on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Новини регіону

23.03.2017, 11:33

Демократичний розвиток областей України – Херсонщина не пасе задніх...

31.10.2016, 09:39

Відкриття фотовиставки "Європейці в Таврії"

27 жовтня в Херсонській  обласній універсальній науковій бібліотеці ...
19.10.2016, 12:02

На Zабалці 2016 - триб'ют парасолькам!!!

Справжнє українське сафарі
 

А знаєте, що у цілому світі немає двох однакових зебр! Їхні смуги - це їхні імена, бо вони завжди індивідуальні. А блакитний гну - одна з найлютіших тварин. Зростом він до 145 см, важить до 270 кг, а за голос має гучне, гуняве хрюкання.

А шляхетні павичі люблять мешкати зовсім не в палацах, а у височенних густих лісах. І з дивовижною легкістю вони пробираються крізь непролазні хащі. Всі ці унікальні створіння так чи інакше страждали від людини. Американських бізонів на початку 18 ст. було більше 600 млн. Після приходу європейців на континент чисельність їх (вже у 1889 році!) впала до 835. Не вкладається в голові, але у стадо стріляли задля розваги, просто з поїзда, що зупинявся серед степів. Поїзд рушав далі. Туші вбитих ніхто не підбирав.
На цій планеті можна було б поставити хрест, якби тут жили самі кровожерці. Проте, на щастя, були такі особистості, як Фрідріх Едуардович Фальц-Фейн, який відгородив для бідолашних тварин частинку степу і назвав його "Асканія-Нова".

З часів заснування - кінця 19 ст. - межі зоопарку значно збільшилися. Прибували нові тварини, що потребували притулку. Так, коней Пржевальського повністю винищили в Китаї, бо ті поїдали посіви і зманювали домашніх кобилиць. Асканія-Нова стала першим у світі місцем, де взялися за розмноження в неволі цих диких коней, і де народилося 400 лошат. Зараз тут найбільше у світі стадо - 84 тварини. А це близько 5,6% від поголів'я на усій планеті. А що особливо приємно, у 1992-1993 роках з Асканії-Нова до Монголії вивезли 21 коника, і вони прекрасно освоїли місця природного проживання.

Із різноманіттям тварин, що прибували, збільшувалася й кількість розплідників. Сьогодні в них виводять і червонокнижних степових орлів, і декоративні породи курей, качок, папужок. Останніх у заповіднику можна придбати і ще й отримати професійну інструкцію з догляду. Фахівці, що виводять заповідних тварин, часто стають для вихованців найближчими істотами. Скажімо, перший шлюбний танок самець страуса виконував перед співробітницею зоопарку, бо бачив її з народження і щиро вважав представницею свого виду.

Серед найгучніших досягнень науковців Асканії-Нової - роздоювання самки антилопи канни. На її батьківщині, в Африці, тварину так і не навчились доїти. А дарма. її жирне молоко має неабиякі лікувальні властивості.
У заповіднику немає хижих тварин, проте незвичайних істот на копитах вистачає. Хто такий сайгак, на словах пояснити непросто. Тулуб і копита, як в невеличкої антилопи, а замість носа - зворушливий хоботок. Таке цікаве поєднання пояснюється віком цього виду, адже антилопи сайги - ровесники мамонтів.

За воротами зоопарку губиться в далині заповідний степ. Можна сісти на возика і, під розповіді екскурсовода, дві години маневрувати поміж оленів, зебр, бізонів та багатьох інших копитних, що дружно співіснують просто неба. І весь цей час над головою літатимуть вільні качки, канадські казарки та їхні заповідні пернаті сусіди. Екскурсія разом з відвідуванням зоо- і дендропарків триває майже 5 годин. Коштує це 30 грн. з людини, а враження - незабутні.

Зовсім трохи треба пройти чи проїхати до ботанічного парку. На цьому шляху мешканці селища спокушатимуть вас пір'ям павичів, лікувальним рогом кафрського бика та ще бозна-чим. Не вірте їм! Пір'я привезене з Туреччини, а бики не скидають роги. Усі сувеніри живої природи купувати варто лише у кіоску заповідника.

Дендропарк, за враженнями, не поступається зоопарку. Він побудований пізніше, у 1887 році, за проектом одеського архітектора Дюфрена. Але, щоб у 1914 році його стежками гуляв сам Микола ІІ, барону довелося чимало попрацювати. По-перше, провести полив на засолені грунти. Для цього обладнали дві артезіанські свердловини, потім збудували водонапірну башту. За зрошувальну систему на конкурсі в Парижі Фальц-Фейну присудили Гран-прі. Тепер у парку 220 видів рослин. Деякі з них - просто ботанічні сенсації. Наприклад, метасеквойю вважали зниклою разом з динозаврами. А коли в 1945 році знайшли в Китайських горах кілька рослин, - привезли й до Асканії-Нової. Найромантичнішим у парку є дерево гінгхо, його ще називають "деревом Гете". Знаменитий поет був не менш талановитим ботаніком. Якось у листі до дівчини він надіслав символ кохання - листочок з дерева гінгхо. З того часу усі туристи-романтики шукають під деревом листя. "Мешкають" в парку і просто корисні рослини. Отак постоїш з годинку в нетрях козацького ялівцю, і вся одежа на тобі продезинфікується. Лише 1 га цих чагарників здатен покращити повітря в невеличкому місті.

В дендропарку є ліски, галявини, озерця, чимало струмочків і, звичайно ж, "скіфські кургани". І хоча вони штучні, і ніяких скарбів не таять, все ж ніяковієш перед тим, які величні могили насипали вояки. Вчені довели, що на верхівці кургану стояли їх уособлення, а зовсім не "скіфські баби". Адже з тюркського "баба" перекладається "воїн". Та серед кам'яних фігур зустрічаються й жіночі, що уособлюють матір... І хоч спливло не одне тисячоліття, від цих фігур променить надзвичайна енергетична сила. Байдуже до цього лише вандалам: блукаючи парком, ми натрапили на бабу "з посмішкою", вишкрябаною гострим предметом...

Лише за цей рік Асканію-Нову відвідало близько 70 тис. туристів. І кількість бажаючих побачити степову красу дедалі збільшується. З квітня й до останніх теплих днів листопада цей світ чекає на шанувальників.

Дар'я Аверченко
"Вгору", № 41, 7.10.2004 г.

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.