on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Новини регіону

22.03.2024, 13:15

Книга історій "Плач Херсонщини". Художниця створила ілюстрації використовуючи старослов'янські символи

  Художниця з Херсона Валерія Гуран працювала в Естонії та ...
20.03.2024, 23:16

Сквер на проспекті Незалежності в Херсоні назвали на честь Джона Говарда

  У Херсоні завершилось громадське голосування щодо перейменування ...
20.03.2024, 22:51

Присвятила 50 років свого життя театру. Історія Заслуженої артистки України з Херсона Олександри Тарновської

Заслужена артистка України Олександра Тарновська присвятила 50 років ...

Ці загадкові Хорли 

 Є на Херсонщині куточки, які без будь-яких перебільшень можна назвати унікальними. Ось тільки знаємо про них мало. А жаль, вони того варті. Один з них — півострів-загадка Хорли. Нещодавно геологи встановили, що в його надрах знаходиться найбільше в Європі озеро питної води. Але не тільки цим дивують Хорли...

Білий півострів у Чорному морі
Лише вузька смужка суші завдовжки кілометр з'єднує це дивовижне місце з материком. Свою назву півострів, що омивається водами Каркінітської затоки, одержав від турецьких моряків. Побачивши його вперше, вони вигукнули: «Хорли!», що значить «білий». Принаймні так гласить легенда.

Півострів здався їм таким через суцільну ковдру степового полину на тлі блакитної гладі моря. Хорли й досі вважають таємничим куточком у Чорному морі, тихим і одиноким. За своїми обрисами він — мініатюрна копія Криму, проте вода чистіша, а повітря, за вмістом йоду, вважається найнасиченішим у світі. Найкращі пляжі в Хорлах — теж на південному березі.

Тут збереглися устричні обмілини, де живуть сотні тисяч бакланів і чайок, де чаплі не бояться людей, а дельфіни ліниво смакують рибою.
У синій далині проглядаються Джарилгач і кораблі, що стоять на рейді Скадовського порту. Колись і Хорли були портом, до причалів якого швартувалися судна під іноземними прапорами. Каркінітська затока швидко прогрівається влітку і не замерзає взимку, бо з-під землі б'ють гарячі джерела. Білий стовпчик фонтану з мінеральною водою зустрічає відразу при в'їзді на півострів. Поруч, наче вартові, стоять два величезні хрести — православний і греко-католицький.

Маленький занедбаний рай притягує сьогодні всіх, хто втомився від мегаполісів І лоску модних курортів, хто хоче побути наодинці з природою і побачити обрій, де зливаються небо з морем і де вночі над головою з'являється величезна Велика Ведмедиця і сяє Полярна зірка. Туристи з Росії та Білорусі, Молдови та Німеччини везуть звідти додому цілющі водорості, слайди з краєвидами, незабутні спогади про нічну рибалку і вранішні танці довгоногих чапель.

Пані, яку завжди пам'ятатимуть
Усі мешканці Хорлів добре знають історію свого півострова і залюбки розповідають про засновницю селища баронесу Фальц-Фейн.
— Софія Богданівна була дуже доброю і водночас вимогливою. Про це не раз згадували наші старожили, зокрема й бабуся мого чоловіка, яка працювала у поміщиці прислугою, — розповідає Людмила Федосова, секретар сільради.

— Розквітом Хорли зобов'язані саме баронесі. Це вона облюбувала наприкінці XIX століття півострів у глибині затоки, яка не замерзає навіть взимку, побудувала тут порт і відомий у Російській імперії та за її межами завод устриць. Звідси кораблі з зерном тримали курс на Грецію та Італію, порти Чорноморського басейну.

Заробітчани з усього Півдня прагнули потрапити саме в Хорли. Тут завжди було багато роботи і добре платили. Софія Богданівна побудувала школу. Кращих учнів навчала за свій кошт у гімназії. У баронеси було п'ятеро своїх дітей. Один з них — Олександр Фальц-Фейн, засновник всесвітньо відомого заповідника Асканія-Нова.

