on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Новини регіону

23.03.2017, 11:33

Демократичний розвиток областей України – Херсонщина не пасе задніх...

31.10.2016, 09:39

Відкриття фотовиставки "Європейці в Таврії"

27 жовтня в Херсонській  обласній універсальній науковій бібліотеці ...
19.10.2016, 12:02

На Zабалці 2016 - триб'ют парасолькам!!!

> Теми > Музика > З музичної історії Херсону > Творча молодь: яка перспектива?

Творча молодь: яка перспектива?

11.06.1996

Херсонцеві Сашку Грицаєнку пощастило не лише на батьків, від яких він успадкував музичні здібності, а й на педа­гога - Наталю Сергіївну Лисенко, /ДМШ № 3/, яка допомог­ла хлоп'яті у розкритті талан­ту, пощастило на те, що облас­не відділення Фонду культури України послало його до столиці на конкурс "Нові імена". Сашко увійшов до числа пере­можців, став стипендіатом цього конкурсу, і це дало йому можливість у числі найталановитіших дітей України поман­друвати з концертами спочат­ку по країнах східної, а затим і Західної Європи. Світ побачи­ти і себе показати - то велике діло для становлення митця. Пам'ятаю захоплені розповіді Сашка про міста, в яких жили й творили геніальні композито­ри І музиканти, про побутову культуру, яка панує там, а над­то - про художню, яка сприяє розвою творчості.

А торік юний скрипаль вдало виступив у Харкові на кон­курсі, влаштованому Богодаром Которовичем, і Маестро запросив його на навчання до Київської школи-інтернату для обдарованих дітей. Сподіває­мося, що подальша доля Саш­ка Грицаєнка складеться щас­ливо, і херсонська "зірочка" з роками все яскравіше сяятиме на мистецькому небосхилі Ук­раїни, та й не лише її.

Але чи з'являться нато­мість на Херсонщині нові юні таланти? Нещодавно прове­дені обласні конкурси учнів музичних шкіл засвідчили: об­дарувань у нас чимало. Та щоб вони сповна розкрилися, з ними треба наполегливо працювати. Це й робиться. Проте лиш на голому ентузіазмі - пе­дагоги музичних шкіл області упродовж кількох місяців не от­римують зарплати, що змушує багатьох залишати улюблене заняття, своїх вихованців і шу­кати інших шляхів добування хліба насущного.

Ледь знайшлися гроші на перереєстрацію в цьому році обласного відділення Фонду -яке вже там опікування нови­ми іменами?
Чимало талановитих юнаків і дівчат навчається в музично­му училищі. Серед них - четвертокурсник акордеоніст Пет­ро Сокор - лауреат Всеукра­їнського конкурсу; другокурс­ник саксофоніст Олег Найман, котрому під силу твори, вико­нувані випускниками консерва­торії; третьокурсниця скрипалька Людмила Бочарова; 15-річний третьокурсник піаніст Олексій Кириченко - дипло­мант конкурсу імені Горовиця в Києві, піаністка Катерина Полюх - лауреат премії "Де­бют" Асоціації творчих спілок Херсонщини (ця громадська організація нині не діє).

- Усі вони - яскраві творчі особистості, надзвичайно працьовиті, прагнуть доскона­ло оволодіти інструментом, - розповідає завідуюча денним відділом училища Катерина Федорченко. - Ми, педагоги, стараємося якнайбільше допо­могти їм у цьому на заняттях, поза ними, залучаючи до кон­цертної діяльності - щосереди своєрідні огляди творчих сил влаштовуються у нашому ве­ликому залі; влітку студентські концертні бригади вирушають по області з профорієнтацій­ною метою. Завдяки колегам-ентузіастам з Франції групи на­ших студентів їздили до Пари­жа та Руана, де з успіхом вис­тупали. Однак, на жаль, через хворобу головного організато­ра творчих обмінів - професо­ра Руанської консерваторії пані Фраксуази - цьогорічної весни планована чергова поїздка не відбулася. Училище ж не має коштів самостійно вирішувати подібні питання, хоча запрошення пред­ставити музичну Ук­раїну маємо і з Кана­ди, і з Сполучених Штатів.

Дуже прикро, але майбутні музиканти мають не лише обмежеиня у творчому спілкуванні, що знач­но звужує їх світог­ляд, а, отже, й галь­мує мистецький ро­звиток. Діти дуже терплять у соціально­му відношенні. На­ймання житла обхо­диться щонайменше 1,2-1,5 мільйона кар­бованців плюс витра­ти на харчування, транспорт. Інструмен­ти дуже дорогі. Зокре­ма, скрипка коштує - 2000 доларів, смичок 200 доларів. Учили­ще старається допомогти, як може, додаючи до стипендії /а вона й найвища, іменна - всього 2,5 мільйона карбованців/ дещицю - мате­ріальну допомогу, премію чи дотацію на житло. Однак і ра­зом узяте - усе це мізер. Хоті­лося б, аби місцева влада, ді­лові люди звернули увагу на юні обдарування, допомогли їм - адже це завтрашній цвіт нації, її мистецька еліта, без якої годі й думати про духовність сус­пільства.

