Степовичка з діда-прадіда

Спершу було слово... Це відомий вислів із Книги Книг - Біблії.
Та саме слово нидіє у болоті сірих буднів доти, доки творчу силу в нього спроможний вдихнути справді талановитий Майстер.
Степовичка з діда-прадіда, наша землячка з Голої Пристані, Наталя КоломІєць серед письменників рідного краю займає чільне місце по праву.
Слова великої дочки українського народу Лесі Українки: «Ні, я хочу крізь сльози сміятись, / Серед лиха співати пісні, / Без надії таки сподіватись, / Жити хочу - Геть думи сумні!» для самобутньої поетеси Наталі Коломієць, стали девізом нелегкого життя. Через важку хворобу, не маючи можливості вільно рухатися, ця молода і вродлива жінка робить те, що не під силу здоровій людині, до того ж ніколи не скаржиться на долю. В царині слова вона працює плідно і багато вже більше десяти років.

Її поезії збірок «Кошик зірок», «Я щаслива», «Відлуння душі», «Дорога до себе» давно полюбилися читачам-землякам; привертають увагу органічністю звучання, визначеністю світоглядних принципів самої авторки, прагненням вплести СВОЄ СЛОВО в рясний вінок сучасної української поезії. Кращі вірші із даних збірок пронизані світлими почуттями любові до рідного краю, отчого дому, краси та делікатності людських взаємин. Твори Н. Коломієць друкувалися у літературних журналах: «Дніпро», «Дзвін», «Вітчизна» в обласній та місцевій періодиці, увійшли до альманахів «Таврія поетична», «Вежі та вітрила», «Таврійського краю краса». У творчому доробку поетеси є низка пісень, які неодноразово звучали по радіо і в телеефірі, а також - зі сцени Палацу культури «Україна» у виконанні провідних народних і заслужених артистів-співаків. Неодноразово її пісні нагороджувалися дипломами та грамотами на різних конкурсах і фестивалях як місцевого, так і всеукраїнського рівня.

Своєю творчістю, тканою червоними і чорними нитками, долаючи, здається, непідвладне, вона розправляє свої дужі крила і надихає не одного композитора на створення пісень, почерпнутих із живодайної криниці - народної мудрості, не вигаданої, а пропущеної через власне серце і душу.
І ось ми тримаємо в руках нове дітище - поетичну збірку «Гола Пристань - лілея моя». Це своєрідне освідчення авторки в любові своєму рідному місту, приуроченому до його юного 300-літнього ювілею. В книзі є вірші як українською, так і російською мовами. 

Збірка складається із двох розділів:«На долонях степу» і «Срібна пісня душі». У першому розділі авторка веде читача на баштанне, соняшникове поле чи на острів «Тендру», що у Чорному морі; подає розмаїття мальовничих описів довкілля рідного міста і його архітектурних принад - все те, що виражає глибоку любов до рідної землі та людей, які на ній живуть. Вражає різнобарвність тропів, епітетів, порівнянь, свіжість метафор. І все це в дарунок невеличкому провінційному містечку, на півдні України, яке для душі авторки варте - «... красот Парижа». 

Другий розділ «Срібна пісня душі» - це суто пісенні тексти, мотиви яких не повторюються, бо формувався світогляд поетеси-піснярки під впливом рідного степового краю, який на думку авторки є - «часточкою раю», бабусиної пісні, казки, трудолюбивих хлібодарів та народних звичаїв, традицій, легенд, переказів... Пахощі степу, євшан-зілля, стиглого колоса і духмяної паляниці, натруджених рук і дзвінкоголосої, щирої пісні надихали поетесу на створення таких пісень, як: «Сонячна земля», «Мій краю степовий», «Гола Пристань -божий дар», «Отцовская земля», «Серце Таврійського краю». В ми бачимо велич, красу, багатство нашого півдня України.

Такі пісні, як: «Зорі купальські»,«Біла лілея» - це вІзитівки однойменного фестивалю і герба міста. «Рідна пристань», «Місто моє» - це пісні-пам'ятки для випускників, щоб любили і не забували отчий дім і рідний край.
 

Пісні «Нерозділена любов», «Родинне дерево», «Тобі дарую», «Город детства» мають автобіографічні мотиви для багатьох мешканців Голої Пристані. «Голый Перевоз» - це невмируща, давня, багатостраждальна історія краю і вона виконується в стилі «року». «Срібна пісня душі», «Пісня про Дніпро», «Голопристанський вальс» - навівають ностальгію спокою, народжують у серці почуття дружби і поваги до всіх, хто живе на прекрасній квітучий землі Голопристанській. Слово єднає серця.
Інтимна лірика подається на фоні голопристанських пейзажів у жанрі легкого, всіма визнаного, шансону: «В Голой Пристани дождь», «Белый жемчуг фонарей», «С днем рождения, город!», «Город на Конке», «Гола Пристань - лілея моя».

Всі вони дарують багату духовну уяву і несуть релаксаційне навантаження.

За визначенням Івана Франка, письменницький талант характеризується такими якостями:
- велика сила уяви, фантазії, художнього мислення;
- здатність глибоко проникати в процеси та явища навколишньої дійсності;
- самоконтроль і критичне ставлення до результатів своєї праці, що змушує письменника переробляти й удосконалювати вже написаний твір;
- сила волі, витримка, величезна працездатність.

Мусимо визнати, що попри усі життєві негаразди, усе це є у Наталі Коломієць, трудолюбивої степовички з діда-прадіда.
Тож побажаємо їй довголіття і творчої наснаги! Хай у її поезії ще довго панує дивовижна гармонія ідеї і образу, думки й почуття, звуку і ритму!!!
 

Таїсія Щерба - поетеса, літературний критик, прозаїк, публіцист, член Національної спілки письменників України.

Н.Коломієць. Гола Пристань - лілея моя. - Гола Пристань., 2009
 

Напишіть свій коментар

Ваше ім'я

E-mail (не буде опублікований)

* Текст повідомлення

Введіть число, яке Ви бачите праворуч

Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.