Хорли тоді були не селом, а містом, схожим на оранжерею. Гостей обслуговували готелі й ресторани, бальний зал і кінотеатр. Була збудована лікарня для бідних, працювала безплатна їдальня для службовців. Телефон з'єднував місто з портом, Софія Богданівна телефонувала навіть до Асканії-Нової, де хазяйнували її сини...

Свідками тих щасливих часів залишилися водонапірна башта та морський вокзал, де стояв флот Фальц-Фейнів. І саме тут, у Хорлах, коли прийшла революція, 84-річна баронеса зустріла свою смерть.

Будинок, де її закололи багнетами, і досі зберігся. На стіні — металева дошка: «Пам'ятка архітектури. Охороняється законом». За традицією, в цьому історичному будинку завжди було представництво морського порту, Щоправда, нині як такого порту вже немає. Залишилися тільки начальник та кілька охоронців, які позмінно охороняють територію.

Село Хорли займає практично третину маленького півострова. До цвинтаря треба йти довго. Дорога виводить прямісінько до моря. Там, на межі водної та земної стихій, покоїться прах Софії Богданівни. На її могилі онук баронеси, 92-річний громадянин князівства Ліхтенштейн Едуард фальц-Фейн, спорудив кам'яний надгробок.

Білі лебеді, які зграями пролітають над цвинтарем, скидають на нього своє пір'я...
Проте, не все так романтично. «Вдячні» нащадки поцупили металевий ланцюг, яким була огороджена могила.

Реалії та перспективи.
Старожили стверджують: хто вип'є хорлівської води, обов'язково сюди повернеться. Вона тут особлива: з домішками срібла, тобто майже стерильна! Подається зі свердловин цілодобово. Про таку розкіш деякі курорти можуть тільки мріяти.
— Незабаром цілюща вода, насичена йодом і сріблом, стане доступною для тих, хто не має можливості до нас приїхати, — говорить голова Хорлівської сільради Леонід Лада. — Лінія з розливу мінералки працюватиме й на місцевий бюджет, який сьогодні наповнюється виключно завдяки оренді землі. На жаль, в селі не залишилося жодного виробництва. Навіть токарного станка немає. Нічого!..

Новій владі доводиться починати з елементарного — освітлення вулиць. Перші 16 ліхтарів уже встановлені, на черзі —ще 10. Більше 12 років не працював клуб.
Сьогодні там закінчується ремонт. Новий рік святкуватимуть в оновленому приміщенні.

— Великі надії покладаємо на газопровід, який нам допоможе провести адміністрація бази відпочинку «Укргазтехкомплекс», — ділиться перспективами голова сільради. — Добровільний внесок на розробку проектної документації вже зроблений. І це — тільки початок! З'явиться газ — бази відпочинку працюватимуть цілорічно, адже деякі з них з успіхом використовують не тільки мінеральну воду, а й лікувальну грязь, яку звідси возять машинами аж до Дніпропетровська.

За словами фахівців, ці «копалини» роблять дива — ставлять на ноги багатьох хворих.
Сільська влада намагається вилікувати й свій головний біль — визначитися зі 150 гектарами землі, яка належить місцевому ПТУ. Вже котрий рік училище не працює, земля «гуляє». Залучити її для потреб територіальної громади не можна, адже ділянка перебуває у "постійному" користуванні» Міносвіти. Іншої землі на півострові немає, тому черга бажаючих її отримати вже багато років не рухається.

— І першим у цій черзі стою я, вже 12 років! — іронічно зауважує Леонід Андрійович. — У мене, як і багатьох інших корінних мешканців села, немає у власності жодного квадратного метра землі. Всі чекаємо, коли ж цю «освітянську» землю передадуть громаді...

Ще при баронесі в Хорлах мешкало майже 1700 чоловік, зараз — 640. Більшість — пенсіонери. У місцевій школі навчаються лише 50 учнів, дитсадок відвідують 12 малюків.
— Коли мій старший син закінчував школу, випускників було двоє: він і ще один хлопець, — сумно посміхається голова сільради. — А молодший син уже четвертий рік навчається один у класі! Скаржиться, що навіть списати ні в кого!

