Нова стара класика
Херсонські хореографи вирішили довести всім, що нове без старого неможливе, як і навпаки
Світ танцю, як ніщо інше, вбирає у себе все, чим живе людина. З танцю можна дізнатись національність, звички і навіть характер того, хто танцює. Танець акумулює у собі те, що проживає як окремо взята людина, так і цілий народ, чи навіть все людство на певному відрізку часу. І створюючи щось нове у хореографії, не варто забувати про це, адже танець - фізичне втілення історії, географії, а можливо, й взагалі всього навколишнього світу.
Саме тому хореограф повинен завжди пам'ятати, що ті, хто танцювали до нього, зробили свій внесок у танець... і новаторство тут можливе лише, якщо базується на старому, на тому, що було до цього.
Власне, такою була ключова ідея семінару, що відбувся 24 березня, у Херсонському державному університеті: «Синтез полікультурних співвідносин хореографічних дисциплін», який провів для хореографів Херсонський обласний осередок Національної хореографічної спілки України.
Алла Рехліцька, заслужений працівник культури України, голова ХОО НХСУ, завідувач кафедри класичної хореографії та методики викладання ХДУ, доцент, розповіла, що семінар був чи не революційним: «Знаю, що для багатьох це і було в новинку. Той синтез, який ми використали в семінарі, виявився новаторським, і думаю, тепер такий підхід будуть використовувати і інші навчальні і заклади. Ми, звичайно, намагались включити в програму багато параметрів: це і класичний танець, і сучасний, і народний. Адже полікультурний простір, в якому ми зараз живемо, не завжди допомагає, а деколи навіть веде хибним шляхом у мистецтві. І те, наскільки правильно та дозовано це все треба використовувати, як знайти відчуття міри - саме це ми намагались розкрити в семінарі».
Алла Євгенівна упевнена, що нове, сучасне мистецтво не можливе без класики; адже кожен рух повинен бути продуманим, чітким, вивіреним, мати під собою основу. Саме такою основою й є класика танцю.
На доказ цього організатори семінару продемонстрували учасникам кілька постанов, які виконали студенти хореографічних кафедр факультету культури і мистецтв ХДУ. Танцюристи виконували по черзі класичні па та рухи сучасних напрямків хореографії, а потім змішували їх. І те, що вийшло у результаті, вразило присутніх.
«Я насправді була здивована тим, що побачила. Таке поєднання рухів, напрямків, стилів - те, чого ще ніхто не робив. На семінарі трапилась досить дивна, я б сказала, унікальна річ - традиційна хореографія була з'єднана з модерном», - поділилась враженнями Людмила Щербина, балетмейстер Миколаївського коледжу культури і мистецтв.
Вочевидь, саме таке поєднання співіснування новітнього танцю та класичного є гарантією успіху для сучасного хореографа.
«Класичний танець - це основа, без неї нікуди. Люди, які цим займаються професійно, або хоча би прагнуть досягти чогось в хореографії, мають усвідомлювати необхідність класики, - упевнена Ірина Юрченко, студентка IIІ курсу факультету культури і мистецтв ХДУ. - Будь-який сучасний чи народний танець будується на класичних прийомах. Ми на семінарі намагались продемонстрували, по-перше: синтез класичного та сучасного, а по друге: те, як він впливає на розвиток хореографії».
Реакція учасників семінару на такий новаторський підхід до хореографії була вражаючою - всі присутні не приховували захоплення.
Валентин Васяк, лауреат міжнародних премій, доцент кафедри класичної хореографії та методики викладання ХДУ, упевнений, що семінар виконав своє завдання: «Окрім того, що ми показали присутнім, мені сподобалось спілкування між учасниками. Ми з хореографами після семінару обговорювали побачене, ділились враженнями. Думаю, кожен для себе зробив висновки. Нам потрібні такі заходи: одним, щоб чогось навчитись, іншим, щоб показати, на що вони здатні. І тут кожен отримує щось своє».
Атмосфера хореографічного семінару насправді не мала лекційного характеру. Це скоріш була зустріч друзів-студентів, педагогів, балетмейстерів, - які зібрались, аби поспілкуватись. Але саме такі зустрічі зазвичай дають найкращий результат. Адже кожен з учасників отримав щось для себе, дізнався дещо нове чи зміг переоцінити давно забуте. А значить, і на тих, хто сьогодні лише вчиться танцювати, це знайде свій відбиток. Тішить те, що сучасні хореографи не забувають про витоки мистецтва, а навпаки, нагадують про них. І тим самим розвивають мистецтво танцю, дають йому нові сили до життя.
Маргарита Коваленко
“Акценти”.- №13 (264).- 28.03.2012.- стр.8