on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   

Новини регіону

23.03.2017, 11:33

Демократичний розвиток областей України – Херсонщина не пасе задніх...

31.10.2016, 09:39

Відкриття фотовиставки "Європейці в Таврії"

27 жовтня в Херсонській  обласній універсальній науковій бібліотеці ...
19.10.2016, 12:02

На Zабалці 2016 - триб'ют парасолькам!!!

> Теми > КУЛЬТУРОЛОГІЯ > Історія культури і краєзнавство > Таврієзнавство як науковий напрямок

Таврієзнавство як науковий напрямок

Загальна концепція

Поява нового наукового напрямку – явище завжди закономірне, спадкоємне, підготовлене. Його виникнення має своїми причинами, якщо користуватися традиційною термінологією, об’єктивні й суб’єктивні чинники. До перших слід віднести накопичення фактичного матеріалу, що відбувається протягом значного історико-культурного періоду, та причетність дослідників різних доль, генерацій, фахових спрямувань. До других чинників належить узагальнююча діяльність конкретних особистостей, які у притаманний їм спосіб акумулюють попередні знання, відкривають новий фактичний і тематичний прошарок, оформлюють набуту панораму інформації у самобутню концепцію, що слугує основою нового наукового напрямку, аспекта, явища.

Таврієзнавство як науковий напрямок оформилося у 90-ті роки ХХ століття. Термін уперше прозвучав у одній з телевізійних передач Херсонської державної телерадіокомпанії восени 1998 року. В ній же було подано і його первинне обґрунтування. З того часу він набув певного поширення, був відзначений на всеукраїнському рівні (парламентською газетою “Голос України”, 8.06.1999), входить до лексичного ряду наукових, літературних та журналістських кіл. Зараз таврієзнавство є перспективним науковим аспектом, що має сформовану дослідницьку традицію і тому, сподіваюсь, матиме тривалу наукову майбутність. Традиція зумовлює безперервність. Безперервність є свідченням розвитку. Розвій продовжує історію. Наявність історії – наукової, суспільної, мистецької – виступає ознакою перспективи й перспективності.

Таврієзнавство пройшло такі основні стадії.

Перші праці з таврії інформаційних питань припадають на добу Давнього світу. Таврійська земля вже у ті часи була предметом письменницького та історичного інтересу й приваблювала тодішніх інтелектуалів своєю величчю, загадковістю, неосяжністю (Геродот). У період середньовіччя інтерес до Таврії базувався на геополітичних проектах і розрахунках, оскільки вона була територією боротьби за право володіти нею і володарювати на ній. Таврія оцінювалась як стратегічно важливий край, і відомості про неї переважно містилися у творах документального або документалізованого порядку – літописах, хроніках. Специфіка підходу до теми визначає жанр твору, в якому вона (тема) розроблюється.

Нова доба принесла інші акценти у процес становлення таврієзнавства. З’явилися постаті, для яких інтерес до Таврії став складовою частиною творчих, дослідницьких зацікавлень. Від геопогляду і геополітики – до детального панзнання Таврії. О.Афанасьєв-Чужбинський, Д.Маркович, Максим Горький, О.Русов та С.Русова приділяли чимало уваги звичаям, культурі, етнографії, морально-етичним стосункам, що були притаманні Таврійській землі. У свідомості окремих творчих діячів Таврія мислиться як одна з дослідницьких та духовних домінант. Це спостерігаємо в діяльності митців, дослідників, публіцистів кінця ХІХ – початку ХХ століття, зокрема Дніпрової Чайки, Миколи Чернявського, Андрія Конощенка. Вони виявляють інтерес до національної специфіки краю, вивчають його різноманітні фольклорні надбання, піклуються про підвищення його мовної культури й свідомості, розвивають художній, мистецький потенціал таврійського життя.

Чергове піднесення розвитку таврієзнавства спостерігаємо з другої половини 50-х років ХХ століття, коли на тлі соціальної модернізації під гнучкою назвою “відлига” знову посилюється інтерес до минувшини, культури, етнографії, мистецтва Таврії. Виокремлюється когорта дослідників, яка систематично, на засадах гуманітарних підходів досліджує свій край, популяризує відомості про нього, регулярно виступає у районній та обласній пресі, на радіо, телебаченні з таврієзнавчими розвідками, розповідями, статтями. До них належать педагог К.Й.Голобородько, поет Л.П.Куліш, географ та історик М.М.Авдальян, поет і прозаїк М.І.Братан, краєзнавець Є.В.Горностаєв, фольклорист В.Л.Висоцький, літературознавець П.К.Параскевич та інші.