Економічну кризу змінює демографічна. «Омолоджується» півострів лише влітку, коли його населення збільшується до 50 тисяч. Подивитися на зграї диких гусей і лебедів, доторкнутися до славетної історії роду Фальц-Фейнів приїжджають студенти і школярі, репери і кришнаїти, туристи і нудисти. Гостинно приймають усіх.

Причому ціни на житло і продукти значно нижчі від кримських. Вважається, що Хорли — курорт для бідних і середніх прошарків населення. Але про унікальність білого півострова вже знають і представники української еліти. Принаймні один депутат Верховної Ради свою «хатиночку» тут вже звів.

Ознакою прогресу є й емблема зеленого туризму на деяких садибах. А в центрі села як символ цивілізації з'явився банкомат, у якому бабусі й дідусі одержують пенсії. — Бюджет нашої сільради — 207 тисяч гривень, — говорить начальник місцевого комунгоспу Анатолій Щетина. — Сьогодні на ці гроші серйозних проблем не вирішиш. А нам вкрай необхідно укріплювати берег. Губернатор у пресі повідомив, що нам для цього виділяють 150 тисяч гривень. Де вони, ми й досі не знаємо. Як і не знаємо про долю грошей,
перерахованих базами відпочинку за прибирання пляжів. Відомо лише, що кошти направлені в Каланчак, на адресу Дирекції забудови Чорноморського узбережжя.

24 оздоровчі заклади зібрали близько 60—70 тисяч гривень. Жодної копійки нам, як виконавцям, не надійшло. Цей гіркий досвід змусив прийняти рішення, яке не дозволить повторитися подібній ситуації. Стараннями сільради вдалося купити два кущорізи, бензопилку. Додайте до цього старенький трактор — і ви матимете повне уявлення про наше технічне озброєння.

Проте це не заважає місцевій владі, яка представляє Партію регіонів, виконувати свої передвиборні обіцянки. Відроджується сільський парк: нещодавно тут висаджено 110 каштанів, почищена криниця Фальц-Фейнів, будується крита автобусна зупинка. Запрацював комп'ютерний зал. Сільські діти відвідують його за півціни. .Леонід Лада позичивши у брата гроші, найняв автобус і влаштував для школярів поїздку в Асканію-Нову. «Це я їм пообіцяв за відмінну роботу на суботнику з благоустрою
парку. А свого слова я звик дотримувати». Не забуті й ветерани. Людям похилого віку комунгосп сільради безплатно косить траву, за пільговою ціною пиляє дрова.

Я сам люблю рибалити, тому прекрасно розумію рибалок, які скаржаться: «Живемо на півострові, а човен спустити ніде». Нам конче потрібен причал. А для соціально незахищених громадян плануємо побудувати лазню, — ділиться задумами Леонід Андрійович. — Дбаємо і про духовне. Для релігійної громади сільрада виділила 34 сотки під будівництво храму. Батюшка у нас молодий, бойовий, з Кривого Рогу. А взагалі мій принцип такий: не хочете допомогти — хоча б не заважайте!

Усі, без винятку, з ким довелося розмовляти в Хорлах, переконані у великих перспективах свого села і півострова. Проте відчувалося і занепокоєння: «Якщо з'являться інвестори з великими апетитами, то від унікальності цього краю може нічого не залишитися».

...На зворотному шляху в затоці ми розгледіли великих білих птахів. Лебеді! Вони облюбували для себе місцину вздовж дамби, подалі від сторонніх очей. Горді птахи повільно плавали, не поспішаючи розправляли крила, щоб злетіти і знову опуститися на воду. Невже ця краса може зникнути?

Анатолій Яїцький
"Новий день".- 30-11-2006

 

2. 05.11.2015 09:15
Редакция_IR5
Катерина, яка саме, на Ваш погляд, інформація застаріла в цій статті?
1. 02.11.2015 00:32
Катерина
Жаль що ця інформація устаріла.І ніхто мені нічого не напише.мені сподобалось що написано з душею і совістю.Живу в Данії.Хочу приїхати на відпочинок в Хорли.

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.