on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      

Новини регіону

23.03.2017, 11:33

Демократичний розвиток областей України – Херсонщина не пасе задніх...

31.10.2016, 09:39

Відкриття фотовиставки "Європейці в Таврії"

27 жовтня в Херсонській  обласній універсальній науковій бібліотеці ...
19.10.2016, 12:02

На Zабалці 2016 - триб'ют парасолькам!!!

Відичне Православ’я

Оскільки нині наша минувшина щільно наповнюється хибними міфами ми пропонуємо читачеві довідатись детальніше про поняття «правоcлав’я», яке справді є невідємною складовою національної ознаки нашого та інших Слав’янських народів. Тож з'ясуємо правдивий зміст стародавніх слів „Права” і „Слава”, які складають основу наведеного двокореневого поняття.

Споконвічне Слав’янське слово „Права” лягло в основу таких священних понять як: сПРАВедливий, ПРАВда, ПРАВило, ПРАВедник, ПРАВитель. Усі ці слова асоціюються у нас з добром, світлом – усілякими чеснотами. Це сталось з тієї причини, що в давнину світ, де жили Вишні Боги називався не інакше як ПРАВА. Відтак слова, які мають корінь «прав» пов’язані з Богом, божеським, божественним, а тому мають позитивне значення. У Праві перебувають Рідні Боги та душі Світлих Предків. Таким чином Права - це не лише світ Богів, - це закони, за яким живуть люди та Боги.

Прадідівська віра у Праву ніколи не зникала, її неможливо побороти, адже вона є живою душею народу. Ні примус, ні тортури влади не змусили наш народ прийняти чужовір'я. Тому загарбники пішли на підступ, підмінюючи поняття та утинаючи звичаєві назви і обряди, тим самим підганяючи їх під власне віровчення. Так, наш Бог Сварог став Саваотом, Велика Матінка Лада іменувалась тільки Богоматір’ю, від багатьох імен Велеса залишились тільки Власій та Василь, Перуна перейменували на Іллю, але залишили Громовержцем, від Дажбога залишився тільки епітет Син Божий, Світовита перетворили на Святого Вита і таке інше.

Це спричинило поступову втрату змісту рідних обрядів і назв, викривлення і спрощення відичної Віри Предків. Та якби не було важко, роди Волхвів берегли Віру у незмінному вигляді, знаючи, що настане час Великого Відродження. Сьогодні Русини-Українці вже усвідомили початок нового вселенського підйому і розквіту відичної духовности. Звичай повідає, що священне поняття „Права” - це сукупність Божественних Законів, які ПРАВлять Всесвітом.

Друга складова словосполучення Православ’я – „Слава”, це ім’я Богині, котра супроводжує до неба достойних воїнів, що загинули на ратному полі. Богиня Слава (Красна Зоря) є проявом Великої Матері Лади. Слава втілює собою шлях, заповіданий Русинам Рідними Богами, Мати Слава є виразом нашої Віри, тому ми звемо себе Слав’янами: “Слава Отцям і Матерям нашим, що вчили нас про Богів і водили за руку до стезі правої. Так ішли, і не були лише хлібожерцями. Бо ми Слав’яне, - Руси, які Богам славу співають;і тако суть Слав’яне тому.” (Велесова книга, дощ-8 (2).

Шлях Матері Слави ознаменовує собою усю сукупність шляхетних якостей людини, які дозволяють піднестися на найвищий щабель розвитку душі – життя у Праві.

Незайвим буде згадати й те, що пребагато Слав’янських імен містять у собі частинку „слав”: Святослав, Ярослав, Родослава, Мирослава, Станіслав, Богуслава, Борислав, Братислава, Велеслав, Зореслава, Воїслав, Звенислава, Володислав , Ладослава, Переяслав, Православ…

Отже, зміст поняття „Православ’я” дослівно розуміється як «Прави славлення», а світоглядно, глибинно як «прямування до Світу Вишніх Богів». Саме у такому розумінні вживається слово „Православ’я” у родовій вірі Русинів.

Православ’я - це духовний шлях Слав’янських народів, навіть зараз, це слово використовується тільки в мовах наших братських народів.

Коли ми нарікаємо себе сповідниками Слав’янської Віри то визначаємо свій шлях у Явнову світі спрямований на єднання Роду Небесного та роду земного. Нарікаючись сповідниками Відичного Православ’я ми визначаємо напрямок нашого духовного розвитку – на поєднання з Вишніми Богами Прави, творцями тілесного Всесвіту.

Звідкіля ж узялось так зване «православне християнство»? Літописи Х-XIV ст. переконливо свідчать, що христосіянство прийшло на Русь із Греції під назвою „віра Христова”, «нова віра», «істинна віра», «грецька віра», а найчастіше «правовірна віра християнська».

Хочу особливо звернути увагу читачів, що вперше слово «православ’я» зустрічається в «Посланні митрополита Фотія Псковського» під 1410-1417 рр., тобто через 422 роки після запровадження християнства. А словосполучення «православне християнство» і того пізніше, у Псковському першому літописі під 1450 роком, через 462 роки після хрещення Руси-України. Це викликає в нас серйозне здивування!!! Якщо слово «православ’я» має відношення до христосіянства (як стверджують наші опоненти), чому його не використовували самі ж христосіяни протягом півтисячоліття?!!!

Отже, наголошуємо, виходячи з незаперечних фактів, підтверджених документами, написаними монахами та ієреями: “ПРАВОСЛАВНИМИ” ХРИСТОСІЯНИ СТАЛИ ЛИШЕ 597 РОКІВ ТОМУ, 422 РОКИ ВОНИ НАЗИВАЛИ СЕБЕ ВИКЛЮЧНО ПРАВОВІРНИМИ.

І це цілком правильно, бо грецьке слово «ортодоксія» в перекладі з грецької значить «правовір’я». «Ортос» - означає «правильне», «пряме», «доксос» - «думка», «переконання», «віра». Саме тому в Західному світі християн східного обряду звуть не інакше як «ортодокси».

Дивним виглядає церковний переклад слова «ортодоксія» як «православ’я», бо «слава» по-грецьки - «кюдос», звідти стародавнє місто Кідонія на Криті, назва якого перекладається як «Славне».

Розв’язка цього протиріччя нам відома. Греко-ортодоксія (правовірне христосіянство) у XVI ст., після приєднання українських земель до Польщі, опинилась у жорсткій боротьбі з римо-католицизмом. Тому, шукаючи собі опори, церква прийшла до єдиного рятівного виходу – частково перейняти відичні духовні звичаї Русинів. Найперше вони перетворили «правовірну віру християнську» на «святе православ’я». А за тим перестали боротись з відичними звичаями і прийняли як свої Великодні писанки, культ Предків, Зелені свята, Купальські святки, Покрову, Калиту, Коляду, Стрітення та інші.

Для того, щоб відновити лад і єдність з Рідними Богами, розпочнімо осягнення духовного скарбу, який зберегли для нас Предки – пізнання сутности істинного православ’я - Рідної Православної Віри – Відичного Православ’я.

Віра наша споконвіку була і залишиться довічно Православною, бо повсякчас вказує нам шлях до Рідних Богів Прави. Православними одвіку були отці наші і нам не бути іншими! «Православне християнство» термін настільки ж абсурдний як і «православне мусульманство» чи «православний іудаїзм».

1. 11.08.2011 18:53
Руслан

Во многом я согласен! Весь тот блеф,что нам до сих пор преподносит современная церковь. Мягко говоря ........!!!  А вас я поддерживаю. УДАЧИ!!!!

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.