье, и город пришлось отвоевывать обратно специально присланной из Киева дружине. Спустя двести лет - во время монгольского нашествия - бродники предательски перешли на сторону завоевателей. После трагической битвы на Калке они погубили остатки окруженной русской армии, уговорив князей сдаться на милость победителей. Монголы не пощадили почти никого.

Не менее опасным врагом были и печенеги, кочевавшие в степях по обе стороны Днепра. Эти угрожали уже не только Олешью, но и самому Киеву. В 968 году они едва не захватили столицу, пока князь Святослав воевал в Болгарии. А спустя четыре года в бою с печенегами погиб и сам Святослав вместе со своей дружиной. Язык печенегов был близок к современным турецкому, туркменскому и некоторым диалектам крымско-татарского, культура типична для скотоводов-кочевников.

Как видно, извечное противостояние дикой кочевой степи и оседлой городской жизни в те годы было далеко не в пользу цивилизации. Город Олешье на протяжении двух веков оставался единственным очагом европейской христианской культуры в море варварства, но и он в конце концов был погашен. И лишь много веков спустя, в конце восемнадцатого столетия, после основания Херсонской крепости и верфи, побед Потемкина и Суворова, плодороднейшие земли в низовьях Днепра постепенно превратились в цветущий земледельческий край, каким мы видели его еще совсем недавно.

В следующем очерке речь пойдет о жизни на берегах Днепра во времена Иисусовой проповеди, в эпоху, когда, по преданию, вверх по Днепру путешествовал апостол Андрей Первозванный, ставший духовным покровителем древней Руси в год, объявленный 1-м в новом летоисчислении от Рождества Христова.

Виктор Николаенко

Газета "Булава".-24.02.2000

 

1. 11.10.2009 14:18
Лукашов Денис Миколайович

Трошки невірних моментів :

1) В плавнях Днепра жили бродники - таинственный народ ..

.. " Нікита Акомінат в своєму «Слове» в 1190 році писав наступне: «...и ті бродники, що зневажають смерть, гілка росіян». Про бродників же в Великій Радянській Енциклопедії мовиться, що це «залишки древньослов’янського населення південноруських степів», «войовниче населення берегів Азовського моря і Нижнього Дону (XII - XIII ст.)». Тут необхідно чітко позначити, що ж є терміном «бродники». Відомий філолог-славіст І.Срезневський в праці «Материа­лы для словаря древнерусского языка по письмен­ным памятникам» свідчить, що слово «бродник» походить від іменника «брід», а не від дієслова «бродити». Отже, бродниками називали тих, хто жив у бродів і переправ і контролював їх. І ще треба визначити, що собою являли бродники з етнічної точки зору. За свідченням Великої Радянської Енциклопедії, це слов'яни. Л.Гумільов стверджує, що це православні хазари, а О.Бубенок в книзі «Ясы и брод­ники в степях Восточной Европы» пише, що це алани-яси, які жили в Північному Приазов'ї, і при цьому підкреслює, що їх самоназва «фурдаси» в перекладі староруською мовою означала «річкові аси», «бродники». Як не дивно, але в кожному з приведених вище тверджень міститься істина. Річ у тому, що цілий ряд учених убачає в бродниках нащадків і слов'ян, і аланів, і болгар, і хазар. І оскільки слов'яни як в економічному, так і суспільному розвитку стояли вище за багатоетнічне населення Північного Приазов'я, то інші протягом IX - XI століть настільки ослов'янилися, що їх в XII столітті стали називати росіянами, як це зробив згадуваний візантійський письменник Нікита Акоміна "..

взято звідси http://ukrainaforever.narod.ru/xtotakibrodnyky.html

2) Народ этот постоянно враждовал с русами

Це абсурд,народ цей був  переважно руській, це були вільні люди-"найманці" ,як тоді казали "охочій люд"..зокрема  битви на р. Калці вони допомогали і війнах та міжусобицях руським князям

в Іпат"ївському літопису вони згадуються у 1147 р : " В то же веремѧ 56 . придоша 57 к нем̑ Бродничи 58 . и Половци придоша 59 к немоу мнози 6 "

http://www.krotov.info/acts/12/pvl/ipat15.htm

у 1216 р вони разом з Владимир-Суздальскими князями воювали проти Новгородців

3) Один раз бродники даже захватили Олешье

Олешшя захопили не бродникі, а берладникі

знов таки Іпат"ївський літопис : 

"Посла Ростиславъ ис Киева Гюргя Нестеровича и Якуна в насадехъ на Берладники. иже бяхуть Олешье взяли и постигше я оу Дциня избиша я и полонъ взяша.."

http://www.krotov.info/acts/12/pvl/ipat21.htm

хоча бродникі і берладникі мають багато схожего, але всеж таки їх розрізняють

4) Спустя двести лет - во время монгольского нашествия - бродники предательски перешли на сторону завоевателей

Факт "зради" був ,але історія як і все має дві сторони ,староста бродників Плоскиня "зрадив" руському війську заради своїх 30 000 воїнів ..так само

можна признати Івана Мазепу зрадиком..для Петра 1 і Россії він є зрадник для нас-герой..

Редакція порталу дякує за конструктивні зауваження.

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.