Причащання красою
Персональна фотовиставка «Асканія XXI» в обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара стала однією з пам'ятних подій року в культурно-мистецькому житті краю. І символічно, що відкрився вернісаж на відзначення Дня науки та Дня Європи. Автор унікальних світлин, директор Біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф. Е. Фальц-Фейна Віктор Гавриленко поєднує у своїх світлинах науковий підхід до об'єктів зйомки і вроджену європейськість у ставленні до хвилюючого світу природи.
Нова виставка - ще одне підтвердження тому, що Віктор Гавриленко, заслужений природоохоронець, кандидат біологічних наук, на сьогодні є одним із провідних, якщо не провідним фотоанімалістом України. Принаймні я кращих не знаю. Втім, чи ж випадково відвідувачі торішнього показу творів фотоживописця під схожою назвою «Асканія-Нова», що проходив у Центральному будинку художника в Києві, назвали «шедевральною»? І добре, що зі своїми новими творами Віктор Гавриленко знайомить нас саме «наживо», а не з тиражованих сторінок хай навіть ошатного видання. Поки що вітчизняні фотоальбоми за своєю спромогою передавати мистецькі тонкощі оригіналу зримо поступаються альбомам фотографів-анімалістів Стіва Блума, Майкла Ніколоса чи Ніка Брандта.
З огляду на сказане вище, Віктор Гавриленко правильно чинить, що для знайомства з багатством всесвітньо відомої «Асканії-Нової» і зі своєю творчістю обирає саме поліфонічну виставкову форму. Та й матеріальних витрат значно менше. Мистецтвознавці і просто природолюби, аналізуючи творчість Віктора Гавриленка, відзначають головне: авторські фото професійного біолога «дихають життям степу і захоплюють художньою майстерністю. Прекрасні пейзажі оповідають про степові привілля, безмовне торжество природи у неспішному кругообігу угасань і відроджень, таїнство флори і фауни».
Та вчений-фотохудожник з Асканії-Нової передовсім - анімаліст. Анімалістика - найскладніший жанр фотомистецтва зі своїми вимогами - від довготерпіння до спеціальної оптики.
- Насамперед важливо виявити місце, де знаходяться рослина чи тварина, і вже у залежності від того, який об'єкт зацікавив фотографа, відпрацьовується стратегія зйомки, - ділиться секретами творчості Віктор Гавриленко. - Досить часто буває так, що можна цілими днями ходити і не знаходити того об'єкта, який поставив за мету зняти. І мої колеги-науковці, а також фото-художники-анімалісти знають, що це таке.
- Коли ж уперше, Вікторе Семеновичу, Ви поринули у це, так би мовити, жанрове довготерпіння?
- У молдовському заповіднику «Кодри», де я тоді працював. Біля гнізда осоїда я просидів у схованці 43 дні - від початку виведення пташенят до їхнього вильоту з гнізда!
- Так довго?
- Це, в принципі, цілком нормально.
- Ваші світлини - безцінні документи епохи, адже багато видів рослин, тварин, птахів, на превеликий жаль, стають жертвами зміни клімату, а переважно - цивілізації і варварського втручання людини у природу.
- Це справді так. Взяти тих же сірих журавлів. Цих птахів, які є символом довголіття і туги за рідним краєм, сьогодні в Україні залишилося всього близько 700 пар. А от на території «Асканії» можна побачити до 44 тисяч! От і зараз у заповідному степу перебуває близько двох тисяч журавлів, які не відлетіли далі на північ, а залишилися літувати у наших краях. Як же пропустити таку нагоду і не відзняти бодай кілька сотень кадрів?..
Признаюся: більш цікавого, емоційного і глибокого співрозмовника-природолюба і фотохудожника в одній особі, ніж Віктор Гавриленко, я не знаю, хоч об'їздив більше половини областей України. Жести його при розмові більше схожі на режисерські - знакові й об'ємні. Але не постановочні: природа позувати не вміє. Вловити порух ковили чи пташиний лет - все одно, що упіймати блискавку. Це вдається не всім. Віктору Гавриленку вдається. Упродовж тридцяти літ!
І немає у всесвітньо відомому біосферному заповіднику «Асканія-Нова» рослини, звіра чи птиці, які б не потрапили у фотооб'єктив директора унікального степового резервату, біологічна різноманітність степових екосистем якого налічує понад 500 видів рослин і більше 3000 видів тварин.
За прозаїчними назвами світлин («Гра води», «Важкі думки», «Таємничі ночі», «І в Асканії бувають зими» та ін.) криється поезія дикої Природи з притаманними лише їй неспотвореними характерами, ритмами, укладами... І цю притаманність митець української анімації Віктор Гавриленко тонко передає. Передає як учений-натураліст і як неординарний майстер світлопису.
Василь Піддубняк
«Новий день».- №25 (5176).- 18.06.2015.- стр.15