Сфера їхніх інтересів є надзвичайно широкою – таврійська народна обрядова творчість, давні поселення на терені Таврії, топонімія й ономастика краю, книжкові видання, розвиток культури, мистецькі події, відомі й визначні постаті Таврії та у Таврії тощо. Завдяки їхнім зусиллям фактичне таврієзнавство (хоча й без концептуального обґрунтування, без самого терміну) набувало поширення у духовному русі краю, знаходило нових прихильників, сприяло становленню багатьох молодих поетів, журналістів, прозаїків, науковців Херсонщини, виходило на рівень публікацій у всеукраїнських виданнях – газетах, часописах громадсько-літературних і наукових, альманахах, академічних збірках і популярних журналах.

Відбувалася структуризація дослідницьких інтересів: історія Таврійської землі, її фольклор, культура, художня творчість, мистецтво. Етичне значення цих розвідок зумовлене тим, що вони формували культуру сталого інтересу й любові до малої батьківщини, що ця мала батьківщина стала осмислюватися як по-своєму велика земля – людьми, здобутками й можливостями. У 90-ті роки ХХ століття відбулося суттєве збагачення як самого таврієзнавства, так і темпів його розвитку. Це викликано новою якістю українського суспільства, у якому тенденції регіоналізації (посилення ваги й функцій регіонів) охопили всі провідні сфери життя – від літератури до політики. Дослідницькою домінантою став інтерес до забутих, маловідомих, фальсифікованих сторінок національної спадщини. На цьому етапі свого розвою таврієзнавство є суголосним явищем до тих науково-аналітичних процесів, що останніми роками відбуваються в Україні. Відмінність цього етапу від попередніх полягає у тому, що дослідження минувшини й сьогодення Таврії здійснюється з наукових засад, точніше, на основі сучасного наукового мислення. Його показниками є наближеність до об’єктивності, повнота (а не вибірковість) фактів і висновків, плюралізм дослідницьких підходів, контекстовий принцип сприйняття й аналізу таврієзнавчої інформації, виявлення загальногуманістичних цінностей, загальноцивілізаційних тенденцій у розвитку Таврійського краю.

Суто особистісний чинник свідчить про те, що в теперішньому таврієзнавстві провідну роль відіграють науковці - професори, доктори наук, доценти. При цьому з незмінною повагою враховуються попередні фактичні й концептуальні напрацювання, у формуванні яких помітну участь брали представники різних творчо-літературних професій (поети, прозаїки, журналісти, критики тощо). Серед тих, хто у 90-ті роки активно сприяв розвитку й утвердженню таврієзнавства як наукового явища, потрібно насамперед виділити професора, доктора історії В.Д.Сусорова, доцентів-літературознавців П.К.Параскевича, Н.Д.Чухонцеву, І.В.Немченка та Г.В.Немченко, письменника Ю.К.Голобородька, доцента-соціолога В.К.Коробова, журналіста-газетяра О.К.Голобородька, архівіста й мистецтвознавця О.О.Марущак, поета і тележурналіста А.П.Марущака, магістра Д.В.Білого та ін.

У 90-ті роки ХХ століття активізувалася робота з вивчення архівних матеріалів, що раніше перебували у спецхрані. Почала приділятися значна увага політичному минулому Таврійської землі, її соціологічному сьогоденню, демографічним тенденціям і перспективам. Досліджується життєшлях культурних і громадських діячів, які були репресовані, знаходилися в еміграції, мешкають у діаспорі. Узагальнюються основні мистецькі здобутки Таврії в системі загальноукраїнських, євразійських та світових акцентів художньо-образного розвитку. Все це свідчить про новоякісне розширення спектру дослідницьких питань і поглиблення параметрів виміру таврієзнавства, яке стало науковим напрямком, що характеризується певною теоретичною розробленістю, інфраструктурною розгалуженістю, регіональною зосередженістю, наявністю значної чисельності дослідників.

