Олешки святкували
Голова обласної держадміністрації спробував себе в ролі коваля, а заступник міністра культури показав, як треба стріляти. Це сталося на святкуванні 300-ї річниці Олешківської Січі.
Козацька доба – одна з найяскравіших сторінок української історії, овіяна містичними легендами. Як стверджують вчені, існувало 8 січей, та Олешківська Січ унікальна. Ювілейна дата та важлива роль січі в історії України вимагали достойного святкування.
Верховна Рада ухвалила Постанову щодо відзначення 300-річчя заснування Олешківської Січі на державному рівні. На урочистості зібралися представники влади, жителі та гості Херсонщини, а список козацьких організацій майже з усієї України зачитували кілька хвилин. Вітальні листи надіслали президент та прем'єр.
Однак на цьому вся державність і закінчилася. Реальність нагадувала про себе прихованим за парканом будівельним сміттям. Та й виставка сучасної військової техніки на фоні козацьких рядів виглядала дуже дивно. Замість очікуваної урочистості лише додала зайвої метушні хода козаків з прапорами (до речі, більшість з них висіли на рибальських вудках).
Представникам козацьких організацій вручили грамоти та подяки. Влада також не залишилися без нагород. Наказом Генерального штабу українського реєстрового козацтва Миколу Костяка нагородили орденом “Бронзовий козацький хрест” ІІІ ступеня та пам'ятним нагрудним знаком “Олешківська Січ 300 років”. Такі ж знаки отримали заступник губернатора Андрій Яценко, мер Цюрупинська Василь Плотніков та голова Цюрупинської РДА Вадим Андрушкевич.
Загалом склалося враження, що ювілей святкує не козацьке поселення, а губернатор Херсонщини. Слова гостей були зайвим тому підтвердженням.
– Ми вдячні Богу за те, що він подарував Херсонщині такого губернатора, який, мабуть, набагато обігнав свій час, який приносить нові ідеї відношення до людей з позиції любові, як до дітей одного бога, – висловився зі сцени Верховний отаман Анатолій Шевченко.
Після урочистих речей та нагород влада пішла в народ. Для гостей була виставка, яка знайомила з життям та побутом козаків. Однак все різноманіття козацьких ремесел зійшлося на куванні підков, розписі тарілок та стрільбі з лука.
Радували око вироби 35 народних умільців, яких запросила директор місцевого краєзнавчого музею Світлана Хріненко. Можна було придбати дерев'яні і скляні сувеніри, вишивку і плетіння, тож покупців не бракувало, особливо у майстрів з Івано-Франківщини, Каховки і Львова.
Голова ОДА Микола Костяк зголосився на кілька хвилин відчути тягар праці коваля. Його завзяття вистачило лише на кілька ударів, але підкову у подарунок він все одно отримав.
Викликало здивування навіть у учнів громогласне твердження про те, що Олешки – колиска козацької Конституції Пилипа Орлика. Виявилось, що вони знають історію України краще за можновладців.
Святкування виглядало млявим і не відповідало гучній даті річниці. Та може, урочистості не вдалися через те, що скуштувати славетного козацького кулішу вдалося далеко не всім? Тієї каші, що була приготована, не вистачило на всіх охочих. Згодом приїхала польова кухня, але більша частина гостей уже розійшлася. Хоч і з деяким розчаруванням, та 300-у річницю Олешківської Січі відсвяткували. Влада пообіцяла, що і надалі займатиметься відновленням цього козацького поселення.
Якою буде доля Олешківської Січі після святкування ювілею, покаже час. Та обіцянкам можновладців чомусь не віриться. Хочеться вірити, що влада все ж усвідомить значення Січі і зробить усе, аби вона стала пам'ятним місцем.
P.S. До речі, “незлим тихим словом” згадували учні-старшокласники міських шкіл, їх батьки і вчителі організаторів свята. Адже у холодну і вітряну погоду педагоги з учнями змушені були пішки йти трасою майже два кілометри із центра міста до власне того місця, де розташована була колись Січ, а потім таким же манером повертатися назад. Уже традиційно освітян використали для створення “масовки”. А обіцяний гарячий чай коштував 4 гривні...
Анастасія Козак
“Вгору”.- №42 (473).- 20.10.2011.- стр.17
http://www.vgoru.org/modules.php?name=News&file=article&sid=11068
