on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Новини регіону

23.03.2017, 11:33

Демократичний розвиток областей України – Херсонщина не пасе задніх...

31.10.2016, 09:39

Відкриття фотовиставки "Європейці в Таврії"

27 жовтня в Херсонській  обласній універсальній науковій бібліотеці ...
19.10.2016, 12:02

На Zабалці 2016 - триб'ют парасолькам!!!

> Персоналії > КУЛЬТУРОЛОГІЯ > Суворов Олександр Васильович

 Суворов Олександр Васильович


13 листопада 1730 року - 6 травня 1800 року.

О. В. Суворов - російський полководець, один із творців передового військового мистецтва.
О. В. Суворов народився у  Москві в дворянській сім’ї. Його батько Василь Іванович, почавши військову службу ординарцем Петра I, став згодом сенатором і генерал-губернатором.
Вивчати військову справу Суворов почав під керівництвом батька. У 1742 р. він був зарахований у гвардійський Семенівський полк в чині капрала, у 1754 р. підвищений до поручика  і переведений в Інгерманландский піхотний полк. В Російсько-турецькій війні 1768 - 1774 р.р. Суворов брав участь вже у званні генерал-майора. Результат цієї війни значною мірою визначила перемога Суворова на правому березі Дунаю (1773 р.), де він, з 18-тисячним загоном, зміг обернути до втечі 40-тисячну армію турків.
 

У 1774 р. Суворов був відряджений на Урал для придушення повстання Пугачова, але до того часу Пугачов був схоплений змовниками, і Суворов лише доставив його в Сімбірськ.
Після початку Російсько-турецької війни 1787 - 1791 рр.. Суворов у чині генерал-аншефа був призначений командиром корпусу, якому була доручена оборона Херсон-Кінбурнського району. У ході військових дій корпус Суворова у складі армії Румянцева розгромив турецький десант у Кінбурні і завдав нищівної поразки у Фокшанах. У 1790 р. російські війська під командуванням Суворова штурмом взяли фортецю Ізмаїл.
Суворовим був складений своєрідний Солдатський підручник "Наука перемагати", в якому в короткій та образній формі викладено основні положення тактики і системи навчання військ.

Після вступу на престол Павла I (1796 р.) в армії були введені Прусські порядки, що не відповідали поглядам Суворова. У 1797 р. він був відправлений у відставку і висланий в село Кончанське. Однак, після вступу Росії до антифранцузької коаліції, уряди Англії та Австро-Угорщини зажадали від Павла I призначення Суворова головнокомандувачем союзними військами, на що Павло I був змушений погодитися.
Найяскравіша сторінка історії військового мистецтва - Італійський й Швейцарський (1799 р.) походи Суворова. Перехід армії Суворова через Альпи (штурм перевалу Сент-Готард і форсування Чортового мосту ) і понині є неперевершеним зразком військової стратегії і тактики.
Після того, як російські війська були відкликані з театру військових дій, Суворов знову потрапив в опалу і йому було заборонено з'являтися при дворі Павла I. У 1800 р. Суворов важко захворів і в тому ж році помер.


СУВОРОВ Олександр Васильович (13.11.1730-6.05.1800), видатний полководець, генераліссімус (1799), граф Римнікський (1789), князь Італійський (1799).
У 1742 Суворов був записаний в Семенівський полк, почав у ньому службу капралом в 1748. У 1754 поручик Суворов був призначений в Інгерманландскій полк. У 1756-59 був на різних штабних посадах. Свою бойову діяльність підполковник Суворов почав в роки семирічної війни (1756-63), брав участь у битві під Кунесдорфом (1759), у захваті Берліна (1760), у 1761 командував окремим загоном, завдав ряд поразок прусській армії в Польщі і діяв під Кольбергом. У 1763 - 69 в чині полковника (1762) та бригадира (1768) командував Суздальським піхотним полком в Новій Ладозі. У 1769-72 бригада генерал-майора (1770) Суворова діяла проти загонів польських конфедератів. У 1773 Суворов був направлений в 1-шу армію П. А. Румянцева. Велике значення для успішного закінчення Російсько-турецької війни (1768-74) мала перемога Суворова при Козлуджі (1774), де російський 18-тисячний загін розбив 40-тисячну армію турків. У кінці 1774-75 Суворов у Поволжі брав участь у переслідуванні Є. І. Пугачова. Подальша служба Суворова була пов'язана з південними районами і межами Росії: у 1778 - 79 командував Кубанським і Кримським корпусами, у 1780-82 - в Астрахані, у 1782-84 - командував Кубанським корпусом, у 1787 - Кременчуцькою дивізією.
Російсько-турецьку війну (1787-91) Суворов почав в чині генерал-аншефа, здобув ряд блискучих перемог під Кінбурном (1787), Очакові (1788), у Фокшані (1789), при Римніку (1789), взяв штурмом фортеці Ізмаїла (1790 ). У 1791 Суворов призначений командувачем російськими військами в Фінляндії, у 1792-94 - на півдні України. У 1794 він був відправлений на придушення польського повстання, наніс ряд ударів по польським військам і штурмом оволодів передмістям Варшави. У 1794 був підвищенний у генерал-фельдмаршали, у 1795-96 командував російськими військами у Польщі і на Україні.