Подібна картина І в училищі культури. Тут є й окремі тала­новиті виконавці, є й творчі сту­дентські колективи, які сягли високої майстерності і могли б стати окрасою мистецької Херсонщини, однак невблаганно настає час випускного вечора, і ніким не запитаний колектив розпадається -, його учасники роз'їжджаються по області. Так сталося, зокрема, з ансамб­лем народної пісні Світлани Ходаковської, така доля чекає цього року на ансамбль бан­дуристів Володимира Єпура. Як тут не позаздрити камерно­му оркестрові Миколаївського музучилища, у якого є надійний спонсор - фірма "Крус", його оркестр так і називаєть­ся: "Крус-віртуоз".

Виповнило­ся 25 років об­ласній органі­зації Спілки ху­дожників Украї­ни. Здавалось би, майстри пензля мусили б заздрити мо­лодим живо­писцям, адже вони вільні у творчості, ніхто не ставить їм рамок у самовираженні. Однак ні щастя, ні окриленості на об­личчях НОВОГО ПОКОЛІННЯ ЖИВО­ПИСЦІВ не прочитаєш, хоч та­лантом наділений багато хто з них - про це свідчить участь у виставках у столиці держави, в обласному центрі, в Новій Каховці, Гєнічеську, Скадовську. В чому ж справа?

- Для реалізації своїх твор­чих задумів художникові необ­хідна творча майстерня - така вже специфіка нашого виду мистецтва, - говорить член Спілки художників України, ме­тодист з образотворчого мис­тецтва обласного Центру від­родження національної культу­ри Володимир Гончаренко. Однак, мало того, що молоді херсонці мають за майстерню пристосований барак по вулиці Чапаева, вони і його можуть позбутися через непомірні ціни, які міськвиконком встано­вив за оренду приміщення /як, до речі, й інших художніх май­стерень/. Ніякі докази, що Спілка наша – організація творча, а не комерційна, не допомагають. Прикро й те, що чим далі від обласного центру, там "глухіше" з влаштуванням вис­тавок художників-по­чатківців.

Не перестали на­роджуватися на тав­рійській землі і літе­ратурні таланти. Свіжий інтелектуальний струмінь вносить у доробок красного письменства Ірина Драч, народна осно­ва притаманна Олені Рижковій; мужній, міцно зби­тий поетичний рядок у Павла Галашевського; романтичне начало у Світлани Кисельової; Олег Олексюк залюблений у фольклор, збирає його зраз­ки, пише казки і легенди, очо­лює цюрупинську літературно-музичну лабораторію "Чиста криниця"... Однак нині видан­ня найскромнішої за обсягом книжки обходиться не менш як у 100 мільйонів карбованців.

- До цього часу "Просвіта" видавала книжки місцевих авторів з допомогою спонсорів, але останніх не так рясно, -зауважує відповідальний сек­ретар письменницької органі­зації і голова обласної органі­зації товариства "Просвіта" Микола Братан. - Хоча в інших куточках України обласні і рай­онні адміністрації вишукують можливість і таки виділяють кошти на видання книжок письменників-земляків, підтриму­ють молодь. В нашій області є поки що єдиний такий при­клад, і подала його Бериславська райдержадміністрація, яка видала книжку О.Тимошенка "Вознесені на п'єдестал", яка особливо прислужиться молоді у вивченні історії рідно­го краю.

Обіцяв бути цікавим 1 чер­вня, але не відбувся через за­проваджений Указом Прези­дента мораторій на видовищні заходи заключний концерт огляду-конкурсу естрадної дитячої творчості "Тав­рійські зірки", що прохо­див у рамках обласних ог­лядів сільської та шкільної художньої самодіяльності. Можливо, його вдасться провести восени.

- Буквально в кожному районі є юні зірочки, - розповідає начальник від­ділу культосвітньої роботи управління культури Людмила Сіньченко. - З Генічеського запам'ятався насамперед 13-річний Таїр Курсеїтов, який проникливо виконав пісню Володимира Івасюка "Моя Україно", з Великоолександрівського - гарний читець Вадик Розлог, з Каланчацького - юні співачки Ол Мордусіна та Оксана Смишляєва з Беририславського - Наталка Костенко і Віта Лінинська, з Великолепетиського - колектив естрадного танцю "Робінзони"... Діти щирі, безпосередні у творчості. З ними б попрацювати фахівцям, однак дуже боюся, що перспектива в цьому плані невтішна.

Мало того, що працівники будинків культури і клубів по кілька місяців не отримують зарплати - ще й кадри їх скорочуються, мережа закладів культури з благословення Міністерства культури і при підтримці місцевих властей "удосконалюється", що означає закриття їх певної кількості. Втрачене ж, хоч і захочемо в майбутньому повернути, не повернемо, бо розірветься наступність входження в духовний світ, Хто пройде мимо нього, той і дітей своїх не приведе до Храму.

"Шануймо свої самоцвіти!" - цей заклик незабутньої нашої Дніпрової Чайки сьогодні актуальний як ніколи, особливо стосовно юних обдарувань, молодих талантів. Бо ж саме вони - не десь ген-ген у майбутньому, а вже завтра - мають стати цвітом нації, без якої живитися душі буде нічим.

Олена Скора
Газета «Наддніпрянська правда» 11 червня 1996 року

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.