on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Новини регіону

23.03.2017, 11:33

Демократичний розвиток областей України – Херсонщина не пасе задніх...

31.10.2016, 09:39

Відкриття фотовиставки "Європейці в Таврії"

27 жовтня в Херсонській  обласній універсальній науковій бібліотеці ...
19.10.2016, 12:02

На Zабалці 2016 - триб'ют парасолькам!!!

Трохи про духовний стриптиз

У Херсоні 10-13 лютого вже втретє відбувся Локальний театральний фестиваль “Лютий/ Февраль” під назвою Мейерхольд у Мейєрхольда. Фестиваль, за твердженням його організаторів, “є продуктом театральної взаємодії – центра і провінції, Заходу і Сходу, професійного й аматорського, класичного й новаторського, полі- й моно- театрального і “сусідніх” видів мистецтв.”

Програма чотирьох днів складалася з багатьох заходів. Тут були і семінари з техніки verbatim, численні акторські тренінги, читки свіжих п’єс, диспути, відео, концерт, круглий стіл і, звичайно ж, вистави театрів зі Львова, Москви, Одеси, Херсона.
Серед спектаклів, які викликали інтерес публіки, були херсонський вербатім “Я пам’ятаю, як Ленін помер…” режисерів Андрія Мая і Миколи Гоманюка із херсонського Центру ім. Вс.Мейєрхольда.

Це вже друга вистава після “Гойдалки”, у якій використані спогади реальних херсонців. Адже вербатім – це техніка створення вистави, яка передбачає відмову від літературної п’єси. Матеріалом служить інтерв’ю з представниками певної соціальної групи. Вони, власне, і складають канву видовища. Оцією життєвістю і справжністю й сильна херсонська вистава, яка повертає нас до свідоцтв людей, що були свідками тих давніх подій. Часом навіть моторошно стає від реальності почутого…

Відчуття справжнього духовного стриптизу виникає під час перегляду вистави “Падіння” за твором Альбера Камю ( режисер Т.Яшинскас із Литви, який здійснив постановку у Москві). Сповідь “судді на покаянні” про жахливі наслідки власного марнославства вражає кожного глядача (до речі, вони знаходились просто на сцені) своєю відвертістю, а згодом – і неприкритим цинізмом. Виконавець головної ролі Василь Шемякінський зумів своєю грою викликати цілу гаму почуттів: від співчуття до ненависті. І “вивертання” героєм душі зовсім не означає розкаяння у ганебних вчинках, навпаки – він утверджує цинізм, зводячи його у квадрат.

Правда про те, що устами циніка глаголить істина, що пекло – всередині кожного з нас, примушувала здригатися й самого автора “Падіння”, який не міг працювати в останні роки життя, так і не поборовши цю оману. Терзання тривожної думки не покидає і після закінчення вистави, адже марнославство часом буває таке властиве всім нам...
З кожним роком фестиваль “Лютий/ Февраль” завойовує усе більше і більше шанувальників, пропонує щоразу цікавіші проекти й обіцяє стати справжньою театральною “родзинкою” нашого міста.

Тетяна Крючкова
“Вгору”.- №7 (438).- 17.02.2011.- стр.17

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.