Пропрусські зміни в армії з приходом до влади Павла I викликали у Суворова різке невдоволення. У 1797 він був звільнений Павлом І від служби і висланий в Кончанський маєток. У лютому 1799 опала була знята, тому що виникла необхідність у діях проти французької армії в Італії.
Італійський (1799) і Швейцарський (1799) походи стали вершиною його полководницької слави. Перемоги російської армії на річках Адде і Требії, поразка французів при Нові дозволили звільнити всю Північну Італію від супротивника. Під час Швейцарського походу, коли Суворовська армія опинилася в складних умовах, кинута союзниками на сваволю долі, Суворов і його "чудо-богатирі" показали чудо при взятті перевалу Сен-Готард і Чортового мосту. Війська Суворова з честю вийшли з оточення: "Російський багнет прорвався крізь Альпи". За Швейцарську кампанію Суворов отримав чин генераліссімуса, а слідом за тим пішла й нова опала, що тривала до самої смерті полководця.

Суворов був високоосвіченою людиною. Володів кількома мовами, займався літературною творчістю, філософією та історією. Життя Суворова було важким життям вояка, він був багато разів поранений, терпів позбавлення і образи. Був незвичайно працелюбним. Негоди переносив мужньо, його прямий характер не дозволяв миритися з несправедливістю, плазувати при дворі. Суворов великий не тільки як полководець, що не знав поразок, він був творцем військової доктрини та нової стратегії і тактики воїн. Свої погляди Суворов розвернув у своїх працях  "Полкова установа" (1765), "Наука перемагати" (1795), записках та інструкціях. Суворов був противником розповсюдженої на той час у європейських арміях кордонів систем ведення воєн, яка зводилася до розпорошення сил, зайвим втратам. Суворов виходив з того, що війна є переддень світу, тому вона повинна бути по можливості швидкоплинна. Військовий успіх, після Суворова, забезпечувався поєднанням трьох вирішальних факторів - окомір, швидкості та натиску. Тактичним прийомом Суворова було широке використання маневру, вибір якого відбувався з урахуванням противника, місцевості та обстановки. Суворов пропонував використовувати зосередження основних сил на головній ділянці бою, домагаючись переваги в напрямку вирішального удару і забезпечуючи розгром супротивника по частинах, а потім його переслідування. Суворов виховував війська в дусі наступальної тактики, велику увагу приділяв навчанню солдат професійним навичкам і постійно дбав про моральний дух військ. Суворов, за словами Дениса Давидова, "поклав руку на серце солдата і вивчив його биття", недарма солдати платили йому любов'ю, називаючи його "солдат-фельдмаршал". Усе своє життя Суворов віддав служінню Росії. Він говорив: "Пишаюся, що я руський! .. Потомство моє прошу брати мій приклад ... до іздихання бути вірним Батьківщині ".


Л.Н. Вдовину  http://www.tonnel.ru/?l=gzl&uid=806


A propos

Життя знаменитого полководця значною мірою пов'язане з Херсоном, в якому він не тільки прожив декілька років, але і зіграв видатну роль в порятунку юного міста від Крокодила морів в 1778 році... 

Тут Олександр Васильович явно не нудьгував - в його листі з Варшави промайнули такі рядки: "Далеко нам тут до свят херсонських..."

На честь Суворова названа найулюбленіша херсонцями вулиця-бульвар, на початку якої встановлений бюст генералісимуса.

 

Деякі інтернет-ресурси про Суворова:

 

Статті

06.07.2012 Вяз сына фельдмаршала Суворова
22.07.2010 У бюста Суворова з'явився «гардероб»
09.10.2008 «Це був одна з самих незвичайних людей століття»
31.10.2006 Дом Суворова.
27.10.2006 Суворов мог вычеркнуть Наполеона из истории
30.12.2005 Дети генералиссимуса Суворова
15.09.2005 Кредо Суворова
15.09.2005 «Войска, обученные по моей методе, будут победительными и без меня»
15.09.2005 Личная жизнь генералиссимуса
15.09.2005 Александр Суворов строил Херсон на «свои» деньги
24.10.2002 24 октября Суворову было присвоено звание фельдмаршала
16.05.2002 За что любили и ненавидели Суворова?
2. 11.02.2010 15:59
Лиля

подходит. беру

1. 31.01.2010 17:26
Григорий

Суворов гордость русской военной мысли, бесспорно. Спасибо за статью. 

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.