Таврієзнавство зароджувалось як студії з окремих питань фольклору, літератури, мистецтва. Спочатку це були розрізнені розвідки, знання з образно-художнього життя краю. В процесі накопичення матеріалу цілком природно відбувалося збільшення діапазону таврієзнавчого зору. До структури таврієзнавства приєднувалися нові аспекти, сфери гуманітарного спрямування з притаманними їм орієнтаціями на дослідження суспільно-духовних процесів і ролі в них непересічних особистостей, які долею і творчістю пов’язані з Таврією. Систематичними й системними студіями було встановлено, що на терені Таврії існувало чимало цивілізацій, відбувався і відбувається реальний діалог різнонаціональних культур, ментальностей, філософій, народжувалися й формувалися постаті, діяльність яких має не лише національну, але й світову вагу. Таврієзнавство вийшло за межі локального, територіального явища, що вивчає специфіку вузького геобіологічного й соціально-духовного простору. Воно набуло статусу поліпредметного наукового утворення, що концентрує свій погляд на взаємозв’язку людини й суспільно значущих процесів у динаміці Таврійської землі, Європи, світу.

Нині таврієзнавство – це сформований у своїх основних рисах науковий напрямок, що має за пріоритети вивчення усієї гами проблем, аспектів, питань, які територіально, іманентно, духовно пов’язані з діахронічним і синхронічним життям Таврії, дослідження взаємодії таврійських тенденцій, явищ, постатей із загальноукраїнськими процесами, впливу таврійських інтелектуалів, подій на розвій України, а також окремих духовно-інтелектуальних сфер європейської та світової культури. Таврієзнавство є різновидом і формою українознавства, воно належить до відкритих і гнучких наукових новоутворень. Залежно від багатьох чинників таврієзнавство спроможне змінювати свої змістові й формальні пріоритети. Варіативність, негерметизованість, багатополюсність є його відмінними й атрибутивними особливостями.

Провідні площини таврієзнавства складаються з таких:
– світ Таврії у минулому, сьогоденні та майбутньому;
– Таврія в оточуючому світі;
– навколишній світ у таврійському відбитті й інтерпретації.

Головною формою здійснення досліджень є таврієзнавчі студії: монопроблемні, політематичні, компаративістські. Вони передбачають ґрунтовний аналіз конкретних фактів, тенденцій, постатей, а також їх всебічного взаємозв’язку. Кожна тема, кут зору, аспект є важливим для таврієзнавчого масштабу мислення. Студії спрямовані на те, щоб відкривати невідомі факти, аналізувати повністю або ґрунтовно не досліджені процеси, розшукувати забуті або недооцінені імена, осмислювати все це в адекватному масштабі (регіональному, всеукраїнському, панслов’янському, європейському, світовому), що збагачуватиме нашу духовну свідомість, розуміння рідної землі, чіткіше виокреслюватиме практичні проекти.

Спеціальну “нішу” таврієзнавства складають розвідки-персоналії, у яких розглядається, узагальнюється діяльність і внесок окремих таврійських діячів у розвиток інтелектуальної, творчої та матеріальної культури Таврії, України, світу. В центрі таврієзнавчих розвідок перебуває три категорії – особистості, процеси, взаємозв’язки. Мета, завдання розвідок полягає у тому, щоб дослідити Таврію як самоцінність і як складову частину нероз’ємного цілого – світу.

Предметна структура таврієзнавства характеризується такими пріоритетами:
– історія (історіографія, історіософія Таврії);
– соціально-політичні процеси;
– культура Таврії;
– художня література й книговидавництво;
– мовна специфіка Таврійського краю;
– мистецтво, театр;
– природа, біосфера Таврійської землі;
– педагогіка й педагогічний рух;
– журналістика, преса Таврії;
– персоналії, іменний фонд.

Вивчення історії, природи, літератури й мистецтва належить до традиційних сфер таврієзнавства. Найближчим часом набудуть розвитку теми, проблеми, сфокусовані на соціальному й політичному минулому, сьогоденні Таврії, педагогіці, журналістиці, шоу-культурі, виявленні й формуванні банку елітарних імен землі Таврійської. Теоретичне значення таврієзнавства полягає у тому, що воно є науковим підґрунтям до вироблення цілісної концепції історії, сучасності й майбутності Таврійського краю, сприятиме узагальненням його основних здобутків у різних галузях духовної та матеріальної культури, виокремить його специфіку на тлі інших територіально-національних складових України, Європи, виявить плідність діалогу різних національних культур для розвитку конструктивних цивілізаційних процесів.

