Розкажи про своє село
Редакція газети вирішила започаткувати нову рубрику «Розкажи про своє село». Тільки той, хто пам'ятає і цінує своє коріння, здатен перенести цю любов на благо суспільства, виховати гідні покоління дітей та онуків, зробивши їх патріотами, котрі працюватимуть заради процвітання рідної землі, збереження та примноженням багатств, заради сім'ї та «цінностей. Родовід сотень тисяч людей починається саме з сільської глибинки. Для них мала батьківщина - то сіль землі, джерело, до якого хочеться повернутися в радості і в горі, аби відновити сили та душевну рівновагу. А звідки починається ваш родовід, кому і чому ви завдячуєте, ким і чим пишаєтеся в рідному селі? Розкажіть нам про нього, а найцікавіші історії ми обов'язково переповімо на сторінках «Нового дня».
Ось одна з таких розповідей - про село Леонтіївку Новоронцовського району та добрі традиції місцевих мешканців.
Рідна земля завжди вабить тих, хто на ній народився. Які б відстані не розділяли колишніх односельців, однак добра традиція ось вже 25 років поспіль збиратися гуртом в останню неділю травня щоразу згуртовує все більше леонтіївців. Село Леонтіївка Нововоронцовського району стало колискою для багатьох, кого згодом доля розкидала по різних куточках України. Та вони пам'ятають своє коріння і цінують родинні зв'язки з малою батьківщиною. Щороку приїздить на своєрідний день села сім'я Ткаченків з Києва. Нинішнього року вперше з родичами навідався в Леонітївку і син Сергій, котрий був приємно вражений щирістю и гостинністю місцевих мешканців. З Дніпропетровська на свято завітав 84-річний Іван Гелеверя разом із сином - херсонцем Анатолієм. Із Золочева постійно приїздить нині вже 82-річний Володимир Коробка, з Кривого Озера - Тетяна Брага. Після тривалої розлуки жінка припала до пам'ятника селу, промовляючи: «Боже, яка я щаслива - я знову в Леонтіївці!».
Дякували гості за догляд за могилами на місцевому кладовищі Віктору Ляхівцю та його родині. Побачитися з односельцями приїхала найстарша леонтіївка Євдокія Яценко, котрій пішов 91-й рік. Жінка прибула разом з донькою та онуком. Торік старожилці тут вручили пам'ятну медаль. Тепер вона має їх три, однак ця - найдорожча. Нинішнього року такі пам'ятні відзнаки вручили ще п'ятьом старійшинам.
Невдовзі Леонтіївка відзначатиме 235-річчя, тож з цієї нагоди вирішили виготовити ще й ювілейні відзнаки.
В селі шанують його історію, підтримують порядок, а до свят готуються всією дружною громадою. Кожен прагне поділитися найяскравішими спогадами, підготувати культурну програму. Адже гості збираються з різних міст, тож є про що погомоніти. Призвичаїлися навідувати малу батьківщину батьків та дідів (навіть тих, кого вже немає в живих) і їхні діти й онуки. Їм цікаво, де ті малими босоніж бігали по росі, провели молоді роки, де закохувалися і мріяли про майбутнє. Кожен, кого доля пов'язала з селом, щиро бажає, аби воно не пішло в небуття, як сотні інших. Аби цю священну для них землю не торкнулося забуття, вони вирішили гуртом відновити пам'ятник селу, створити список його мешканців, збирати спогади односельців. Леонтіївку увічнюють у віршах та полотнах, про неї навіть складають пісні...
Л.Терещенко
Джерело інформації: «Новий день».-09.07.2007
Ліна