on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930    

Новини регіону

23.03.2017, 11:33

Демократичний розвиток областей України – Херсонщина не пасе задніх...

31.10.2016, 09:39

Відкриття фотовиставки "Європейці в Таврії"

27 жовтня в Херсонській  обласній універсальній науковій бібліотеці ...
19.10.2016, 12:02

На Zабалці 2016 - триб'ют парасолькам!!!

> Персоналії > Візуальне мистецтво > Бережний Олександр Миколайович > Романтик океанських просторів і гірських краєвидів - про рідне місто

Романтик океанських просторів і гірських краєвидів - про рідне місто

15.06.2007

У ці дні у Виставковій залі обласної організації Національної Спілки художників України панує особлива атмосфера. Почуття відвідувачів - мов барви веселки: світлі й радісні від захоплення красою рідного міста, з любов`ю відтвореною художником; печальні й гіркі від усвідомлення того, що декотрі мальовничі куточки Херсона вже втрачені назавжди, вони залишились лиш ось на цих акварелях...

Знаний в Україні художник наш земляк Олександр Бережний представляє свою персональну виставку, присвячену виходу в світ у видавництві «Наддніпряночка» книги «Херсон очима художника», де вміщено 200 найкращих акварелей митця:
- Працював над серією близько чотирьох років. Виходив Херсон від Забалки до Циганської слобідки. Прикметно, що один і той же краєвид, будинок у різні пори року і в різний час доби сприймаються по-іншому... Всього на тему рідного міста створив понад 300 акварелей. Якби ж знайшовся меценат, котрий придбав їх для міста - то був би великий подарунок і нинішньому, і наступному поколінням херсонців.

- Які подальші творчі плани? Поцінувачі Вашого таланту вправі чекати від Вас нових робіт не лише херсонської тематики, а й нових гірських краєвидів; морських пейзажів?
- Так, є й незавершені роботи, й нереалізовані задумки з часів мах мандрувань світом. Постараюсь найближчим часом втілити їх.
...Тим часом книга відгуків поповнюється новими і новими захопленими записами: "Дорогий друже!..», «Любий тату!..», «Шановний колего!..»
А ми, перегортаючи книгу «Херсон очима художника», ще і ще раз перечитаємо глави, написані самим художником не пензлем, а пером.

ГОРОД, КОТОРЫЙ ЕСТЬ
«Искусство если не хлеб, то вино жизни» Рихтер, немецкий художник Серый холодный февральский день. Мерзнут пальцы, держащие карандаш и альбомчик. Уже полчаса, прислоняясь к стене дома, прячась от пронизывающего ветерка, дующего с низовьев Днепра, я рисую старое здание на Суворовской, идущее под снос. Это одноэтажное, довольно длинное строение, в котором недавно было кафе «Версаль». А когда-то здесь находилась первая на Юге Малороссии гимназия. История идет под снос. Скоро здесь вырастет новый корпус с квартирами для небедных. Надо успеть!

Ставится глухой забор, съезжается техника. Зябко. Переминаюсь с ноги на ногу. Подошли два мужика, заглянули через плечо. Пошептались, поздоровались, отошли. Минут через пятнадцать вернулись и поставили у моих ног недопитую бутылку портвейна: «Согрейся, мужик - вон руки совсем синие. Вино гарнэ, не побрезгуй...». «Спасибо!».
Дома, напившись чаю с лимоном, сел за мольберт и начал переводить рисунок в акварель. По всему рисунку аббревиатура из двух-трех букв - сокращенные названия цветовых пятен. Напрягаю зрительную память.

Первое - композиция, второе - колорит, от общего к частному. Здесь детали тоже важны.
Архитектура старого города. Сколько их, этих этюдов старых улочек и домов моего родного города написано? - я уже сбился со счета. Каждый раз, выходя на пленэр, за очередным углом я открываю все новое и интересное. А я ведь самонадеянно думал, что знаю свой город. Мне говорят, - ну что тут можно рисовать - от силы 10, ну 20 сюжетов и все, весь Херсон. Нет, оказывается. На фоне современной архитектурной эклектики старые, пусть и обветшавшие здания, покрытые виноградом или рекламными вывесками, имеют неповторимый шарм прокаленного солнцем южного портового города.

Одна Суворовская чего стоит! Ее переименовывали, перестраивали... Вспоминаются строки из романа К.Кудиевского «Песня синих морей»: «...На главной улице Колька долго и оторопело смотрел на таблички с номерами домов. На одной из них значилась улица Лассаля, на другой - Чкалова, а через квартал - Первого мая. Он не знал, что эту улицу ежегодно переименовывали, хотя херсонцы упрямой настойчивостью продолжали называть ее Суворовской».

Херсон провинциален - по своей сути, хотя имел шанс стать Южной Пальмирой - таковой была мечта Светлейшего князя Потемкина Таврического. Не сбылась. Но Херсон всегда был портом и именно порт, как писал К.Кудиевский, «создал своеобразный и неповторимый облик города».
Набросок за наброском, этюд за этюдом. Я внимательно вглядываюсь в фасады и силуэты домов, рисую разнообразные с завитушками козырьки над дверьми, мне нравится живописная пестрота облупленной штукатурки. И тут же попадаются фешенебельные особняки - стекло, бетон и декоративный кирпич. Блеск и нищета. Я стараюсь в этюдах сохранить все приметы, характерные для Херсона, по которому я скучал в своих путешествиях по синим горам, штормовым морям и дальним экзотическим странам.

Мне снились днепровские плавни в утренних туманах, осокоры и верболоз Потемкинского острова, улочки старого центра своего далекого города, напоенные зноем таврийского лета...

Наддніпрянська правда.-15.06.2007

 

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.