Суттєвою особливістю таврієзнавства є та обставина, що напрямок має нереалізовані можливості з формування особистості. Знати свій регіон, поважати його історію, шанувати його досягнення, знаходити шляхи для продовження його традицій, утверджувати його імідж у просторі України, Європи, відшукувати в його минулому й сьогоденні мотивацію, форми, ідеї для особистої самореалізації на всіх рівнях – від мистецького до бізнесового, від управлінського до наукового, знаходити власні сили в потенціалі рідної землі – такими є світоглядні й особистісні аспекти, функції таврієзнавства. Воно розраховане на формування особистості, для якої чинник відчуття й знання рідної землі є одним з гарантів успішної соціальної долі, вольової свідомості, гармонійного духу. Прагматична цінність таврієзнавчих студій зумовлена тим, що вони сприятимуть підвищенню якості життя мешканців Таврії, формуватимуть більш високий рівень інтелекту, культури, соціальної та громадської дії, тип дієвої особистості, яка поєднує самовиявлення й самоствердження зі збагаченням історії, духовної скарбниці та соціального образу краю.

Розвиток таврієзнавства може мати й класично виражений економічний результат. Для цього є всі необхідні передумови.

Таврія – це земля з давньою цивілізаційною традицією. Кожна цивілізація, що існувала, розвивалася в її межах, є певною моделлю економічного устрою. Кожен етнос, народ, що проживав і проживає на ній, вирізняється серед інших не тільки особливостями культури, мовлення, але й своїми підприємницькими уподобаннями, психологією. На Таврійській землі відбувався діалог не лише етнічних, національних, але й економічних, підприємницьких культур. Одним з недосліджених аспектів нового наукового напрямку є вивчення бізнесового розвою Таврії, комерційно-ділової специфіки краю. Ця тема передбачатиме дослідження впливу національної ментальності на напрямки комерційного розвитку Таврії, аналіз плідних напрацювань і прорахунків у цій галузі. Репрезентований аспект набуває тим більшої ваги, що у 90-ті роки ХХ століття економіка Таврійського краю перебуває у кризі й тривалий час не може з неї вийти.

Таврієзнавство – це не тільки шлях до морального, духовного збагачення особистості й суспільства, а й можливість піднятися на щабель одухотвореного практицизму, коли вироблені підходи, концепції матимуть економічній ефект і спрямовуватимуться на відродження найефективніших підприємницьких та господарчих форм, принципів, на формування нових – доцільних, регіонально вмотивованих – фінансово-виробничих структур і приноситимуть значний економічний зиск. Перспектива Таврії – інтелектуальної, мистецької, ділової – міститься в її власних психологічних і матеріальних ресурсах, що їх необхідно системно виявити й науково всебічно осмислити. З цією метою і розвивається науковий напрямок, що має прозору назву “таврієзнавство”.

Таким чином, на нинішньому етапі таврієзнавство – це сукупність і синтез різноманітної, різногалузевої наукової інформації про минуле, сьогодення й майбутнє Таврії в контексті українського та євро-світового розвою. Воно містить теоретичні узагальнення й практичні проекти, сфери гуманітарних і негуманітарних (природознавчих, технолого-економічних) досліджень, процесуальне й особистісне висвітлення буття, монопроблемність і компаративізм дослідницьких підходів, аксіоматичність, версійність і прогностичність мислення.

Таврієзнавство – науковий напрямок з глибоким родинним і прародинним корінням. У ньому синтезовано любов та інтерес до рідного краю. Ним переймалося й переймається чимало аматорів, напіваматорів і професійних аналітиків. Таврієзнавство має потужне світоглядне, інтелектуальне й етичне спрямування. З його урахуванням доцільно будувати педагогічну діяльність в усіх ланках освіти регіону – дошкільній, початковій, загальній, вищій. Воно складає органічний струмінь таврійської родинної педагогіки.

Його постулати, цінності спроможні об’єднувати широкі вікові й фахові верстви таврійської громади. З ним так чи інакше пов’язане життя кожної (без найменшого перебільшення) таврійської родини. З ним на інтуїтивному, побутовому рівні має справу кожна особистість, що мешкає на терені Таврії. Це органічна складова (як правило, неусвідомлена) життя тих, хто народився й розвивається у Таврії. Важливо надати цій складовій осмисленості, усвідомленості й залучити до таврієзнавства, у широкому сенсі – до справи дослідження своїх регіонів якомога більший кількісний та якісний прошарок особистостей. Пізнання світу є неможливим без пізнання себе. Отже, воно стає неповним, незавершеним без таврієзнавства. Від знання краю – до розуміння свого духу. Від свого духу – до адекватної та наполегливої дії. Від дії – до практичної та духовної насолоди. А хіба насолода від життя не є важливою часткою самого життя?

 


http://www.kspu.edu/Default.aspx?tabindex=3&tabid=4&lng=1&Inbox=106

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.