«Південь-2019»
У виставковій залі Національної спілки художників України відкрилася традиційна вже звітна фотовиставка «Південь-2019». На цей раз свої твори (аж 125 (!) виставили два десятки авторів з Херсона і області. Народу зібралося багато, враження - різнополюсні. Від примітивних «заслуговує на увагу» до інших, менш хвалебних. Херсону тут, до слова, не пощастило: фотохудожників багато, а професійні критики їхньої творчості - на вагу дорогого фотоапарата.
... Джон Рьоскін, англійський письменник, художник і теоретик мистецтва, зауважив: «Найбільший дар людської душі у цьому світі полягає у здатності побачити щось і ясно розповісти про побачене». Ця думка висловлена давно - у XIX столітті. Та чи застаріла?.. Відповідь - за вами.
Опанування візуальною мовою - шлях до ясності. І стосується це і творців, котрі пишуть світлом. Ясність досягається умінням бачити, спостерігати, увічнювати. Опанування комп’ютерних технологій в обробітку відзнятого фотоматеріалу - коректорська штука. Не більше! Якщо більше - то вже трюки. Може, й підміна понять про суть фотомистецтва - світлописати або ж - світлом писати. Світлом і душею! Справжні художники відображають дійсність у той же спосіб, що й Джон Рьоскін у позаминулому столітті. Думкою і пензлями. Все більше фотохудожників «підправляють» своє «побачене щось» різними фотошопами. А це вже - лотерея. Для одних виграшна, для інших - програшна... Експеримент? Можливо. А як же зі «здатністю бачити»?
Про досвідчених авторів - іншим разом. Кілька слів про молодих. Наталя Джерук. Улюблений жанр - портрет. А ще освоєння професійних прийомів: контакт з героєм... погляд в камеру... положення рук... У кадрі - діти. Чи можуть не зупинити ваш погляд світлини «Чарівний глечик», «Катюша», «Блакить», «З ведмедиком»? Або Наталя Алтипіна. Світлина «Чай з лавандою» - зразок класичної предметної зйомки. Вражає все: композиція, постановка світла, колористика. А це вже далеко не учнівство. Глибоким психологізмом на межі відчайдушності й страху пройнята світлина Юлії Гори «Той, що не знає страху». Чуєш гуркіт морського каміння на передньому плані, наближення шторму, а людина в човні веслує назустріч бурі, «неначе в бурях спокій є» (Ю. Лєрмонтов, «Парус»).
Три жіночих імені - не випадковість, а, схоже, тенденція. Саме «жіночі» фотороботи (хай не ображаються метри світлопису) задають тон звітній виставці «Південь-2019». Решта - небуденна і буденна... «класика». Буденного - більше.
Василь Піддубняк
«Новий день».- №42 (5397).- 02.10.2019.- стр.18
